Музейні історії: портрети еліт у колекції Острозького замку

ІсторіяКультура
22 Лютого 2024, 17:03

На 20-метровому пагорбі над 15-тисячним містечком височить Острозький замок XIV століття, який був родинним гніздом князів, що взяли собі прізвище від назви міста. 600 років тому князь Данило Острозький заклав одновежовий замок — донжон, у якому можна було жити й оборонятися. «Мій дім — моя фортеця» — це точно про князів Острозьких.

Панорама зали в Острозькому музеї

З ініціативи місцевої інтелігенції 1916 року в замку був створений музей та почалася збиральницька робота. За час роботи музею інституція зібрала понад 78 тисяч експонатів, що репрезентують життя й культуру цієї території від 4 мільйонів років до нашої ери й до сьогодні. Експонати художнього фонду представляють розвиток українського мистецтва від Х століття до наших днів. Серед них — твори іконопису, авторський живопис Марії Приймаченко й Миколи Глущенка. Особливої уваги варта збірка іконопису невідомого острозького майстра XVIII століття. Його авторська манера зображення біблійних персонажів увійшла в історію іконописної справи як «святі, що всміхаються». Украй цікавими є колекції предметів побуту середньовічного Острога й періоду раннього Нового часу. Зокрема, мовиться про речі князів Острозьких, левова частка яких збереглася лише в одному екземплярі.

Портретна галерея розміщена в найбільшій залі замку, у якій приймали гостей. Про таємниці портретів еліти тих часів ітиметься в цьому матеріалі.


Ікона Святого Преподобного князя Федора Острозького

Ікона преподобного князя Федора Острозького, написана на мідній пластині, є особливим твором історії та віри. Князь Федор Острозький, славетний воїн і відданий слуга Божий, був обраний для величної місії очолити волинську частину військ у битві під Грюнвальдом 1410 року, що була вирішальною в ході «Великої війни» між Тевтонським орденом з одного боку й Великим князівством Литовським і королівством Польським з другого. Наприкінці життя Федір, облишивши світське життя, постригся в монахи в Києво-Печерському монастирі під ім’ям Феодосій, жив у Дальній Феодосієвій печері, де похований і тепер. Наприкінці XVI — початку XVII століття князя канонізували.


Портрет Костянтина Івановича Острозького

Найбільшого успіху у військовій справі досягнув Костянтин Іванович Острозький. Із 65 битв він виграв 63. Цей представник Острозьких відомий тим, що 1514 року розбив набагато численніше московське військо. В історію ця подія ввійшла з назвою «битва під Оршею». У цій битві кіннота вдаваною втечею виманила московитів на гармати, а їхній лівий фланг був притиснутий до болота й повністю розгромлений. За значні заслуги Костянтина Острозького було відзначено привілеєм ставити печатки «червоним воском». Таким правом до цього могли користуватися тільки особи королівської крові. Такий же привілей по спадковості отримали й нащадки славного князя Костянтина. Портрет з довгою сивою бородою, у темному вбранні й шапці за стилем вирізняється з-поміж зображень тих часів. Напис унизу зліва «Konst. xi Ostrogski 1529» і датування на звороті довгий час давали підстави так і датувати портрет, проте нещодавні хімічні дослідження білил та фарби вказують на його створення наприкінці XVIII століття.


Портрет Василя-Костянтина Острозького

Найвідомішим представником з роду Острозьких був Василь-Костянтин Острозький. «Старий князь» став найвідомішим представником роду. Молодший син князя Костянтина, один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів свого часу, староста Володимирський, маршалок Волинської землі, воєвода Київський, сенатор Речі Посполитої, воєнний, політичний, релігійний діяч, визначний культурний меценат акумулював у собі всю силу роду Острозьких, прагнув не тільки власного збагачення, а й розвитку українських земель. Місто Острог за його життя стало одним з п’яти найбільших міст на українських землях і одним з визначних центрів культурного відродження нашого народу. Він був такий багатий та владний, що вдячні нащадки його називали «некоронованим королем України-Руси». Портрет поясний, князь має на голові шапку, носить бороду, одягнений у кунтуш (верхній одяг з прорізними рукавами) з хутром, з ґудзиками й застібками. У руках князь тримає монети, які випадають з його рук, що демонструє багатство. Можемо лише уявити, що за наших часів князь, як у музичних кліпах реперів, сипав би банкноти, щоб показати свої статки.


