«Це означає, що у нас з'явився незалежний орган, який здійснюватиме контроль за дотриманням прав громадян на інформацію», – підкреслив Івенеско.
Він повідомив, що раніше Олександр Павліченко працював директором Української фундації правової допомоги, а перед цим керував Бюро інформації Ради Європи. «Тобто від представляє правозахисні кола, тому зможе професійно захищати права громадян на доступ до публічної інформації», – відзначив Іванеско.
Іванеско вказав, що і сторія появи цієї посади при Омбудсмені є «доволі драматичною».
«Наскільки мені відомо, Закон "Про доступ…" з самого початку мав блок з щодо роботи зі скаргами незалежного регулятора. Такі функції мав виконувати апарат Уповноваженого з прав людини», – написав він та вказав, що у проекті закону, схваленому в першому читанні, передбачалося наділення Уповноваженого ВР з прав людини цілою низкою додаткових повноважень щодо належного контролю за забезпеченням права на доступ до інформації, однак з остаточної версії законопроекту ці положення було вилучено за наполяганням представників омбудсмена.
«Не знаю, чим Омбудсмену Карпачовій завадили нові функції, але цю норму довелося терміново вилучати із закону. І впроваджувати систему, більш наближену до американської: не сподобалася відповідь – поскаржився керівнику автора відповіді, не задовольнила відповідь керівника – звертаєшся до суду», – сказав він.
Іванеско нагадав, що закон визначає три рівні контролю за доступом до публічної інформації: державний (розробляється урядом), громадський (НДО) і парламентський (офіс Омбудсмена+ парламентарі).
Він відзначив, що зараз скарги розглядає, здебільшого, Держкомітет з питань телебачення і радіомовлення як спеціальний урядовий орган, відповідальний за впровадження доступу до публічної інформації.
У червні при Уповноваженому з прав людини було створено Експертну раду з питань доступу до публічної інформації.