Академік Юрій Федорович Коровін – особистість у Дніпродзержинську легендарна. Понад 20 років він керував урановим заводом і належав до тієї когорти директорів та науковців, для яких немає неможливого. У радянські часи він звик виконувати державні завдання, навіть якщо для цього потрібно було здійснити технологічну революцію. На його думку, подібне завдання стоїть перед Україною зараз.
У. Т.:Очільники України заговорили про створення ядерно-паливного комплексу, наскільки реально його створити?
– Звичайно нам не вистачає власної нафти і газу, бо у нас немає їх великих запасів. Наша справжня енергетика – атомна. Тому нарощуванню виробництва атомної енергії в нас немає іншої альтернативи. Україна має найбільші в Європі запаси урану та циркону, мінералу, з якого видобувають цирконій. У нас є сировина, фахівці, нині вже 50% енергії виробляємо на АЕС, тому необхідне створення власного ядерно-паливного циклу. Якщо говорити про екологічний складник, то атомна енергетика на два порядки чистіша за інші види енергетики, які можна порівнювати за потужністю.
У. Т.:Існують сумніви щодо спроможності України переробляти уран?
– Сьогодні Жовті Води видобувають і переробляють на гідрометалургійному заводі 900 т закису-окису урану. Це не секрет. Усього для потреб атомних станцій України потрібно 3000 т. Найскладніше в цій технології збагатити уран, тому що різниця між ураном-235 та ураном-238 – усього три атомні масові одиниці. І її потрібно «вловити». Технологіями виробництва володіють усього 4–5 країн. Ми можемо зараз на ПХЗ робити тетрафторид урану. І знання, і люди є. Якби у нас був газоподібний фтор, а технологія його виробництва відома, то ми могли б піти далі – з тетрафториду робити гексафторид урану. Це реально. Але для цього потрібно мати газові центрифуги. Поки що їх немає. Однак навіть у цій ситуації ми могли б торгувати гексафторидом урану, який дорожчий за двоокис урану, який ми продаємо зараз.
У. Т.:Ми зможемо подолати політичний тиск, якщо не на словах, а на ділі візьмемося створювати повний цикл?
– Подивіться, який скандал здійнявся навколо Ірану, де поставили 3000 центрифуг для збагачення урану. Як ви гадаєте, США, у першу чергу США, зацікавлені, щоб виникла ще одна країна ядерного клубу? Питання в тому, чи дозволять нам США або Росія поставити газодифузійний завод для розділення ізотопів урану-235 та урану-238 – а це визначальний елемент. Росіяни скажуть: як і зараз, давайте нам уран, ми з нього зрообимо паливо.
У. Т.:Хто нам у цій ситуації Росія – друг чи супротивник?
– Росія зацікавлена у ринкові збуту своєї продукції. Вона зацікавлена в тому, щоб українські АЕС комплектувалися ядерними збірками російського виробництва. І триває конкуренція: американці своє паливо пропонують, французи – своє, Росія і досі є нашим постачальником палива. Тому заради збереження ринку збуту Росія готова піти на вигідні умови, щоб спільно створювати виробництво. Однак ми все можемо зробити й самотужки.