Острозька Біблія

Острозька Біблія

Василь-Костянтин запросив до Острога Івана Федорова, який надрукував тут найвідоміші свої книжки. Серед них також Острозька Біблія, оригінал якої представлений у вітрині. Вона є унікальною, оскільки це перша повна Біблія, надрукована старослов’янською мовою. Крім Святого Письма, у книзі містяться кілька віршів, передмов і післямова. В одному з віршів сподвижництво Василя-Костянтина порівнюється з Володимиром Великим, тобто програмно показано місце власника Острозького замку в історії України-Руси: «Володимир свій народ хрещенням освятив, а Костянтин благорозумним писанням освітив». Погортати Острозьку Біблію можна тут.


Ікона Благовіщення

Князь Василь-Костянтин був чи не найбільшим захисником православної церкви в другій половині XVI століття. Тому місто часто відвідували церковні делегації, відомі релігійні діячі. Серед них був представник Константинопольського патріарха — Никифор Кантакузин. За легендою, він привіз до Острога ікону Благовіщення, яку можна оглянути в залі музею. Ікона розділена на дві частини. У нижній зображено Благовіщення, а зліва — постать архангела Гавриїла. Він зійшов сповістити Діві Марії, що в неї народиться син — Ісус Христос, який стане спасителем світу. Як символ доброї й чистої звістки він тримає в руці квітку лілії. Діва Марія стоїть праворуч на колінах, схилившись біля столика — скрипторію. Цей середньовічний предмет інтер’єру використовували для читання або переписування книг. У лівому куті зверху зображений Бог Отець. Він споглядає за дійством з небес, виглядає з кола й указує рукою на Марію. Посередині міститься схематичне зображення птаха — голуба, який є символом Святого Духа. У верхній частині ікони розіп’ятий Христос воскресає, підіймається з гробу.

Михайло Грушевський назвав діяльність Василя-Костянтина Острозького «першим національним відродженням України». Князь змінив перебіг історії: за його ініціативи й сприяння православна культура швидким темпами почала наздоганяти культуру Західної Європи.


Портрет Олександра Острозького

Портрет Олександра Острозького є чудовим прикладом сарматського портрета, що відзначається багатством деталей та символіки, яка була характерною для представників знаті Речі Посполитої. Цей стиль портрета виник на основі легенди про походження знаті від племені сарматів, спочатку популярної серед поляків, а згодом прийнятої українською шляхтою. Обличчя Олександра Острозького, відображене на портреті, має круглу й повну форму, а вуса, що опущені донизу, додають його вигляду елегантності. Його права рука спирається на пояс, а ліва тримає ефес шаблі. Князь у червонуватому жупані, з якого невеличка частина накинута на плечі червоною мантією із чорним хутряним обрамленням і коміром, прикрашеним коштовними застібками. Одним з ключових елементів є висока чорна хутряна шапка, із червоним верхом і великим чорним султаном, що прикрашена великою чорною коштовною застібкою. Герб князів Острозьких, представлений у фігурному картуші на червоному тлі золотом і під князівською короною, надає портрету елітарного характеру. На фоні темного кольору виокремлюється драпірування тканини, яка додає образу розкоші й гідності. Унизу, на білому полі, розташований напис: «Alexander Dux in Ostrog Palarinus Valhinia Parens Fundatricis», що вказує на його титул і посаду воєводи Волинського.


Портрет князя Януша Острозького

Портрет князя Януша Острозького — це образ великого магната й політика, який відображає його вплив у період Речі Посполитої. Портрет зображає поясну фігуру, яка представлена у фас, з головою, повернутою на чверть вліво. На портреті Януш Острозький зображений у червоному жупані й чорній горностаєвій мантії, що підкреслює його високий статус та владу, адже є королівським хутром. Права рука тримається на поясі, прикрашеному металевими прикрасами, тоді як ліва тримає полковницьку булаву, що символізує військову міць та управління власним військом. Зліва від портрета розташований герб князів Острозьких та ініціали «IPDOCIF». Унизу портрета є напис «Janussius Dux in Ostrog» (Януш, князь Острозький), що ідентифікує зображеного. Януш Острозький був старшим сином Василя-Костянтина Острозького, відзначався не лише вищою освітою, отриманою у Відні, а й активною участю в політичному та військовому житті Речі Посполитої. Його внесок у події того часу включав участь у коронації Генріха Валуа, обороні Дубна від татар, а також участь у московсько-польській війні. Януш Острозький здобув значущі посади в Речі Посполитій, зокрема каштеляна краківського, що відображало його вплив і статус серед магнатів того часу. Його постать є складною для оцінки, але політична кар’єра залишається цікавою та повчальною частиною національної історії.

Багатство й пишність князівського двору підтверджують кілька наступних експонатів.


