«Це проблема глобальна, вона стосується всіх регіонів України. Не вистачає баз не тільки для плавців. У легкоатлетів, наприклад, немає жодного нормального критого манежу». Не оминула ця проблема й гімнастів. «Мені дуже шкода їх було, коли дивився виступи, Вони скромні, терплячі, працьовиті. Але без елементарних умов для тренувань», – каже Силантьєв.
До того ж постала проблема іншого штибу: немає з кого ростити олімпійців. «У нашій країні низька популярність спорту. Влада не займається його популяризацією, – продовжує Силантьєв. – Важко обирати одну людину з десяти, а не найкращого з тисячі. Немає здорової конкуренції».
За словами чемпіона, держава згадує про спортсменів, коли розуміє, що на них можна пропіаритися, тоді й заходить мова про преміальні за медалі. Водночас ті, кого оминув олімпійський п’єдестал, фактично не мають жодних матеріальних стимулів.
«Колись, 12 років тому, наші плавці-олімпійці отримали по одному костюму в руки. Було дуже соромно перед іншими», – згадує чемпіон і додає. – «Цього року ситуація навіть погіршилась: купували їх за власні гроші. Видані не підходили за розміром або просто рвалися. Один із хлопців розповідав мені, що просто не міг плисти у костюмі, який отримав. Уся підготовка, все коту під хвіст».
Читайте також: Ігри з грошима. 560 млн гривень на підготовку олімпійців використали неефективно