Останніми тижнями здоров’ям митрополита Володимира цікавляться не тільки його лікарі, близькі та колеги, але й ціле українське суспільство, Москва, Константинополь… Цікавляться всі, хто розуміє та передбачає які наслідки можуть мати вибори наступного митрополита Київського та всієї України. Тільки реагують ті, хто розуміє все це по-різному, в залежності від того, які цілі вони перед собою ставлять.
Якщо в УПЦ МП закликають молитися за здоров’я Володимира й на цей заклик щиро відгуються не лише їх вірні, але й представники або предстоятелі УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ та інші. Якщо Вселенський Константинопольський патріарх надсилає свої пастирські листи до митрополита Київського, бажає швидкого одужання та запевняєу своїх молитвах за нього. Якщо Блаженнішого у лікарні відвідують колишні й нинішні високопосадовці та чиновники, то Російська православна церква просто чекає свого часу, коли треба буде рішуче діяти. Як повідомляють ЗМІ, навіть в керівництві УПЦ МП здивовані тим, що має місце «відсутність інтересу до того, що відбувається в Києві на офіційних сайта Московського патріархату». І тільки після того, як ця ситуація виплила назовні, прес-служба РПЦ видала повідомлення, що й Кирило також "молиться за скоріше виздоровлення". При цьому патріарха Московського постійно оперативно інформують про події в Києві.
А що ж тут дивного? В Москві вже давно склали план дій, виписали й затвердили концепцію того, як з «самоуправної з широкими правами автономії» УПЦ зробити просто окремі єпархії РПЦ. Й просто чекають часу «Ч». Недарма ж одразу після свого обрання й до тепер патріарх Кирило активними й агресивними темпами відвідує всі куточки України й особисто веде перемови з кожним з єпископів УПЦ МП. Адже, відповідно до уставу цієї церкви, не у Москві, а саме собором українських єпископів в Києві, буде обраний наступний Митрополит Київський і всієї України. А може і не буде обраний. Бо недарма ж періодично вливається в пресу інформація про можливість надання Кирилу титулу «патріарх Києво-Московський» й перетворення Києво-Печерської Лаври на резиденцію патріарха. Тоді й проблема «самоуправності» УПЦ буде вирішена дуже швидко. Й всі ці «раскольнікі» будуть повернуті в лого єдино-неделимої канонічної церкви-матінки.
Можна піти й менш епатажним шляхом й просто проштовхнути на митрополита вірнопідданого кандидата. А те, що поставлені плани наші московські брати вміють ефективно виконувати – давно відомо. Де вони цьому навчились – можна лише здогадуватись. Але ще геніальний російський музикант Ігорь Тальков співав: «где священник скрывает под рясой КГБистский погон».
Протистояти здійсненню плану переможного поширення «русского міра» на всю Україну може тільки згуртована й одностайна позиція більшості єпископів й священиків УПЦ МП. Вони й самі чудово розуміють чим їм загрожує відхід у вічність митрополита Володимира. Однак тут постає питання, чи є в церкві лідер масштабу й рівня Володимира (Сабодана), що зуміє згуртувати навколо себе всі здорові сили в УПЦ МП? Чи основні преденденти на престол передеруться одни з одним, а цим всім вміло та з користю для себе скористається Москва.