У рамках закону про декомунізацію в Україні в 2016 році площу Леніна в місті Ізюм перейменували на площу Джона Леннона. Це рішення мало глибокий символічний зміст: перехід від авторитарного минулого до визнання індивідуальності, культури й свободи. Леннон став новим символом гуманізму в українському публічному просторі.
Джон Леннон — не лише культова постать у світі музики, але й символ глобального руху за мир, свободу думки й мистецьке самовираження. Його творчість і позиція впливають на культурне життя й сьогодні, а численні меморіали, вулиці, площі та артоб’єкти, названі на його честь, стали не просто місцями вшанування, а осередками пам’яті, натхнення й ідентичності. Меморіальні об’єкти та громадські простори, пов’язані з ім’ям Джона Леннона, — не лише способи меморіалізації музиканта. Ці місця — своєрідні маяки у світі, який усе ще шукає гармонію.
«Це був 2015 рік. На той момент була пропозиція від Управління молоді та спорту щодо нових назв — вулиця Пабло Пікассо, Віктора Цоя, Владіміра Висоцкого і площа Джона Леннона. Тоді вирішили не зосереджуватися виключно на місцевих чи українських діячах, а взяти ширше. І це дуже добре “вистрілило”, — каже у розмові з Тижнем Володимир Мацокін, заступник мера Ізюма.
2017 року Сергій Жадан організував в Ізюмі фестиваль «Дорога на Схід». Ідея полягала в тому, щоб фестиваль був пересувним, а не стаціонарним — зосередженим в одному місті.
Ще з початку війни у 2014-му і Сергій Жадан, і всі ми розуміли роль, яку відігравав Ізюм. Ні для кого не таємниця, що штаб АТО тоді базувався в Ізюмі. Там було багато військових. Крім того, саме Ізюм став місцем прийому переселенців із окупованих територій Луганської та Донецької областей. Спочатку Сергій приїхав сюди з невеличким концертом, а потім сказав, що є ідея провести цей фестиваль в Ізюмі. Ми сказали «ок» і почали готуватися. А далі прийшло розуміння, що фестиваль став значно ширшим, ніж просто «музичним». Було багато платформ. Приїздили письменники, художники. Сесії проводили Юрій Андрухович, Дмитро Лазуткін. Вони спілкувалися з місцевими митцями. Апогеєм, безумовно, став концерт.
Один із моментів фестивалю — відкриття муралу Джонові Леннону. На той момент він був уже готовий. Його створив Андрій Пальваль, стритхудожник із Харкова. Відбулась творча сесія письменників і художників, які приїхали на відкриття. Тоді ми і вирішили, що дуже символічно створити мурал саме в Ізюмі. Леннон, зрозуміло — геній у музиці, але враховуючи його позицію щодо світового порядку, миру, демократії, усіх лозунгів і протестів проти війн у світі, це був потужний посил із кордону Харківської та Донецької областей — про те, чого ми прагнемо, чого хочемо і чому українці є частиною європейської й світової спільноти.
Крім того, в Ізюмі вдалося відкрити кафе «Йоко». А вулицю, де воно було розташоване, планували оформити у стилі стритарткультури, зробити відповідний тематичний благоустрій. Навколо навіть були невеликі магазини, готові долучитися до створення цього культурного куточка, де можна випити кави. Планували зробити пішохідну зону та парканчики з зображеннями учасників гурту The Beatles.
Там таки облаштували квітники та лавочки — місце стало символічним. Приїжджали музиканти, виконували твори The Beatles, а мурал перетворився на одну з візитівок Ізюма. Люди, що їхали трасою, навмисно зупинялися зробити тут фото. На жаль, війна внесла свої корективи. Сьогодні цей мурал понівечений, як і весь Ізюм. Хоча місце й досі популярне, а сам мурал уже став частиною культурної спадщини нашої громади.
Спочатку люди не розуміли, що спільного з Ізюмом у Джона Леннона. Короткострокове несприйняття, звісно, було, але з часом усе змінилося. Тепер на запитання «Де ти живеш?» відповідь одна: «На Леннона!». Ніхто сьогодні не скаже, що живе на радянській площі Леніна — ні молодь, ні старші люди. Ідея таки прижилася.
Так у зруйнованому війною Ізюмі, серед уламків будівель і болю втрат, з’явився символ, який несе надію, спокій і людяність — мурал із зображенням Джона Леннона. Його обличчя на тлі знищених стін промовляє не тільки до мешканців міста, а й до всього світу: навіть у найтемніші часи мир залишається цінністю, за яку варто боротися.
А мистецтво стало однією з форм спротиву. У часи, коли руйнується інфраструктура, коли під загрозою існування громади, саме культура стає тим, що тримає людину на плаву. Мурал із Ленноном — не просто прикраса. Це символ непокори, нагадування, що душу міста не знищити. Ця неофіційна, але потужна культурна пам’ятка об’єднує місцевих, волонтерів, митців і всіх небайдужих. Він нагадує: боротьба України — не лише про зброю. Це також боротьба за цінності, за мир, за культуру, за свободу. І доки на стінах наших міст з’являються такі образи — ми не зломлені.
Слава Україні!