У лістингу вторинного ринку цінних паперів дрібних підприємств на біржі Borsa Italiana загалом опинилося 54 компанії, 18 із них – цього року. Найнезвичніша в переліку – джаз-клуб Blue Note Milano, який минулого місяця продав 40% власних акцій за €1,4 млн ($1,9 млн). У Європі малий і середній бізнес (МСБ) зазвичай звертається по кредити до банків, а не до ринку. Але обсяг нових їхніх позик дрібним підприємцям у зоні євро зменшився від 2008-го до 2013-го аж на 35% – до €649 млрд (див. «Кредитування потребує допомоги»). У Британії він теж радикально впав.
Це важливо, і не тільки для власників чи осіб, зайнятих у дрібному бізнесі. Невеликі підприємства – жива кров європейської економіки. Близько 99% усіх нефінансових компаній у Євросоюзі належать до МСБ, тобто мають штат до 250 працівників і річний оборот менш ніж €50 млн. На них припадає 58% доданої вартості і 66% робочих місць. Вони дужче, ніж великі компанії, залежать від внутрішнього попиту та банківських кредитів, і по них вельми боляче вдарило скорочення одного і другого за час кризи євро. Не дивно, що економіка єврозони в застої. Як указує в нещодавньому звіті старший економіст МВФ Нір Кляйн, проблеми, з якими зіткнулися деякі європейські країни під час виходу з рецесії, та частка сектору МСБ в економіці взаємопов’язані.
Утім, нарешті з’явилися ознаки можливої стабілізації кредитування фінустановами. У червні обсяг нових банківських позик на суму до €1 млн (оптимальний спосіб кредитування дрібних фірм) у зоні євро тримався на рівні аналогічного періоду попереднього року, а в Іспанії трохи збільшився (ще раніше це сталось у Британії). Європейський центральний банк (ЄЦБ) повідомив, що за три місяці весни, вперше від 2007-го, було полегшено умови кредитування для всіх корпоративних позичальників, зокрема й малих підприємств. Опитування свідчать, що власники дрібного та середнього бізнесу стали дещо менше перейматися досяжністю фінансування.
Але відмінності між доступом до капіталу в підприємств різного масштабу разючі. Великі суб’єкти з розряду МСБ мають із цим менше проблем, і навпаки. Компанії, які входять до складу ланцюжків постачання, отримують позики легше за інших. У Німеччині в малого і середнього бізнесу справи йдуть цілком добре, хоча економіка пригальмовує. У Франції для більших підприємств МСБ низькі відсоткові ставки й досяжна державна підтримка. Дрібний бізнес у країнах периферії (як-от Іспанія) скаржиться на вартість позик, які могли б зараз бути й доступніші.
Якщо європейській економіці вдасться набрати динаміки, більше малих і середніх підприємств накопичуватимуть власні ресурси. Але їм знадобиться серйозніше зовнішнє фінансування, щоб не просто виживати, а й розвиватися. Європейські банки, обтяжені проблемними кредитами й вимушені новими правилами нарощувати регулятивний капітал для забезпечення виданих корпоративних позик, працюватимуть дуже обережно і з невеликою охотою кредитуватимуть малий та середній бізнес, бо це передбачає ризики.
Читайте також: Як полагодити німецький двигун
Проблеми дрібних підприємств не залишилися непоміченими. Уряди окремих держав і ЄС загалом пропонують одну за одною ініціативи, які мають їм допомогти. Переважно намагаються стимулювати банки до примноження кредитування гарантіями або дешевим фінансуванням. Це допомагає, але навряд чи змусить банкірів позичати стільки, скільки від них хочуть. У багатьох банках кажуть, що їм бракує не дешевого фінансування, а регулятивного капіталу для забезпечення виданих завдяки цьому фінансуванню кредитів. Однак ЄЦБ планує від вересня виділити їм іще €400 млрд.
