По результатах виборів у місцеві ради, політичне життя ще в
Україні різкіше ніж доти розділилося по лінії Схід-Захід. Чітко означилися
регіональні майданчики команд,
які протягом ближчих років визначатимуть долю нашої держави. Схід
є власне батьківщиною для Партії Регіонів яка керує країною нині. Захід
лишається основою підтримки опозиції. Центральна Україна в цих умовах знову й
вкотре обрала затаїтися та перечекати.
Реакція підприємців на прийняття Податкового
кодексу явно свідчить – політичне життя як в Україні продовжує бурлити. Наші
співгромадяни нині розчаровані та не вірять політикам. Але в разі потреби на
акції протесту вони виходять – як годиться. Рано чи пізно протестним
потенціалом суспільства хтось з політиків та скористається, задля потрапляння
на владу самому. А далі – справа техніки.
Майбутнє Країни мовби хитається на терезах «Схід
– Захід».
Але й політичне життя у кожному з регіонів так
само нагадує терези. Вибори у місцеві
ради довели – часи чіткого протистояння БЮТ та ПР нині пішли у минуле. На кожну
з партій-ваговиків «у їхніх регіонах» нині існує власна опозиція, яка вже тихою
сапою відбирає у них голоси. А згодом – почне конкурувати за владу.
На Заході опанування ВО «Свободою» більшості
зразу ж у трьох облрадах, добряче підірвала позиції Блоку Юлії Тимошенко. І БЮТ
справді відчув загрозу своїм позиціям. Виборець іще не забув «полювання
Лозінського», «справу педофілів», земельні махінації їхніх депутатів, а також
подвиги донецької банди Нікіфорова, адвокатом якої був депутат-бютівець
Бакунець. Плюс – незрозуміла угода з росіянами по газу і звинувачення у
корупції за результатами щойно проведеного аудиту. У Тягнибока нічого подібного
за плечима немає й близько. Проте, йому бракує досвіду перебування у владі і
фахових політичних та керівничих кадрів. БЮТ має скористатися своїми перевагами
– кращім кадровим потенціалом і політичним досвідом. А шлях очищення в очах
виборця для БЮТ давно відомий – визначення чіткої партійної ідеології та чистка
лав організації від осіб що заплямували себе у минулому.
На Сході все дещо цікавіше. Донбас, Крим,
Харківщина та Одещина завжди вважалися опорою «регіоналів». Проте результати останніх виборів показали
що монополії ПР виникла серйозна загрозі з боку комуністів та симпатиків Росії.
Результати обох політ сил на виборах був більш ніж скромний. Проте у Харкові
комуністи взяли 18% голосів, а в Одесі 14% – «Родіна». При цьому і на Луганщині,
і у Криму комуністи вовком виють про масові фальсифікації результатів виборів.
Щоправда далі за виття справа не йде.
У 2006 році напередодні парламентських виборів
за загадкових обставин згорів перший секретар Будьонівського райкому міста
Донецьк Морозов – головний конкурент тамтешнього кандидата-регіонала. Ця історія
разом із лиховісною славою про кримінальне минуле багатьох регіоналів, поки що
змушують комуністів діяти тихою сапою. Лідер комуністів Петро Симоненко нині
наближений до чинної правлячої партії. Проте підтримка комуністів на Сході явно
зростає, у першу чергу за рахунок робітників із заводів. Тож у КПУ виходів
наразі два. Або – продовжувати жити так само як зараз, і тоді парламенту вони
не побачать більше як своїх вух. Або – розкол, чистка партійних організацій та
відверта конфронтація з «регіоналами». Якщо ж вони цього не зроблять –
марківська «Родіна», ПСПУ Вітренко та «Союз лівих сил» Василя Волги залюбки
займуть комуністичну нішу. Святе місце пусте не буває.
Очевидно що кожен з «ваговиків» намагається за
всяку ціну позбутися небажаного конкурента. БЮТ уже на всю душу щиру звинувачує
«Свободу» і співпраці з «регіоналами». Комуністи на рівні областей та районів помітно
обурюються діями ПР. До наступних
виборів головні битви на нас чекають явно не на загальнодержавному – на
регіональному рівні. Хто переважить терези – той і виграє у підсумку.
Проте не варто забувати що крім терезів
локальних існують ще й терези загальнодержавні. В боротьбі за верховну владу в
країні фактор «локальних терезів» буде всіляко використовуватися всіма
політиками. Для кожної з політсил буде існувати тільки одне правило, аби
перемогти – треба переважити на терезах «своїх». Але до того треба ще й посприяти
аби у рівновазі залишилися терези «чужі». Аби противники розмили голоси одне
одного. Тож не буде нічого дивного якщо ПР підбурюватиме до нових і нових
конфліктів БЮТ та «Свободу». Як не буде й нічого дивного, якщо «Свобода» або
БЮТ сприятимуть комуністам з метою знесилити ПР.
На кону – верховна влада у країні.