На півночі України два блакитні потоки Сейм і Десна перетворилися на справжню зону лиха. Їхні води, колись живі й багаті рибою, стали помирати й заповнюватись трупами загиблих істот. Місцеві жителі Чернігівщини та Сумщини довго не могли оговтатися від шоку: річки, які колись були джерелом життя, почорніли, а їхні береги вкрилися мертвою рибою.
«Річка була життям села, у нас же Десна огортає пів села, у нас над берегом річки живуть люди і казали, коли масово риба дохла, то такий був сморід, що неможливо було людям у двір вийти», – розповідає Світлана Попок, староста Макошинського округу, що на Чернігівщині.
Працівники Держрибагентства допомагають ліквідовувати наслідки забруднення річок Сейм та Десна
Микола Охонько, мешканець селища Макошине, розповідає, як громада об’єдналася, намагаючись хоча б якось запобігти катастрофі.
«Ця ситуація об’єднала небайдужих, які почали прибирати береги від дохлої риби і раків», – каже чоловік.
Все почалося у середині серпня. Темні води, що стікали з території Росії, досягли Сейму, а звідти — Десни. Як пояснив Валерій Піюк, тимчасово виконуючий обов’язки начальника Держекоінспекції в Сумській області, «14 серпня ми отримали перші сигнали від прикордонників про те, що вода потемніла. Після перших проб стало зрозуміло, що вміст кисню у воді — на нульовому рівні».
За попередніми даними, причиною катастрофи стали відходи цукрового заводу в Тьоткіно, Курська область.
«Інформація щодо викидів з території РФ надійшла від державної прикордонної служби, а також це підтвердили вивчення науковців. Також інформація часткова надходила від Міністерства оборони України», – зазначив перший заступник голови Державної екологічної інспекції України Дмитро Заруба.
Виявилося, що у воду потрапило близько 6000 тонн органічних відходів.
Олег Листопад, еколог і експерт мережі ANTS, пояснює: «Вони окислюються і фактично “з’їдають” весь кисень. Через це вода стає мертвою, і там, на жаль, загинула вся риба та інші водні організми».
Юрій Стальниченко, секретар Менської міської ради, розповів, що місцева влада та волонтери збирали до двох тонн мертвої риби щодня лише протягом першого тижня катастрофи. Загалом було виловлено близько 10 тонн мертвої риби.
«Переважно хижа річкова риба – щука, йорж. На жаль, траплялися й червонокнижні види, наприклад, українська мінога та осетрові», — каже Юрій.
Це не лише екологічна, але й соціальна проблема, адже для багатьох жителів риба є важливою частиною раціону та джерелом доходу.
Результатом забруднення річки стала масова загибель риби
«Найбільше це зашкодило господарствам, ви уявляєте скільки риби мертвої виловлено було? У нас щука така велика гарна була, кілограм по 10», – з болем розповідає Світлана Попок.
У жовтні міністр захисту довкілля та природних ресурсів Світлана Гринчук заявила, що орієнтовні збитки довкіллю Сумщини та Чернігівщини вже становлять понад 530 мільйонів гривень.
«Ці факти зафіксували правоохоронні органи. На всіх міжнародних майданчиках ми порушуємо це питання, озвучуємо ситуацію та привертаємо до неї увагу. Росія просто ігнорує всі міжнародні норми, здійснюючи безпосередньо прямий злочин проти природних ресурсів сусідньої країни», — розповіла Світлана Гринчук в інтерв’ю Укрінформу.
На думку Ольги Мелень-Забрамної, керівниці юридичного відділу МБО «Екологія-Право-Людина», це може бути класифіковано як екоцид. Але довести це у воєнний час буде непросто.
«Якщо будуть наявні докази масового знищення тваринного світу, отруєння водних ресурсів чи спричинення екологічної катастрофи, то можна говорити про екоцид. Також має бути досліджено причиновий звʼязок – між діями окупантів та спричиненням екологічної катастрофи чи масового замору риби. Ця стаття Кримінального кодексу сконструйована так, що не зрозуміло чи має бути в діях окупанта умисел, чи бездіяльність. Через військові дії дуже складно довести причинний звʼязок між діями конкретного військового та шкодою довкіллю, і встановити винного у вчиненні екоциду», — пояснює юристка.
«З приводу того, чи можна щось зробити, чи не можна зробити, мене часто питають. Ні, практично нічого зробити в цій ситуації не можна», — зазначає Олег Листопад.
Тим часом місцеві жителі намагаються адаптуватися до нових реалій. Але це важко, коли дивишся на річку, яка ще недавно була джерелом радості та життя, а тепер перетворилася на темну смугу болю.
«Втрачено багато, і це має ознаки психологічної шкоди для наших жителів», – з сумом каже Микола Охонько.
Екологічна катастрофа на Сеймі та Десні стала серйозним викликом для української екосистеми та суспільства.
Загалом, починаючи з кінця лютого 2022 року росіяни завдали шкоди українському довкіллю на понад 2,4 трильйона гривень. Водне середовище є одним з найбільш забруднених і постраждалих від війни.
Екологічна катастрофа на Сеймі та Десні — це не лише трагедія для людей, але й злочин проти природи. Втрата екосистеми, загибель водних організмів і масштабне забруднення води — все це імовірно є наслідками порушення норм міжнародного гуманітарного права, яке передбачає захист довкілля під час збройних конфліктів.
Міжнародне гуманітарне право, зокрема, Женевські конвенції та протоколи до них, забороняють навмисне завдання шкоди навколишньому середовищу, яке може призвести до серйозних наслідків для здоров’я та життєзабезпечення цивільного населення. Згідно з нормами міжнародного права, будь-яка дія, яка веде до масштабного знищення природних ресурсів або екосистем, має бути визнана незаконною, а винні — притягнуті до відповідальності.
Працівники Держрибагентства допомагають ліквідовувати наслідки забруднення річок Сейм та Десна
Катастрофа на річках Сейм і Десна, де в результаті забруднення загинули тисячі тонн риби й інших водних організмів, є яскравим прикладом можливого порушення, яке потребує незалежного розслідування. Це не лише шкодить екосистемам, але й завдає величезної шкоди людям, які залежали від цих водних ресурсів для рибальства чи сільського господарства. Кожна мертва риба, кожен знищений організм — це частина тієї природної гармонії, яка була порушена.
Наслідки цієї катастрофи будуть відчуватися ще багато років. Як вказують екологи, для відновлення водних екосистем на Сеймі та Десні знадобиться не менше 3-5 років. Водночас не можна не згадати й про психологічний аспект цієї трагедії для місцевих жителів. Втрата річки, яка була частиною їхнього повсякденного життя, неминуче веде до глибоких емоційних травм.
Втрату природи не можна виміряти лише в грошах або в кількості загиблих тварин. Це втрата частини нашої ідентичності, нашої спадщини.
Міжнародне право стоїть на захисті не лише людей, але й природи, яка є основою нашого існування. Тому винні в цій катастрофі повинні понести відповідальність. Природа — це не тільки ресурс, а й основа життя для кожного з нас. Її захист має стати одним із головних пріоритетів на міжнародній арені, і якщо міжнародні організації та держави не стануть на захист природи, такі катастрофи, як ця на Сеймі та Десні, можуть стати нормою.
Ми не можемо забувати, що ми втрачаємо не лише людей, але й величезний, невідновлюваний ресурс, який є основою нашого майбутнього. Тому питання відповідальності за екологічні злочини є не менш важливим, ніж питання відповідальності за людські життя. У цей важкий час для України ми маємо стояти на захисті не лише наших людей, але й нашої природи.