Завершення питання із землею найближчим часом зробить парламент помітнішим. За час «простою» в Раді накопичилося чимало важливих законопроєктів: від нової спроби судової реформи (документ стосовно правил набору до Вищої ради правосуддя у першому читанні схвалили вже у середу, 19 травня) до внормування місцевих референдумів (важливий, з огляду на програму чинного президента, документ також офіційно зареєстрували саме у середу).
Вирішувати найнагальніші, передусім з точки зору Офісу президента, проблеми парламент мав змогу і попередні два місяці. Для цього використовували також перевірений ще рік тому інструмент позачергових засідань. Порядок денний на таких засіданнях ніяк не залежить від порядку денного на чергових. Виносити на розгляд зали можна майже будь-що і будь-коли. Саме таке засідання у вівторок і принесло головні новини дня. Рада відправила у відставку трьох міністрів — інфраструктури Владислава Криклія, економіки, торгівлі та сільського господарства Ігоря Петрашка і охорони здоров’я Максима Степанова.
Інформація про можливі кадрові зміни в уряді з’явилася ще кілька тижнів тому. Головним претендентом на вихід називали Степанова. Голова фракції «слуг» Давид Арахамія ще наприкінці квітня перестав заперечувати ймовірність такого сценарію. Тоді від нього пролунали тези про «політичну відповідальність міністра» у зв’язку з фактичним зривом вакцинації.
Відставки Криклія та Петрашка стали до певної міри несподіваними. Хоча в тому-таки Мінекономіки нещодавно відбулося ще одне звільнення — з посади заступника міністра пішла Світлана Панаіотіді. Тож про повний «штиль», зокрема в означеному міністерстві, не йшлося.
Читайте також: Побачити альтернативу
Імена претендентів на посади звільнених стали відомі ще до голосування. На роль нового міністра охорони здоров’я запропонували головного санлікаря (і донедавна заступника Степанова) Віктора Ляшка. Станом на момент здачі цього тексту відомо, що профільний комітет підтримав подання на призначення Ляшка 13 голосами «за» проти одного, який «утримався» (це була Яна Зінкевич із «Євросолідарності»). Такі показники можуть свідчити про хороші шанси Ляшка зайняти місце голови МОЗ повноправно, а не в статусі «в.о.». Новим міністром інфраструктури спробує стати Олександр Кубраков, чинний голова Укравтодору. На посаду очільника Мінекономрозвитку пропонують Олексія Любченка, який тільки нещодавно виграв конкурс на крісло голови Державної фіскальної служби (ДФС) (хоча фактично пропрацював у цій ролі рік). Голосування у парламентській залі стосовно всіх трьох має відбутися в четвер, 20 травня.
Короткий сюжет обставин звільнення трьох міністрів широковідомий. Президент попросив усіх написати заяви «за власним бажанням», про що прямо розповіли Криклій і Петрашко. Вони ж і написали такі заяви. Степанов писати свою відмовився. Після цього міністрів заслухали спочатку на комітетах, а потім безпосередньо в парламенті. Далі відбулося голосування.
От щодо результатів голосування у Раді й виникали найбільші сумніви. Передусім у випадку Степанова. По-перше, профільний комітет Ради, який у середу майже одноголосно підтримав Ляшка, ще в понеділок розколовся навпіл щодо питання відставки голови МОЗ — семеро «за», семеро «утрималися», один (представник ОПЗЖ) взагалі виступив «проти» відставки. У підсумку комітет не підтримав подання глави уряду на звільнення міністра. Частина з тих, хто утримався, представляли саме президентську політсилу.
Однак сенсації під час голосувань не сталося. Відставку Криклія підтримали 284 нардепи, Петрашка — 280, а Степанов узагалі став рекордсменом дня, зібравши 292 голоси. Проте важлива деталь у цих голосуваннях таки є. Жодного разу президентська фракція не дала 226 голосів (з урахуванням формально позафракційних Дмитра Разумкова і Руслана Стефанчука). Відставку Криклія підтримали 218 «слуг», Петрашка — 210, Степанова — 204. Спікер Разумков в останніх двох випадках взагалі не голосував.