Кошти вливаються в МСБ також прямо, через державні банки й фонди. Його заохочують шукати гроші поза межами банків, наприклад через пільгове оподаткування або субсидії на лістинг. Аби стимулювати потенційних поручителів позик бізнесу, уряди починають регулювати платформи спільнокошту, а центральні банки – вивчати досвід Банку Франції в питанні створення кредитного реєстру, що дає змогу кредиторам оцінювати платоспроможність тисяч дрібних і великих компаній. З аналогічною метою ЄЦБ створює міждержавний банк даних про фірми.
На цьому новому родючому ґрунті процвітають тисячі фірм приватного сектору. Фондові біржі заохочують МСБ емітувати акції та облігації. Зростають і множаться нові мережі «бізнес-ангелів», венчурних капіталістів, фондів небанківського кредитування і спільнокоштів. Ними користуються дрібні компанії, які можуть собі це дозволити.
Професійна інтернет-мережа Viаdeo, внесена до лістингу в Парижі, – одна із цілої плеяди малих та середніх підприємств, що потрапили цього року до оператора п’яти європейських фондових бірж Euronext. Французька фірма BlaBlaCar (вона запустила популярний додаток, який допомагає користувачам шукати компаньйонів для поїздок у авто) в липні завдяки венчурному фінансуванню залучила €100 млн. Того ж місяця група дрібних італійських підприємств водно-комунального господарства випустила, об’єднавши попередньо емітовані облігації, цінні папери для продажу великим фінустановам. У Британії деякі компанії МСБ пропонують «міні-облігації», фактично групуючи велику кількість дрібних незабезпечених позик від роздрібних інвесторів. Зі скромніших здобутків – приклад Анта Томлінсона, який через спільнокошт набрав досить кредитів, щоб закінчити новий офіс для своєї компанії з комп’ютерного дизайну в Британії. Тим самим шляхом пішов виробник 3D принтерів з Італії.
Читайте також: Абревіатура зі стартовим капіталом
Питання в тому, чи досягнуть такі альтернативи (а їх куди більше) колись достатнього масштабу, щоб замінити частку традиційних банківських кредитів, які можуть зникнути назавжди. У 2013 році вони становили приблизно 10–15% зовнішнього фінансування дрібних компаній, за оцінкою Джона Отта, партнера в консалтинговій фірмі Bain & Company. Багато хто вважає, що такі перспективи варто підтримувати, але не покладатися на них. Вони відкриті переважно для більших компаній із сектору МСБ або для підприємств із вищими показниками зростання. Справжнє завдання – знайти стимули такого банківського кредитування, яке вигідніше для найменших фірм.
Один із варіантів – страхові компанії. Вони збирають щороку понад €1 трлн внесків. Велика частина із цих коштів інвестується в державні облігації, але страхувальників приваблюють вищі прибутки й більша диверсифікація, що, власне, і пропонує кредитування МСБ. Як і у випадку з банками, нові правила змусять їх виділяти помітніші обсяги капіталу на забезпечення корпоративних кредитів, ніж доти. Але найсерйознішими перешкодами стануть копіткий і недешевий пошук потенційних позичальників та оцінка їхнього фінансового становища. Страхувальники в цьому воліли б краще покладатися на досвід банку.
Дехто з них викуповує позики МСБ у фінустанов або допомагає забезпечувати їх коштами. Інші хотіли б придбавати цінні папери, що торгуються на біржах, забезпечені спільними банківськими позиками. Таке розділення активів звільнило б місце на балансах банків для нових позик. Але сек’юритизація нагадує регулятивним органам про фінансову кризу 2008-го, хоча в Європі її варіант у сегменті МСБ виявився успішним. За новими запропонованими умовами, банки або страхувальники, які купують такі цінні папери, повинні мати для їх забезпечення більше капіталу, ніж для гарантування інших довготермінових позик. Якщо правила не зміняться, залучення коштів через емісію цінних паперів МСБ складно буде зробити настільки прибутковим, щоб привабити страхувальників, або ж достатньо доступним для малого бізнесу.
© 2014 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved