Від самого ранку теперішня п’ятниця не дуже приваблива. За вікном сіро, всю ніч падав дощ, пополудні пішов знову, але це добре, бо весна цього року вкрай суха, а земля потребує вологи, щоб буйно родити.
На канадському клені за моїм вікном тільки-но почали розпускатися бруньки й, мабуть, за кілька днів з’являться перші листочки. Сподіваюся, цього року мені вдасться не проспати цієї миті. Я люблю це дерево, яке росте заледве за чотири метри від моїх вікон і тішить своєю щедрою красою принаймні пів року, аж поки пізно восени знову стане графічною формою безлистого гілля.
Читайте також: Могилянська твердиня знань
Сьогоднішня п’ятниця має такий дивний присмак, що навіть моя ранкова кава не може його змінити. Виходу немає, і треба хвилина за хвилиною, година за годиною надати ранку якийсь сенс. Можливо, в цій п’ятничній безбарвності навіть пощастить відкрити якусь приховану мудрість. На першій сторінці свіжого випуску The New York Times впадає у вічі написаний великими літерами заголовок: «США НАКЛАДАЄ СУВОРІ САНКЦІЇ НА РЕЖИМ ПУТІНА». Санкціям проти Росії та деяких її підданих присвячено аж чотири сторінки, згадано й Україну та дедалі більшу напругу на її південно-східному кордоні. На оголошені санкції росіяни відповіли звичним для себе способом: викликали американського посла в Москві на килимок до Міністерства закордонних справ. Опубліковано й заяву: «Такі агресивні дії отримають, звісно, рішучу відповідь. Відповідальність за те, що відбувається, цілком лежить на США». А ще днями в Парижі президент Зеленський зустрічався з президентом Макроном, а після обіду, як повідомляє комюніке, до них долучилася канцлерка Німеччини Анґела Меркель. Напруга чимала, і ставки в грі зростають. Можна тільки гадати, якою буде далі традиційно опортуністична поведінка президента Путіна, який не відступає від радянської системи дій на міжнародній арені. «Ми просуваємося так далеко, як нам дозволяють», а дозволяють їм, звісно, багато, значно більше, ніж мало б припускати знання Заходу про Росію. Росіяни вважають подане вище твердження за свою мудрість, але чи це мудрість, чи тривіальне знання самодержавців? Захід, як завжди, інколи навіть гучно, заявляє про своє глибоке знання поведінки тиранів, але знання нічого не варте, якщо не веде до мудрості.
У моєму фейсбуку знову поновилася розмова про конкурси в українських установах культури. Міністр культури, відповідаючи на лист одного з учасників конкурсу на посаду директора Національного центру Довженка, ставить під сумнів «справедливість» щойно проведеного відбору й пропонує нове голосування. Новообрану директорку центру цей самий міністр того самого дня призначив не новою виконавчою директоркою, а «виконуючою обов’язки директора» тієї установи. Отже, знову виплетено інтригу. Можливо, міністр утаємничений у якесь не відоме нам кулуарне знання, але в його діях важко добачити елементарну вдумливість, не кажучи вже про далекосяжну мудрість.
Я прошу тільки подумати, що тепер лише ранок, а що ще на мене чекає цієї похмурої п’ятниці? Чергова новина, цього разу зі свого краю. Прем’єр-міністр провінції Онтаріо додає до обов’язкового з наступного тижня локдауну нові обмеження, бо кількість хворих на COVID-19 зростає й сягнула вже рівня, вищого за всі «піки» від початку пандемії. Місяць тому всупереч поглядам лікарів, науковців-епідеміологів і багатьох інших мислячих людей прем’єр-міністр під тиском лобістів і всіх можливих невігласів скасував наявний тоді локдаун і дозволив відкрити ресторани (хоча тільки надворі) та магазини (хоча тільки з обмеженою кількістю клієнтів). Але довго чекати не довелося — через три тижні ми опинилися не тільки у вихідній точці, а й у ситуації, яка гіршає з дня на день. Якщо ми не очікуємо від політиків надто великої мудрості, то могли б бодай сподіватися, що вони спирають свою постанову на якесь перевірене знання. У цьому випадку підвели і мудрість, і знання.
Читайте також: Загублені землі
Мудрість відрізняється від знань. Колись французький філософ Монтень зауважив: «Можна здобути знання, зіперте на знання, належне іншій людині, але не можна бути мудрим мудрістю іншої людини».
Коли, мандруючи життям, я натрапляв дорогою на мудрість, то, звісно, це була не сума знань, а радше взаємодія, не так обізнаність із якоюсь закритою інформацією, а радше стосунки з іншими людьми, які допомагають мені доходити до власної самореалізації. Варто при цьому пам’ятати, що мудрість містить у собі ще й моральний вимір.
Наше життя — це складне здобування знань і безбережний пошук мудрості. Завтра буде субота, прогнози обіцяють чудову погоду, можливо буде також більш оптимістично, принаймні за моїм вікном.