Володимир Гончаренко досліджував радіаційну безпеку регіону. 27 липня він дав прес-конференцію, на якій озвучив інформацію про знаходження у Саксаганському районі Кривого Рогу 180 тонн хімічно забрудненого і радіоактивного металобрухту.
Зокрема він повідомив, що три теплообмінника загальною вагою близько 180 тонн, де міститься близько 90 тонн шламу з вмістом небезпечної отрутохімікату – гексахлорбензолу – намагаються приховати в Кривому Розі.
Незважаючи на те, що екологам вдалося відстежити весь ланцюжок переправлення небезпечних речовин в Кривий Ріг і встановити їх місцезнаходження, співробітники МНС запевняють, що зазначені теплообмінники не виявлені.
За словами Гончаренка, «відпрацьовані» металоконструкції теплообмінників, використані в хімічному виробництві, були поховані на спеціальному полігоні в місті Калуш. Однак в 2005 році їх відкопали «металопошуковці» і продали за готівку одному з українських підприємств. 26 лютого 2006 це підприємство відвантажило теплообмінники на тоді ще «Міттал Стіл Кривий Ріг» як металобрухт. І ось тут почалося найцікавіше.
При демонтажі зовнішніх оболонок теплообмінників на металургійному підприємстві серйозно отруїлися шестеро робітників, двоє потрапили в лікарню. Зрозумівши, з чим мають справу, металурги повернули теплообмінники підприємству, у якого вони його купили.
Як повідомив Гончаренко, екологічні бомби уповільненої дії 9-го і 10-го липня 2012 перепоховали в Кривому Розі в районі «техбази».
Після оприлюднення цієї інформації, 1 серпня невідомі зупинили авто Гончаренка на дорозі й жорстоко його побили.
Гончаренко помер у реанімаційному відділенні Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова.