Вибори в США шокували Європу. Перемога Дональда Трампа не була несподіваною, але порушила серйозні питання: про оборону, торгівлю, НАТО і зовнішню політику Заходу. Усі ці питання створюють виклики для союзників Америки. Британія, що традиційно була найближчою союзницею Вашингтона, постала перед чи не найскладнішою дилемою. Чи доведеться уряду лейбористів обирати між Вашингтоном і Брюсселем? Чи призведуть добрі відносини з Трампом до прохолодніших із Європейським Союзом? Чи стане Британія на бік Європи, виступивши проти деяких із найбільш згубних аспектів політики Трампа?
Вибір непростий. Прихильники лейбористів зазвичай більше симпатизували ідеологічно ближчим демократам. Але, незважаючи на деякі невдалі висловлювання Девіда Ламмі, нинішнього міністра закордонних справ, який назвав Трампа «неонацистським соціопатом», він та уряд наполягають, що намагатимуться тісно співпрацювати з новою адміністрацією. Це буде нелегко, особливо з огляду на те, що Трамп сигналізував про політику, повністю протилежну поглядам Лондона. Зокрема, йдеться про скорочення військової та економічної допомоги Україні, тарифи до 20 % на імпорт до США, повернення до питання про вихід США із Паризької кліматичної угоди й різке скорочення американської політичної й фінансової підтримки НАТО.
Отже, заповідаються напружені відносини з Вашингтоном. Велика Британія і США особливо співпрацюють у сфері оборони й розвідки, що й лежить в основі так званих «особливих відносин». Обидві сфери похитнуться через правих радикалів, призначених Трампом на чолі відповідних відомств.
Щодо України Британія закликатиме Трампа продовжувати підтримку, хоча побоюється, що Вашингтон різко скоротить військову допомогу, змусивши європейців збільшувати допомогу в критичний період у війні. Це означає, що Британія почуватиметься зобов’язаною зблизитися з ключовими союзниками в Європі.
Cвоєю чергою постане необхідність розробляти спільну політику з Європейським Союзом, нехай і не на догоду Трампові, який вже дав зрозуміти, що обурений опозицією ЄС щодо багатьох аспектів його політики.
Очоливши уряд, Стармер усе намагається налагодити відносини Британії з Брюсселем — напружені після прикрого «розлучення» з ЄС внаслідок Brexit і подальшої недовіри Європи до колишнього прем’єр-міністра Бориса Джонсона. Стармер заявив, що хоче «перезавантажити» відносини, і вже здійснив важливі візити до Берліна й Парижа, щоб запевнити обидві країни у прагненні тіснішої співпраці. Це «перезавантаження» зараз стало більш нагальним. Запровадження нових великих тарифів і митних зборів на європейський експорт до США істотно зашкодить торгівлі й завадить спробам Європи зміцнити мляву економіку. Британія, можливо, постраждає менше, ніж сусіди, оскільки експортує послуги (фінансові, страхові та онлайн-пропозиції), а не промислові товари. Зміни більше загрожують Німеччині, орієнтованій на експорт автомобілів і техніки до Америки, і Франції, яка продає вино і сільськогосподарську продукцію. Але якщо в результаті станеться загальне уповільнення світової торгівлі, то Британія постраждає разом з усіма сусідами.
Тому Стармер намагається обмежити торговельні бар’єри з ЄС, спричинені виходом з єдиного ринку і митного союзу. Він хоче відновити зв’язки, розірвані внаслідок Brexit, як-от співпраця поліції, спільні науково-дослідницькі проєкти, спільні медичні й ветеринарні стандарти і регулярні молодіжні обміни. А також пом’якшити нові обмеження на поїздки до Європи для британців, подовжити час перебування британських гостей у ЄС і поступово відновити співпрацю в усіх сферах, особливо в зовнішній політиці й обороні. Одне слово, Стармер сподівається забезпечити Британію привілейованою співпрацею з ЄС, якою зараз користується Швейцарія.
