«Революція». Ось основне гасло, яке скандували вчора учасники акції підприємців з цілої України. Мітинг, що почався на Майдані близько дев’ятої дуже швидко з кількатисячного переріс в сорокатисячний. Люди масово прибувають. Міліції майже не видно. Поодинокі служиві лише спостерігають. Схоже на те, що захисники правопорядку вирішили не світитися. Навіщо їм це?Багатотисячна юрба й так косо на них дивиться. Особливо, після повідомлення про відкриття кримінальних справ проти двох лідерів протестантів -Мельниченка і Михайленка. А додайте до цього ще постійні затримання потенційних учасників на в’їзді до столиці, чи на дорогах України… Ні, краще все-таки, спостерігати за всім, одягнувшись в цивільний одяг і прикинувшись одним з демонстрантів…
Помітно росте кількість киян які підтримують учасників акції. До наметового містечка прибувають все нові і нові бажаючі нести варту, чи допомагати. Вже налагоджено харчування і роздача гарячого чаю та кави. Кожен бажаючий може підійти до входу в наметове містечко і перекусити.
Зі сцени виступають промовці. Вкотре закликають боротися, стояти до кінця, не піддаватися на провокації. З’являється повідомлення, що одного з лідерів акції Сергія Мельниченка викликали до управління МВС на Володимирівську. Він пішов туди з депутатом, але вже довго не повертається. Майдан висуває ультиматум. Якщо через дві години Мельниченко не з’явиться, то всі учасники акції підуть визволяти свого побратима.
Загалом люди незважаючи на пронизливий холод дуже розігріті і злі. Навперебій розповідають про свої проблеми, кажуть, що боротьба – це єдине, що їм залишилось. Адже не уявляють, як зможуть з прибутку в дві з половиною – три тисячі віддавати майже тисячу на податки. Треба закривати бізнес і йти в найми. «Але я не хочу йти на зарплату до Табачника», – каже молодий бізнесмен випускник педагогічного вузу.
«Я отримав за цю ніч більш як 20 есемесок від своїх донецьких друзів», – говорить зі сцени один з виступаючих. «Всі вони пишуть, що дуже шкодують, що голосували за цю потворну владу. Ми її обрали ми її і скинемо. А ще вони написали «Україна понад Усе!»
Долучитися до акції вирішили і всюдисущі дівчата з руху Фемен. Вони прийшли в наметове містечко великою зграйкою і просилися аби їх пропустили на сцену. Хотіли, мабуть, своїми голими цицьками трохи розігріти померзлих маніфестантів. Утім, невмолима охорона не пустила дівчат, а взявши в коло вивела за межі табору.
Помітингувавши кілька годин на Майдані, громада вирішує розім’ятись і пройтись до президента. Він мовляв дуже зайнятий, заклопотаний, міг забути за вимоги підприємців. Відтак нагадати патрону про його обов’язки – свята справа. Аби уникнути нової тяганини з правоохоронцями, вирішують прикрити колону депутатами. Вони – законотворці, дружать з законом, тому можуть чудити, що заманеться. Хай міліція, якщо захоче, то розбирається зі слугами народу. Але міліція розбиратись, схоже, не хоче. Поодинокі даішники лише спостерігають і натхненно слухають скандування «Революція».
Біля АП протестантів уже чекають. Дорога перегороджена турнікетами, подалі від осідку глави держави, за турнікетами нудьгують міліціонери, а ще далі про всяк випадок -крутяться професіонали з розгону демонстрацій, ламання черепів, викручування рук і пакування в спеціальні транспортні засоби. А ще, демонстрантів чекає рідна революційна сцена, на яку одразу вилазять лідери і починається мітинг.
Спершу було сумно. Промовці намагалися вести себе чемно і толерантно. Казали, що прийшли аби нагадати президенту про вето, і він мусить почути голос народу. Але коли їхні голоси починає глушити кількатисячне «ганьба» і «революція», їхня риторика трохи різкішає, і зі сцени вже лунає «владу – геть».
Особливо потішив присутніх своїм виступом депутат Яворівський.Він сказав, що 9 місяців тому президент Янукович обіцяв довести кількість населення України до 50 мільйонів, але досі цього не зробив. Причина або в імпотенції, або в неймовірній зайнятості собою, припустив депутат. Пообіцявши, що коли Янукович не накладе вето, то йому обов’язково доведеться накласти в штани.
Як і минулого разу від протестантів до Адміністрації відряджають на перемовини делегацію. Цього разу її прикриває депутат Волинець. Минула спроба домовитись, як відомо, закінчилась нічим. Президент був відсутній. Утім і цього разу чергова спроба перемовин також нічим суттєвим не закінчується. Виявилось, що в Адміністрації ще в очі не бачили продукту творчості своїх колег урядовців і депутатів, і нічого не можуть пообіцяти. Єдине, у чому запевнили підприємців, що президент обов’язково найближчим часом ознайомиться з кодексом і обов’язково дослухається до думки народу.
Після перемовин мітинг знову переміщається на Майдан і триває до пізнього вечора. Промовці змінюють один одного, хтось закликає до чемності і спокою, хтось вимагає повалення влади. «Від нас вимагають йти на штурм, – каже один з виступаючих, але ми не хочемо такого вирішення питання. Усіх нас вдома чекають рідні. Тому ми будемо тверезо йти до кінця, крок за кроком, етап за етапом.»
Нарешті, присутнім повідомляють, що президент обіцяв до 6 грудня прочитати податковий кодекс і наступна велика акція буде саме в цей день. Серед учасників чується обурення. Люди вимагають продовження, кажуть, що готові весь цей час, стояти на Майдані. На сцені знову з’являється один з організаторів і зізнається, що серед учасників і керівництва насправді немає єдності, бо кожен переслідує власну мету, тому хто хоче стояти хай стоїть, а хто не може – хай бере участь лише в великих акціях.
Поки триває мітинг, за сценою з’являються артисти. Музика і пісні трохи розбавляють атмосферу і зігрівають присутніх. Можна пострибати та потанцювати. З’являється Тарас Петриненко і над Майданом лунає його майже народна «Україно». Все як в 2004-му. Наче й не було тих шести років. Єдине, що ніхто більше не кричить «Так! Ющенко!» а тільки – «Революція» і «Владу геть».