Бронзовий світильник на п’ять свічок

Бронзовий світильник на п’ять свічок створив 1575 року майстер з Гданська Фределянд Лука на замовлення князів Острозьких. Вага світильника 272 кілограми, на вигляд він як симетричне дерево із широкою кроною. Цей світильник має «близнюка», який стоїть у Дубенському замку. Як і надгробок Костянтина Івановича Острозького в Києво-Печерській лаврі, свічник стоїть на трьох левах.


Портрет Беати Костелецької

Портрет Беати Костелецької — цікавий зразок жіночого портрета, у якому художник детально відтворив вишуканий костюм і витончені аксесуари. На портреті Беата Костелецька зображена у фас, з головою, повернутою на чверть вправо. Вона одягнена в пишну чорну сукню з буфами, що прикрашена розкішним золотим шитвом. Важливо відзначити деталі костюма, особливо вишитий комірець, який підкреслює традиції королівського двору. Невелика шапочка на голові й три перлові намиста на шиї додають образу елегантності та розкоші. У руках у неї невеликий сувій паперу, можливо, як символ освіти й меценатства. На темному тлі внизу напис «Beata Kostelecka Eliae Ducis in Ostrog Conjunx», що перекладається як «Беата Костелецька, дружина Іллі Острозького, князя в Острозі». Життєвий шлях Беати Костелецької був заплутаним і драматичним. Вона народилася в родині королівської фаворитки й виховувалася при дворі королеви Бони Сфорца. Шлюб Беати з Іллею Острозьким і народження дочки Гальшки є драматичною історією зразка «Величного століття». Одразу після шлюбу, який відбувся при королівському дворі, молоде подружжя приїхало до Острога в родовий маєток. Однак шлюб тривав недовго. 1539 року подружжя перебувало на весіллі Ізабелли Ягеллонки й угорського короля Яноша Заполья. Під час лицарського турніру, що відбувався з нагоди весілля і в якому Ілля брав безпосередню участь, молодого князя з коня скинув королевич Сигізмунд Август. Це згодом і стало причиною смерті Іллі 19 серпня 1539 року. У листопаді того ж року вдова Беата народжує єдину спадкоємницю Іллі — Гальшку (Єлизавету) Острозьку, яка пізніше стала благодійницею для Острозької академії, укладаючи кошти в освітні ініціативи її дядька.


Портрет «Невідомого в червоній шубі»

Портрет «Невідомого в червоній шубі» з Острога, що належить другій половині 1600-х років, містить свідчення багатства й впливу особи, яку він зображує. Цей таємничий чоловік, який для нас знаменитий своєю червоною шубою, утілює розкіш і владу в соціальному контексті того часу. «Невідомий у червоній шубі» є яскравим зразком нашого ренесансу. Художник вдало створив реалістичний психологічний портрет: твердий погляд і вираз обличчя свідчать про звичку до влади, високий інтелект та суворий характер. Усе це віддзеркалено в ретельно виписаній червоній шубі, що стала символом добробуту й влади того часу. Червоний колір шуби також несе в собі історичний підтекст. Завдяки Ернану Кортесу та його «відкриттю» — нового способу видобутку червоного барвника із жука червця (кошенілі), червоний колір став популярним у Європі. Він став символом знаті й влади, що відображено в портреті «невідомого». Портрет також доповнюється характерною «козацькою» зачіскою, яка стає не лише елементом стилю козацтва, а й свідченням того, що така зачіска була поширеною серед шляхти. Це вказує на тісний зв’язок козацької культури зі шляхтою. Загадкою залишається персона зображеного. У наш час дослідники схиляються, що це придворний Януша Острозького — Богдан Сусло, з яким в Острозі пов’язана легенда про ненажеру.

Портрети княжої родини Острозьких та їхнього двору є невичерпним джерелом інформації про важливий період української історії. Ці зображення не лише відтворюють обличчя й поставу історичних постатей, а й розкривають витончений смак, соціальний статус і культурні вподобання князівської еліти. Упродовж століть українська суспільно-політична еліта в особі князів Острозьких несла на собі важливий соціальний та військовий обов’язок. Участь у походах і битвах була визначальною для їхнього привілейованого становища в суспільстві.

Ці «люди війни» доводили своє право бути на чолі народу та його державної організації, встановлюючи свій вплив і владу. Шляхетність віддзеркалюється в портретах, де кожна деталь костюма, вишукана поза й вираз обличчя є свідченням вищого соціального статусу та культурного розвитку. Ця еліта визначала суспільство ранньомодерної доби й опосередковано сприяла формуванню українців як народу, вона перейшла в історію як невіддільна частина української культурної та політичної спадщини. Оглядаючи ці портрети, ми не лише відкриваємо сторінки історії, а й розглядаємо їх із нового ракурсу, позбавленого міфів і пропаганди Російської імперії та Радянського Союзу.