В РФ сьогодні оголосити когось екстремістом, а щось – екстремістським діянням або матеріалом можна за рішенням не лише Басманного, а й Урюпинського чи Голопупенківського районного суду без виклику й навіть повідомлення відповідача. На Мін’юст же відповідно до ст. 13 Федерального закону від 25.07.2002 № 114-ФЗ «Про протидію екстремістської діяльності» та п. 7 Положення про Міністерство юстиції Російської Федерації, затвердженого Указом Президента Російської Федерації від 13.10.2004 № 1313 (грізно звучить, чи не так? І все з великої літери!), покладені функції з ведення, опублікування і розміщення в інтернеті федерального списку екстремістських матеріалів.
Якщо когось цікавить міра (точніше, безмір) російських офіційних дурощів, то цей список можна знайти за адресою http://www.minjust.ru/nko/fedspisok/. Там вказано чимало достойних текстів, які варто прочитати, щоби бути справді освіченою людиною. Хоча є, звичайно, й банальний ідіотизм. Але ж кожна нація має право на власних ідіотів чи не так?
Але при цьому стережіться: законодавство Російської Федерації передбачає відповідальність не лише за виробництво та поширення, а й за зберігання матеріалів, визнаних екстремістськими Урюпинським чи Голопупенківським районним судом, не кажучи вже про славнозвісний Басманний…
Так ось: поміж тисяч матеріалів (переважно друкованих), які в очах російської влади є екстремістськими, наявні й кілька опублікованих в Україні книжок. Наводжу цей список мовою бюрократичного оригіналу:
«1149. Печатное издание Руслан Викторович Частий «Степан Бендера. Мифы. Легенды. Действительность» 2007 г. (решение Мещанского районного суда города Москвы от 01.12.2011);
1150. Печатное издание Вiктор Роог «Молодь i нацiоналiзм» 2002 г. (решение Мещанского районного суда города Москвы от 01.12.2011);
1151. Печатное издание «Голодомор 1932-1933 рокiв в Українi: Матерiали кримiнальної справи № 475» (решение Мещанского районного суда города Москвы от 01.12.2011);
1152. Печатное издание Юрiй Шаповал, Володимир Пристайко, Вадим Золотарьов «ЧК – ГПУ – НКВД в Українi: особи, факти, документи» 1997 г. (решение Мещанского районного суда города Москвы от 01.12.2011);
1153. Печатное издание Владимир Василенко «Голодомор 1932–1933 годов в Украине как преступление геноцида: правовая оценка» 2009 г. (решение Мещанского районного суда города Москвы от 01.12.2011);
1154. Печатное издание Василь Морочко «Геноцид українцiв. Серiя: Голодомори 1932-1933. Голодомор» 2007 г. (решение Мещанского районного суда города Москвы от 01.12.2011)».
Читайте також: Голодомор як геноцид
З правового погляду судові рішення за позиціями 1149, 1150 та 1154 є нікчемними, оскільки там неправильно вказані персоналії: правильно – Степан Бандера, Віктор Рог, Василь Марочко. Отже, за зберігання та розповсюдження цих книжок нічого не повинно загрожувати. Але хіба в Росії влада, зокрема й судова, хоч якось озирається на норми права? Сказано: «бєй бєндеровцев!» – от і б’ють. І, власне, як може бути екстремістською книжка, що містить документи НКВД та факти про діяльність «компетентних органів»? Це ж те саме, що визнати «органи» екстремістами та притягти до відповідальності самі-знаєте-кого як підполковника КГБ…
Але найвища міра дурості як Міщанського райсуду Москви, так і Мін’юсту Росії (Бог уже з нею, з тією плутаниною у прізвищах авторів «екстремістських» видань у судових рішеннях, ну не читали їх представники Феміди, навіть в очі не бачили) полягає в тому, що можновладці-московити не знають навіть прізвища ними ж демонізованого українського політика, з яким безуспішно (вбили, щоправда, але ж справа його жива…) борються уже стільки років усі «компетентні органи» Московської держави!
Звісно, така відверта дурість Кремля має спонукати українців до оптимізму. Бо ж дурні небезпечні тільки тоді, коли їм не протистоять розум і згуртованість нормальних людей. Проте, як неважко побачити з відсутності реакції офіційного Києва на дії офіційної Москви, таких людей немає у владних структурах України, відтак вітчизняні можновладці так і не зрозуміли головного: оскільки екстремістською літературою в Росії офіційно оголошено матеріали кримінальної справи № 475, яка закінчилася судовим рішенням (не оскарженої, не скасованої, і взагалі просто матеріали!), то це де-факто і де-юре означає, що сама Українська держава офіційно визнана в РФ екстремістською організацією. З усіма відповідними наслідками. Не лише для переконаних українських націоналістів чи пересічних громадян, а й для тієї персони, що любить себе називати її президентом.
…І після всього цього Віктор Федорович ще, схоже, дивується, що Владімір Владіміровіч, який і без цього запізнювався на кілька годин, поїхав спершу на зустріч з байкером «Хірургом» (цікаво, яку операцію останній муситиме провести в Криму, діставши інструктаж?), а потім уже навідався до нього…