В суспільстві, традиційно, усталене негативне сприйняття правоохоронців. Прийнято вважати, що більшість із них має великі квартири, дорогі авто і відпочиває десь по закордонах. Щоправда, це уявлення доволі хибне і стосується радше високих чинів, ніж рядових працівників.
«У нас крім тестів і співбесід обов’язкова умова переатестації – люстраційна перевірка. Цікавляться автомобілями, житлом, доходами. Але звідки це все може взятись? У мене зарплата в 3 тис грн, на ці гроші я купую форму, папір для оформлення проваджень і фарбу для принтера. Це якщо поталанить і цей принтер ще дадуть. В інакшому випадку його теж треба купувати власним коштом», – обурювався один знайомий київський слідчий.
Здається, він не сприймає усталений образ міліціонера в суспільстві – одоробла з животом, яке збиває гроші з бабусь у підземних переходах. Натомість щиро вірить, що має захищати громадян від злочинців по мірі сил та можливостей.
Скарг у таких «рядових» назбиралося чимало. Говорять про них неохоче, імена у медіа світити не бажають. Навіть коли спілкуєшся з ними за філіжанкою кави, вони дуже просять не записувати розмови, аби згодом це не вилізло боком від начальства.
Після низки таких зустрічей складається враження, що реформа на місцях відбувається за класичним принципом совкового соціуму: «верхівка хай там собі реформує, а ми і далі працюватимемо за старою звичкою». Згідно із новими підходами, головним критерієм для оцінки роботи «органів» має стати відсутність скарг від людей і робота на позитивний імідж новостворюваної поліції. Від практики циферок у статистиці вирішили відмовитись. Але це у Міністерстві внутрішніх справ. У більшості відділків, натомість, все лишається по-старому. Керівництву дали такий собі випробувальний термін у сто днів, за який воно має себе проявити з найліпшого боку. Якщо ж воно цей тест провалить – варто очікувати на звільнення. Традиційно, начальники кинулися покращувати показники у зрозумілий і звичний для себе спосіб.
«Нам пояснили, що ми й надалі маємо показувати статистику, адже інакше нас оцінити нібито неможливо. Деклароване МВС поважне ставлення до громадян відсувається на другий план. Адже ми маємо робити розкриваність злочинів. Себто, стару статистику. Підходи до роботи не змінюються», – каже вже інший колишній міліціонер.
Читайте також: Екс-міліціонери прийшли під МВС із вимогою скасувати наказ про атестаційні комісії
І засобів примусу у керівництва райвідділків може знайтись. Скажімо, були створені списки на звільнення. Нібито, за оцінкою керівництва, ці люди не пройдуть переатестацію. З якого дива так було вирішено і за якими критеріями цей перелік імен формувався – рядовим службовцям не пояснили. Подібний клапоть паперу має і управління внутрішньої безпеки. Проблема виявляється в тому, що лише ті міліціонери, які до цих розстрільних списків не потрапили, мають право іти на тести і співбесіди для подальшої переатестації.
«Ми на ґачку. Якщо ти зробиш чи скажеш щось, що не сподобається керівництву – тебе можуть попросити на вихід. Так, ми боїмося втратити роботу. Бували випадки, коли колеги після написання рапорту на звільнення до запасу Збройних сил (подібні рапорти від 6 листопада написав весь особовий склад через ліквідацію міліції – авт.) пропрацювали ще два-три тижні. А потім їм віддавали трудову книжку і показували на двері», – з неохотою розповідає ще один знайомець.
Розгубленість у колишніх міліціонерів викликає і нинішній статус. Адже фактично, до переатестації вони ніхто. Люди з вулиці, які працюють у приміщеннях МВС. Як пояснили учасники недільного мітингу, після заяв на звільнення їх мали перепризначити на ті ж посади у якості тимчасово виконуючих обов’язки в поліції. Однак, ці накази вони не бачили. А зарплати виплатили із місячною затримкою. До того ж, зменшені: кому на тисячу, кому на півтори. Страх у них викликає і майбутня переатестація. Адже співбесіди вже встигли обрости страшилками. То правоохоронців змушували ставати на коліна й клястися, що вони не брали хабарів, то їх одразу з порогу комісія починала принижувати, ледь не називаючи сепаратистами і псами режиму. Дрова у вогнище підкидає і той факт, що екс-міліціонерам не повідомили необхідну кількість балів, які потрібно набрати на тестах для подальшого допуску до співбесіди. Так само, як і строків, у які це має відбутися. Щоправда, ті, хто побував не тестуванні, претензій майже не мають. Кажуть, питання сформульовані грамотно. Єдиний недолік – не врахували специфіку окремих працівників. Скажімо, не може черговий відділку відповідати на питання щодо негласних розшукових дій. Бо ж не його парафія.
Читайте також: Понад третина претендентів провалили тести на вступ до поліції у Києві та області
Власне, із усіма цими проблемами міліція і прийшла під МВС до міністра Авакова. Втім, якщо у натовпі такі розмови можна було почути, то спікери біля мікрофонів навіть і не згадували про існування подібного роду недоліків. Певно, таки мали свої, окремі, інтереси.
«Ми теж громадяни, спитайте в нас, як проводити реформу, не знищуйте систему», – лунало з колонок. І якщо підсумовувати весь цей недільний парадокс, можна з жартівливим оптимізмом стверджувати: суспільство таки спромоглося почати навчання правоохоронців демократичним цінностям. Далі наступний крок: пояснити, що ці проблеми вони можуть вирішити на місцях самостійно, замість шукати «доброго царя».