На марші

Світ
26 Квітня 2015, 15:17

Цей рік для угорського пре­м’єр-міністра Віктора Орбана поки що не дуже вдалий. Розсварившись із ключовим олігархом і колишнім союзником, правоцентристська пар­­тія Орбана «Фідес» двічі зазнала поразки на довиборах. Через про­­граш у місті Веспрем у лютому суперникові з лівого крила вона втратила більшість у парламенті (яка становить дві третини мандатів). Поразка в місті Тапольца 12 квітня мала ще тяжчі наслідки. Депутатське крісло дісталося Лайошеві Ріґу з ультраправої партії «Йоббік»: він набрав 35,5% голосів проти 34,4%, відданих за «Фідес». Кандидат від лівих залишився позаду з 26,3%.

Виграти «Йоббікові» допомогла сучасна, децентралізована тактика виборчої кампанії. Якщо «Фідес» вів застарілу вій­ну з повітря, висаджуючи десанти партійних лідерів (включно з Орбаном), що здійснювали короткочасні візити, то «Йоббік» обрав добре скоординовані наземні операції: партія заповнила виборчий округ парламентаріями та активістами, обравши зоною «бойових дій» села й зосере­дивши увагу на місцевих проблемах, як-от лікарня в Тапольці.

Як і Марін Ле Пен, лідер «Йоббіку» Ґабор  хоче обілити репутацію своєї політсили

Лідер «Йоббіку» Ґабор Вона назвав ту перемогу «історичною подією». Саме ця партія, а не ліві, за його словами, стали тепер головним суперником «Фідесу». Це перший парламентський мандат, виграний кандидатом від «Йоббіку» безпосередньо в окрузі, а не за партійними списками. І він може змінити всю гру, вважає Акош Балоґ із консервативного новинного порталу mandiner.hu: «Партія «Йоббік» має другий за величиною ресурс для виборчої кампанії і не припиняє його нарощувати».

«Фідес» усе ще посідає перші місця в більшості опитувань, але втрачає позиції. Торік партія виграла угорські національні й місцеві перегони, а також вибори до Європарламенту. Але скандал з Америкою через корупцію, запобігливість Орбана перед Путіним і розкішний спосіб життя деяких партійних лідерів розмивають підтримку політсили.

Проведене агенцією Median опитування засвідчило 24% підтримки на користь «Фідесу», 15% – «Йоббіку» й 11% – соціалістів. Роздроблена інтелігентська лівиця, котрій бракує нових ідеалів, значно посилила привабливість «Йоббіку», особливо серед молоді. У фідесівців не існує переконливої відповіді на феномен останнього, як каже керівник центру аналізу Political Capital Петер Креко. Уряд не має чітких нових цілей, і йому нічого сказати; він просто «грубо бореться за владу», вважає Балоґ.

Хоч як це парадоксально, перемога «Йоббіку» може сприяти послабленню міжнародного тиску на Орбана. Прем’єр-міністр давно позиціонує «Фідес» як найкращий захист від ультраправих. Якби його партія раптом програла майбутні вибори, її наступниця для союзників Угорщини була б іще неприємнішою.

Читайте також: Угорська опозиція: Секретна угода Орбана з Путіним є найбільшою корупційною справою в історії країни

Як і лідерка французького «Національного фронту» Марін Ле Пен, Ґабор Вона хоче обілити репутацію своєї політсили. Тепер не чути гучних розмов про «циганську злочинність» або відвертих антисемітських виступів, хоча «Йоббік» і залишається непримиренним до Ізраїлю. «Угорську гвардію», його воєнізоване крило, заборонили й розпустили. За словами Вони, він хоче перетворити «Йоббік» на «народну партію» і знає, «де провести межу». Спроба ребрендингу, на думку Креко, загалом вдалася. Політична складова партії не стала м’якшою, але виборці вже не вважають її екстремістською.

Та минуле стерти не так легко, особливо у соціальних мережах. Якось Ріґ опублікував на своїй сторінці у Facebook пост, де називав ромів «єврейською зброєю проти угорців». Зі сторінки той допис видалено: політик сказав кореспондентові Reuters, що поширив його, не звернувши увагу на зміст. 12 квітня в Будапешті пройшла багатотисячна хода на вшанування жертв Голокосту. У своєму виступі президент Всесвітнього єврейського конгресу Рональд Лаудер назвав «Йоббік» «екстремістською партією, яка збурює ненависть». Але виборці навряд чи до цього дослухаються.

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com

Автор:
The Economist