На краю світу мрій

Там, де сходиться небо з ланом пшениці, починається світ мрії. У дитинстві я заходила в широкопростір золотої достиглої пшениці й мріяла, що то море. Вітер хилив колоски з боку в бік – то хвилі гойдалися морем. Море я вже бачила й поля, засіяні збіжжям, бачила і бачу, але немає мрії про море, що простягалося з одного краю городу і аж до сусідського. У тій мрії була сила-силенна радості й щастя. У мене вже діти бігають по вуха в мріях про се й про те. Я так хотіла б зайти у лан пшениці, що врівень зі мною, розколихати колоски і попливти до острівця з волошок. Попереду наступний червоний острівець. І щойно я до нього допливаю, як бабця гукає їсти, і що б ви думали – пироги з маком. Смачно, як у дитинстві.