І хоча голова фракції Давид Арахамія прогнозував саме такі результати, він же передбачив і одностайну підтримку фракції під час голосування за призначення наступників звільнених міністрів. Ці голосування можуть принести набагато більше несподіванок. Із призначеннями у монобільшості складається набагато гірше, ніж зі звільненнями. Можна згадати нещодавню спробу призначити Юрія Вітренка міністром енергетики. Для цього не вистачило голосів, і Вітренко певний час перебував у статусі в.о., аж поки не пішов працювати в Нафтогаз. За призначення щойно звільненого Степанова парламентарям торік довелося голосувати двічі. Спершу не вистачило голосів, а результативне голосування відбулося тільки за підтримки представників інших фракцій. З іншого боку, 29 квітня відбулося безпроблемне призначення Германа Галущенка на посаду міністра енергетики. Він набрав загалом 305 голосів, зокрема 229 від «слуг».
Читайте також: Південно-східні маневри
Точно спрогнозувати будь-яке нове голосування обранців від партії президента майже неможливо. Останнім часом дисципліна у фракції таки посилилася. Проте різні групи впливу на ту чи іншу частину депутатів нікуди не зникли. Питання в тому, як ці групи поставляться до кандидатур Ляшка, Любченка та Кубракова. Або можна сформулювати інакше: у яких стосунках керівники цих груп перебувають із головою Офісу президента Андрієм Єрмаком та його заступником Кирилом Тимошенком, які й просувають нових кандидатів.
Хай там як, головна подія тижня — не призначення, а саме звільнення. Навіть якщо парламент провалить якусь із кандидатур, то приставка «в.о.» не звужує обсяг повноважень, як відомо ще з часів кількарічного перебування на посаді виконувачки обов’язків міністра Уляни Супрун. Крім того, завжди можна підшукати більш компромісну кандидатуру — доведено випадком Галущенка.
А от періодичні звільнення — це одна з основ, на яких тримається весь імідж чинної влади. Образ президента Володимира Зеленського як людини, для якої «немає недоторканних», залишатиметься важливішим навіть за образ «Зеленського — борця з олігархами», який президенту намагаються створити зараз. Спрогнозувати, коли саме відбудеться нова серія, складно. А от хто саме потрапить під скорочення — легше. Зазвичай такими стають особи, які самим фактом перебування поруч із президентом становлять загрозу для його рейтингу. Із трьох звільнених міністрів через це пішов саме Максим Степанов, який асоціюється з провалом вакцинації і загалом усіма бідами, які приніс COVID-19. Час обраний також вдало.
Читайте також: «Слуга народу». Залишитись у грі
Вже скоро в Україну таки почнуть прибувати великі партії вакцин, і млявий процес пришвидшиться. Причиною цьому є логіка виконання контрактів і майже завершена вакцинація у низці країн, де почнуть утворюватися надлишки ліків. Тобто отримати свої дози Україні ставатиме легше. Лояльні до президента ЗМІ пояснять це інакше — завдяки мудрим і вчасним кадровим змінам Україна змогла врятувати тисячі життів і перемогти вірус. Схема вже випробувана весною торік, коли пішли голова ОП Андрій Богдан і уряд Олексія Гончарука. До речі, причина, чому зараз звільняють лише трьох міністрів, а не весь Кабмін, дуже проста — весь Кабмін і навіть його голову Дениса Шмигаля досі мало хто може оцінити добре або погано. Просто тому, що вони залишаються непомітними. Це і є головний рецепт довгого перебування на держпосаді в епоху президента Зеленського.
Після завершення голосування про звільнення трьох міністрів голова фракції «слуг» Давид Арахамія вийшов до журналістів і спрогнозував, що найближчим часом нових звільнень в уряді очікувати не варто. «Можуть бути якісь кадрові зміни у великих підприємствах», — одразу після цього додав він. Після таких слів очільникам держпідприємств варто було б найняти компанію, яка дослідить їхню впізнаваність у суспільстві і виміряє рівень довіри. Про всяк випадок.