«Delta Machine», диск, який вийшов 22 березня, справді містить блюзові мотиви (композиції «Slow» і «Heaven»). Щоправда, ці пісні навряд чи стануть хітами, тут більше шансів у рок-н-рольного синтипопу «Soothe My Soul»… якщо, звісно, не звертати уваги не традиційні несамовиті потріскування із синтезаторів Мартіна Ґора. У «Broken» теж були б усі можливості стати типовою популярно-в’їдливою пісенькою з мелодичним приспівом, але депешмодівська драма все ж таки взяла своє у другій частині. Не обійшлось і без сирості. Звідусіль сиплються, стікають, падають, котяться, вдаряються, колють, прокочуються, проповзають, шелестять, проносяться повз найрізноманітніші звуки, але не перетворюються на хаотичну поліфонію, а стають кожен на своє місце. Це залишає по собі ефект мінімалістичної і незавершеної картини, наче в роботі над платівкою гурт зупинився за крок до фінішу. Як пояснював сам Ґаан, коли вони розуміють, що альбом звучить «надто нормально», починають усе «псувати» і перемішувати, саме так і виникає органічний звук Depeche Mode.
Рима тут очікувано бездоганна. Однак слів іноді, поряд із традиційною лаконічністю гурту, буває навдивовижу багато. Помітно, що в текстах на зміну істеричній емоційності юності прийшла меланхолійність зрілості із сеансами психотерапії. Раніше хлопці порушували питання ненависті до інших, а тепер вчать любові до себе і душевного здоров’я. Загалом тут вимальовується п’ять мотивів: сексуальний, ігровий («Slow», «Should Be Higher», «Soothe My Soul»); просвітлення і любові («Heaven», «Angel»); порятунку коханої людини («Welcome To My World», «The Child Inside», «Broken»); заплутаності, невпевненості у власному шляху й роботи над собою («Soft Touch/Raw Nerve», «My Little Universe»); закінчення стосунків із пошуком винних і причин розриву («Alone», «Secret To The End», «Goodbye»). До того ж усі вони розвиваються майже лінійно, таким чином утворюючи своєрідний наратив.
«Delta machine», тринадцята платівка у дискографії гурту, звучить як дипломна робота депешів. Наче вони навчались і складали іспити у вигляді синглів та платівок, щоб дійти сюди, у 2013 рік. Це альбом-прозріння, яке Depeche Mode потроху передає слухачеві. І, якщо вірити тексту першого треку диска «Welcome to My World», обіцяє відкрити очі та небеса. Тут немає дешевих спецефектів – вони непотрібні. Альбом не засліплює з першого звуку, не захоплює одразу. Але повільно, з кожним прослуховуванням відчуваєш його фундаментальність. Він ніби проростає в тобі непомітно для тебе самого й заповнює кожну клітину.