“Ми не можемо залишатися довічно в залі очікувань ЄС та НАТО», – заявив Зеленський в інтерв’ю французькій газеті Le Figaro. – «Якщо ми — члени спільної родини, то мусимо жити разом, легалізувати стосунки, народжувати дітей, уявляти спільне майбутнє”… Розмова вийшла друком напередодні візиту до Парижа українського керівника. “Чого я очікую? Я дуже хотів би, щоб у Європи було стовідсоткове розуміння, як вони оцінюють Україну. Якщо вони бачать Україну в Європейському Союзі, то треба, щоб вони це відкрито говорили. Не просто, що в майбутньому, коли Україна зробить перше, друге, третє, четверте, п'яте, шосте… І якщо безпека будь-якої країни – це членство в Альянсі, то треба робити кроки щодо ПДЧ… і щодо ЄС,” – уточнив Зеленський.
Добре насправді, що Україна почала чітко артикулювати свої геополітичні прагнення. Не принципово, лунає ця озвучка голосом Зеленського чи когось з профільних міністрів або представників опозиції. Головне — без туману та “багатовекторності”. Тридцять років незалежності — це зрілість та досвід. З ними мали б прийти не лише усвідомлення українських інтересів, але й уміння грамотно читати контекст та будувати переможні стратегії. Це — в ідеалі.
Несподівана сміливість, з якою Зеленський заговорив про намір долучитись до ЄС та НАТО, а також — констатація цих прагнень західною пресою, – ось, мабуть, і всі конкретні здобутки візиту президента України до Франції. Зустріч з Макроном не увінчалася ані спільною заявою, бодай формальною, ані коротеньким спільним виходом до преси, не кажучи про повноцінну прес-конференцію. По завершенню переговорів кожен з президентів спілкувався зі своєю аудиторію окремо. Зеленський — напряму в посольстві України, Макрон — за посередництвом дипслужби Єлисейського палацу. Обидва заходи відбувались водночас, що зовсім не полегшило роботу преси.
Читайте також: Українські пригоди піонерів псевдопрезидентів
За рік до виборів Макрон не побажав виходити за межі звичних меседжів про “пошук політичного рішення” та “потребу зупинити ескалацію на Сході України”. Зустріч з Зеленським — це лише жест. Вияв стриманої, обережної підтримки, що в певний спосіб компенсує попередні консультації Макрона з Путіним та Меркель, без участі Зеленського. У Парижі український керівник дістав можливість поспілкуватися вживу з французьким президентом та в режимі відеозв”язку — з німецьким канцлером. Трикутник до трикутника — симетрію відновлено. І вовки ситі, і вівці цілі.
“Цей візит не має жодних надзвичайних приводів, – казали в Макрона напередодні приїзду Володимира Зеленського. – Двостороння зустріч – планова, її готували декілька тижнів…” Дипломатія — мистецтво завуальованих підказок. Коли Київ сподівається на підпис на підтримку декларації про свої європейські прагнення, а Париж збиває планку діалогу до рівня рутинних двосторонніх консультацій, розбіжність цілей переговірників очевидна. Тиждень, як не старався, не дістав конкретики про просування тих важливих двосторонніх проектів, що вимагали обговорення на найвищому рівні.
Alstom, Airbus? Самих проектів, до слова, не бракує, – енергетичних, медичних, індустріальних. Французька економічна преса писала про ймовірність продажу Україні кількох винищувачів Rafale, що виробляє французький концерн Dassault Aviation. Чи говорили про це Макрон з Зеленським? Обидві делегації мовчать. Але ж, за версією Єлисейського палацу, готувався двосторонній формат зустрічі, з акцентом на економічних взаєминах…
Читайте також: Успіх безнадійної справи
Чи відбудеться найближчим часом повноцінний саміт “нормандської четвірки”? “Працюємо над тим, щоб повернути Росію за стіл переговорів”, – кажуть у Макрона. Єдина дата, що пролунала під час візиту — 19 квітня, переговори радників “нормандського формату”. Лише радників… Дипслужба президента дала зрозуміти пресі, що Париж не готовий залучати до формату інших переговірників, – зокрема, США. Франція на відміну від Сполучених Штатів не проголошуватиме проти Росії нові санкції, у зв’язку із загостренням ситуації на Донбасі. На запитання про можливі французькі додаткові гарантії безпеки Україні, в тому випадку, якщо Росія перейде в наступ, Єлисейський палац обмежився зізнанням: “Наша тривога є постійною”.
Читайте також: Чи приїде Макрон в Україну
То чи варто було приїздити, за настільки політичним скромним здобутком? Напевне, так. Концентрація російських військ на українських кордонах привертає гостру увагу світової преси. Запитання західних колег на брифінгах свідчать про зовсім інший рівень поінформовності, ніж місяць тому. Активна українська комунікація — дуже на часі. Залишається допрацювати питання змісту та стилю. Для кожного зарубіжного партнера вони — інші. Декларація на підтримку українського вступу до ЄС? Чому б ні. Балтійські країни та Польща цілком могли б її підтримати. Франція — з тих, хто поспішати не стане. Принаймні за рік до президентських виборів.