Автор наголошує, що хоч би хто був при владі, в Афганістані, Пакистані, Індії та Індонезії панував свій лад. "І сучасна реставрація "Талібану" в Кабулі залишає відкритим питання: а чи зможе цей рух хоча б щось змінити в країні з того, що нині декларує? "Таліби" вже не проти освіти для дівчат, працевлаштування для жінок, навіть підтримують кампанію з вакцинації і взагалі у своїх численних заявах і медіаресурсах (рух уже роки зо три активізувався в соцмережах) намагаються демонструвати людське обличчя, істотно контрастуючи з "ІДІЛ", та чи не в кожній заяві наголошують на слові "безпека", – пише Михайло Якубович.
Читайте також: Михайло Якубович: "Найбільше від присутності "ІДІЛу" виграв саме офіційний Дамаск, а програли, власне, умовно демократичні ісламісти"
Сходознавець зазначає, що "Талібан" і далі вживає традиційний для ісламського права термін "емірат" (у значенні "керівництво", "адміністрація"), проте чи буде це справді якась нова поміркована стратегія, чи почнеться відкат у кінець 1990-х, наразі сказати важко. "Тому успіх "Талібану", попри переможні реляції деяких ісламських рухів, навряд стане спусковим гачком для інших, і так само сподіватися на якісь зміни в сусідніх країнах (передусім Центральній Азії) абсолютно не варто", – йдеться в матеріалі.
Зокрема, автор наводить приклад Туркменістану, який міг би бути під ударом номер один (як найбільш ісламофобська держава регіону), однак за ці місяці здійснив кілька прямих перемовин з "талібами" й далі продовжує експорт електроенергії та продовольчих товарів. "Те саме щодо перемовин уже здійснили сусідні країни, і вже на пресконференції 26 серпня очільник МЗС Узбекистану Фарход Арзієв з повагою назвав "Талібан" "безсумнівним фактором афганського суспільства", – додає Якубович.