У день, коли українські правоохоронці змогли затримати Віктора Медведчука, стрічки соцмереж не було сенсу оновлювати. Кожен новий допис дублював одну і вже всім відому фотографію розхристаного і дещо пом’ятого «кума Путіна» в українській формі набагато більшого розміру. Це було виявом колективного підсвідомого: на одній особі в той вечір сконцентрувався весь біль та страждання війни, а до того – довгі роки вимушеного спостереження за відвертими колаборантами, які не тільки не були покарані, а й цілком комфортно почуваються в Україні.
Емоційний сплеск цілком зрозумілий, але подальша історія того ж Медведчука свідчить, що його значення було дещо переоціненим. Ідеться про те, що Кремль не надто виявляє бажання опікуватися долею «кума» та нібито головного свого представника в Україні. Звісно, це може бути блеф. Але це й не єдине свідчення.
В Україні часто ширять новини російського внутрішнього політичного життя, які не можна назвати фактами на 100%. Зокрема, про «репресії», які нібито розпочав Путін проти власного оточення через провал в Україні. Однак те, що бодай більш-менш заслуговує на увагу – це історія про чистки у тій частині ФСБ, яка відповідала за стан справ в Україні. Так чи інакше це підтверджують джерела і в самій Росії, і на Заході. В Росії пишуть про нібито арешт глави 5-ї служби ФСБ Сєргєя Бєсєди (хоча кілька днів тому з’явилася інформація, що він без конвою відвідав похорони колишнього колеги), на Заході кажуть, що нинішня активізація у Молдові – свідчення спроб саме ФСБ покращити підважені позиції після провалу в Україні (таке написали аналітики Британського Королівського інституту оборонних досліджень).
Читайте також: Росія дипломатично, військово та економічно готується до довготривалого конфлікту — британські аналітики
Що б там не було з «репресіями», але провал російських спецслужб в оцінці ситуації в Україні – вже загальне місце. А один із ключових елементів цього провалу – переоцінка ролі і значення саме проросійського руху, який символізувала ОПЗЖ. Для того, щоб зрозуміти реальну роль цієї партії, не потрібно бути аналітиком у спецслужбі. Варто було просто подивитися результати місцевих виборів 2020-го – останньої великої електоральної кампанії, яка відбулася в Україні перед вторгненням. Працівники 5-ї служби ФСБ могли б, наприклад, дізнатися, що на вільній від їхнього начальства території України було 38 міст з населенням понад 100 тисяч людей. У 36 з них відбулися вибори мера і представник ОПЗЖ переміг аж в одному. Трохи іронічно, що це батьківщина нинішнього президента – Кривий Ріг. Навіть для цієї перемоги знадобилося два тури голосування і відверто слабкий кандидат, якого висунули опоненти. Однак зараз мова не про нюанси місцевої кампанії. 2020-й – це також пік медійної могутності партії Кремля в Україні. Санкції проти телеканалів Медведчука ще попереду. Три популярні інформаційні канали належать йому. Ще один загальнонаціональний канал «Інтер» крутить замовні сюжети в новинах на підтримку членів ОПЗЖ та концерти російських зірок з меседжами про «вєлікую побєду». Сама партія на цьому тлі не змогла здобути більшість у жодній обласній або великій міській раді.
До речі, про медійний вплив. Коли канали Медведчука таки закрили, то виявилося, що рейтинг ОПЗЖ не обвалився. Він знизився приблизно на 5%. Це й був показник реального впливу цих телеканалів в Україні. Прихильники партії ніяк не відреагували на їхнє закриття. Не відбулося жодної помітної акції.
Варто визнати, що Кремль не один переоцінив роль своїх посіпак в Україні. Інші, хто зробив так само, – проукраїнське активне середовище. Медведчук – не просто «повірений» у справах Кремля в Україні, якого обрали через брак кращого, він – цілий Кум Путіна. ОПЗЖ – не партія другого ешелону без жодних шансів колись отримати владу, а Головна Політична Загроза. Ці тези поширювали і таким чином робили з ОПЗЖ ілюзорного гіганта, який може завдати шкоди набагато більшої, ніж реально здатен. Зараз видається, що головний опонент України в Україні інший – це пристосуванці.
На тих же місцевих виборах у 2020-му одна з найцікавіших кампаній відбулася в Рубіжному. Інтрига була в тому, що це політична вотчина Юрія Бойка – одного з лідерів ОПЗЖ. Тут висувався його «довірене обличчя», директор заводу «Зоря», який належить Бойку – Олександр Чернецов.
Йому опонував Сергій Хортів – місцевий політик, з яким у принципі все було ясно. У 2014-му Хортів блокував рух українських військ через Рубіжне, про що знали всі, але жодної відповідальності той не поніс. Цього разу на виборах він виступав під брендом «Наш край» нардепа Сергія Шахова. І переміг. Хоча з Хортівим усе було ясно, але його перемога була приємною опонентам ОПЗЖ. Суто символічно головний кремлівський бренд зазнав поразки на виборах у Луганській області. Сам Хортів перестав коментувати питання війни майже повністю.
Читайте також: Втекти з Гостомеля. Як машина, каналізаційний люк і кілька хвилин тиші врятували життя української родини
Це все була ілюзія. У час повномасштабного російського вторгнення Хортів устиг стати колаборантом ще до того, як росіяни зайшли у очолюване ним Рубіжне. Він із задоволенням знімається в пропагандистських роликах окупантів та здає позиції української оборони в місті. Цікаво, до речі, як би вчинив Чернецов. Його роботодавцю Бойку зараз доводиться бодай удавати максимальну лояльність Україні.
До речі, якщо поглянути на тих, чия зрада вже відома, або на тих, кому оголосили підозру, то представників «Нашого краю» там не менше за ОПЗЖистів. Найбільше там безпартійних. Керівник Станиці Луганської Альберт Зінченко, який вже отримав паспорт «ЛНР», взагалі був призначений керівником області Сергієм Гайдаєм.
3 травня Верховна Рада проголосувала у другому читанні закон про заборону діяльності проросійських партій в Україні. Невідомо, чи зможуть за цим законом припинити діяльність ОПЗЖ. Вони ж бо тепер хочуть стати ПЗЖМ – Платформою за життя і мир, бо токсичність попереднього бренду дається взнаки й без заборони. Закон зворотної сили не має. Але той же «Наш край» буде складно заборонити й так. Його керівники не відзначалися прямою підтримкою Росії або її «глорифікацією», що б це не значило. Вони роками грали роль господарників, іноді смішних, але господарників. Проблема майбутнього не в очищенні партійного поля: партій у нас в повному сенсі цього слова не існувало. Питання в очищенні від пристосуванців.