Після зустрічі Байдена та Меркель близькі до переговорів джерела повідомляють про наближення кінця домовленості між США та Німеччиною. В той же час, у виданні Politico вийшов матеріал, де внутрішні джерела також розповідають про прохання адміністрації Байдена не критикувати російський майбутній газопровід. Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» у коментарі Тижню пояснив, що такі заяви надто розмитими, але поки Україна реагує на ситуацію правильно.
“Подібні висловлювання окремих чиновників говорять про те, що ми якраз все робимо правильно, а у них немає інших аргументів. Тому мобілізували останній – називається "замовкніть", – стверджує Михайло Гончар.
У травні адміністрація президента США вирішила не запроваджувати санкції щодо проєкту “Північний потік-2”. Зміна ставлення породила негативну реакцію як за рубежем, до прикладу в Польщі та країнах Балтії, так і всередині США. “Це невдоволення посилюється, на що вони не розраховували”, – відзначає фахівець. Нещодавно сенатор Тед Круз, який раніше вимагав запровадити санкції до “Північного потоку-2” заявив, що «президент Байден кинув виклик законам США і повністю здався Путіну”. Михайло Гончар називає цю заяву “внутрішньополітичною катастрофою для Байдена”
“Я думаю що Україна не повинна реагувати на подібні заяви, тим більше що це неофіційна позиція. Я б сказав, що це така психологічна операція. Нам нічого сказати у відповідь, тому що аргументи які наводились раніше, особливо у контексті нової кліматичної політики ЄС і США, є абсолютно зрозумілі і навпаки нищівні для”Північного потоку-2”. Але адміністрація США пішла хибним шляхом і тому тепер не знає, що робити”, – коментує фахівець.
Наразі конкретних обіцянок жодна зі сторін Україні не дає, а все що пропонується – дуже розмите. США передали повноваження на регулювання проблеми з Україною Німеччині, яка у свою чергу, за словами президента центру глобалістики “обіцяє якісь інвестиції в зелену енергетику. Ми вже їх отримували і тепер відхаркуєм скажене зростання тарифів”.
Читайте також: Михайло Гончар: "З формальної точки зору накриваються мідним тазом плани Росії щодо подальшого нарощування експорту газу в ЄС"
Як повідомляють джерела видання Reuters, Німеччина погодилася внести вклад у розмірі $1 мілрд, щоб допомогти Україні перейти на зелені джерела енергії та поліпшити свою енергетичну безпеку. Подробиці щодо фінансування наразі невідомі, але гроші, ймовірно, надходитимуть із приватних джерел, підкріплених державними вливаннями.
Україна може понести фінансові втрати у розмірі півтора мільярда доларів щорічно протягом найближчих 50 років, поки функціонуватиме “Північний потік-2”. Якщо це відбуватиметься такими темпами, обіцяний мільярд питання не вирішує, каже Михайло Гончар. За натяками американських джерел, Німеччина може припинити імпорт російського газу. Однак є небезпека, що німці не знайдуть підстав, або приватні компанії, які займаються імпортом, пригрозять подати до суду за втручання держави у комерційну діяльність.
Михайло Гончар пояснив, що лише за наявності конкретних сценаріїв поведінки при збройній агресії Росії проти України можна довіритись обіцянкам про санкції. Досвід початку збройного конфлікту у 2014, коли теж не ввели обмежень це добре демонструє. Тоді навпаки винесли питання торгівлі енергоресурсами за дужки санкційного режиму.
“До прикладу, зменшать обсяг закупівлі російського газу на мільярд метрів кубічних на рік. Це те, що називається “слону дробина”. Санкції хоч і будуть, але вони такі мізерні, що викликатимуть аплодисменти у Кремлі. Тим більше за вчорашніми заявами, мовляв, сторони США і Німеччина уникають конкретних заходів, щоб це було певним сюрпризом для Росії. Це смішно виглядає, адже конкретно ні про що не домовились, вони просто займаються обманом України і Польщі”.
За словами експерта, відносини Україна-США не вичерпуються “Північним потоком-2” де в нас різночитання станом на цей момент. Але американська зовнішня політика, це не тільки Білий дім, адже в Конгресі зараз зовсім інші настрої і враховуючи, що саме він є джерелом санкцій по потоку, це набагато важливіше. “Нам не потрібно дивитись тільки на Білий дім і трястись в лихоманці “а що ж далі буде”. Це певна криза у відносинах, але вона не означає, що ми маємо йти на поступки. У 1994 році ми вже пішли на них і пожинаємо плоди чверть століття по тому” (йдеться про Будапештський меморандум 1994 року, за яким Україна відмовилась від ядерної зброї – Ред.).
Читайте також: "Північний потік–2": політика чи бізнес-інтерес?
Враховуючи, що на зустрічі Джо Байдена та Ангели Меркель у Вашингтоні не було української сторони, це не можна назвати партнерською поведінкою, каже Михайло Гончар. Важливим моментом для розуміння таких дій Німеччини є вересневі вибори до Бундестагу. За два місяці Меркель перестане бути канцлером і до влади прийде інший уряд. Експерт називає це однією з причин, чому росіяни і німці так “шалено лобіюють” це питання, адже “хочуть заскочити в останній вагон”.