Читайте також: «Червона Британія»: що означають результати виборів у Сполученому Королівстві та яким бачить її майбутнє новий премʼєр — Кір Стармер
Але балансувати на тонкій межі між проєвропейською й атлантистською позицією буде складно. Велика Британія захоче співпрацювати зі США в питаннях оборони і долучатися до ЄС у питаннях торгівлі й клімату. «Небезпека в тому, що ми нікого не задовольнятимемо, — сказав один високопоставлений аналітик у Лондоні. — Ми можемо якраз достатньо зробити для того, щоб посіяти сумніви і втратити довіру європейців». Це з’ясується в ході низки спільних зустрічей високопосадовців Великої Британії та ЄС, присвячених поглибленню зв’язків у сфері торгівлі, енергетичного співробітництва і безпеки, а зрештою на запланованому на початок весни саміті ЄС і Сполученого Королівства.
Очевидно, намагаючись задобрити Трампа, Стармер нещодавно заявив, що прагне ще тісніших відносин зі Сполученими Штатами. За його словами, Путін становить «близьку і актуальну небезпеку» для Заходу і Британія ніколи не відвернеться від безпеки, яку США забезпечували їй протягом понад століття. Відверто говорячи про пов’язаність відносин Британії з Вашингтоном із небезпечною ситуацією у світі, Стармер сподівається переконати Трампа, що відмова від України поставить під загрозу тісні взаємини з найвідданішим союзником. Уся британська дипломатія зараз спрямована на запобігання поспішній і невигідній мирній угоді, яка зміцнить Росію і перетворить на постійну загрозу для західної безпеки. У нещодавньому виступі Стармер заявив, що Україна повинна зайняти «найсильнішу позицію» перед мирними переговорами. Путін, за його словами, є «нестабільним і дедалі більш відчайдушним агресором».
Британія сподівається, що, відстоюючи Україну, зможе заручитися підтримкою європейських союзників у спробах вплинути на майбутню адміністрацію Трампа. І Стармер однозначно відкидає необхідність вибирати між лояльністю до Вашингтона і тіснішими взаєминами з ЄС. «Ідея про те, що ми повинні вибирати між нашими союзниками (ми або з Америкою, або з Європою) є абсолютно неправильною. Я її категорично відкидаю», — сказав він, виступаючи перед британськими бізнесменами.
Утім, незважаючи на відчайдушні спроби підлеститися до нового президента і підтримати програму Трампа (яка досі залишається невідомою), Велика Британія постане перед складним вибором. США вже давно прагнуть експортувати більше продуктів харчування до Європи, але Британія і європейські союзники завжди відмовлялися приймати промиту хлором курятину і яловичину на гормонах. Якщо Британія не змінить думки, домовитися про нову торговельну угоду з Америкою буде нелегко, особливо з огляду на погрози Трампа підвищити тарифи. А без нової торговельної угоди з одним із головних експортних ринків швидко зникнуть обіцяні економічні переваги Brexit для Британії.
Тому наразі Велика Британія намагатиметься задобрити як європейців, так і американців.
Україна стане перевіркою на відданість Трампа альянсу і підтримці західної безпеки. Якщо Британія зможе переконати Трампа, що відмова від Києва зробить його слабким і довірливим в очах світу, можливо, Стармеру вдасться вплинути на нього й заохотити до продовження військової підтримки — принаймні, у короткочасній перспективі.
Це задовольнило б усіх європейських союзників, які побоюються, що їм доведеться викладати набагато більше грошей на Україну, якщо Трамп припинить допомогу. Єдине, що може змінити думку Трампа — порівняння з хаотичним виведенням військ Байдена з Афганістану, яке Трамп розкритикував як американську слабкість. Йому не захочеться, щоб проводилися такі паралелі у випадку з Україною.
Є й інші питання, з огляду на які лейбористам буде нелегко сидіти одночасно на двох стільцях з ЄС і США. Передусім, це відносини з Китаєм. Велика Британія все ще сподівається на зміцнення торговельних відносин із Китаєм, а Стармер нещодавно зустрічався з Сі Цзіньпіном. Трамп майже напевно займе набагато жорсткішу позицію щодо Пекіна. Зміна клімату також викликає розбіжності серед союзників. Але Стармер сподівається, що вправна дипломатія збереже добрі відносини з англофілом Трампом (його мати народилася в Шотландії), а також надійніше прив’яже Британію до Європи. І на тлі всіх цих питань Україна стане першим великим випробуванням.