Щоправда, до Петра був ще й розлучений Іван Грозний, але тоді ще і власне Росії не існувало – той самий Грозний перетворив Велике князівство Московське на Московське царство, і це була його визначна політико-державницька новація. Як і запровадження у наче християнській країні суто язичницької звички: перша особа держави має право й обов’язок користуватися сексуальними послугами незчисленної кількості (скільки вдасться подужати) дочок та жінок своїх вірнопідданих.
Звісно, не всі наступні великі Московські государі керувалися «принципом Івана Гроного», але… І не тільки государі, як-от Ніколай І, від ласки якого втекти можна було тільки за кордон (поручик Лермонтов із друзями, до речі, таким способом рятували від імператора знайому шляхетну дівчину), а й деякі імператриці – починаючи з другої дружини згаданого вже Петра І… При цьому, зрозуміло, якісь тимчасові адюльтери та наявність коханки паралельно із законною дружиною не рахуються – з ким не буває. Йдеться про демонстративне нехтування можновладцями – як то кажуть, із використанням службового становища – приписів і християнської моралі, й елементарної людської порядності. Одне слово, альфа-самці та альфа-самки московського і петербурзького ґатунку, для яких можливе все…
І головне – що це все поєднувалося з цинічною брехнею, признаною для посполитого люду та зарубіжних країн: мовляв, ми тут такі моральні, такі вірні Христовим заповідям, такі порядні, що далі нікуди…
Що цікаво: більшовицька революція начебто символізувала повний розрив із старими російськими традиціями, але невдовзі все повернулося на свої місця. Ніякого «вільного кохання»: треба зміцнювати «просту радянську сім’ю – опору держави». А для еліти – інші закони. Молоді співачки й балерини московського «Большого театра» стали колективним гаремом для політбюро ЦК ВКП(б). Товариш Сталін також ним не гребував: після самогубства дружини він користувався послугами балерин, а потім зосередив увагу на талановитій співачці, знаній у мистецьких колах як «Цар-баба». А Лаврентій Берія для цієї ж цілі використовував сексоток, яких у нього було чимало.
При цьому тим, хто відмовляв у послугах тодішнім альфа-самцям, велося тяжко. Скажімо, красуня-дружина маршала Кулика проігнорувала залицяння Йосифа Віссаріоновича. І… зникла невідомо куди. Лише після смерті Сталіна з’ясувалося, як вона загинула у катівнях НКВД. Випадок екстраординарний, але на нижчому номенклатурному рівні подібне траплялося не раз.
А для народів СРСР і всього світу товариш Сталін виступав як живий символ комуністичної цнотливості та вірності пам’яті загиблої дружини…
Вірним учнем Сталіна був «дорогий Леонід Ілліч». Він старався, як тільки міг, але поки видряпався на вершину влади, минуло чимало часу, і довелося йому обмежитися послугами приставленої до нього медсестри.
Упав й СРСР – але традиція знову вижила. На якийсь час вона причаїлася, а потім забуяла з новою силою. Скажімо, про Туркменбаши І розповідають легенди – про його гареми з неповнолітніх дівчат та вміння здобувати тих жінок, нехай і заміжніх, на яких упало око Самого. І при тому виступати як зразок високої моралі, як уособлення всіх чеснот туркменського народу…
Услід за ним рушили Назарбаєв та Лукашенко. Щоправда, масштаб у них був меншим. І методи дещо інші. Головний казах, скажімо, головних своїх любок призначав на високі державні посади – а чому б ні? А улюбленець не тільки значного числа білорусів, а й багатьох українців та росіян Аляксандр Ригоравіч по-простонародному залишив свою законну дружину у селі, а сам у Мінську знайшов собі кадри, які більше пасували до його нового статусу. Ще й спадкоємцем Колею обзавівся, з яким їздить у закордонні вояжі та приймає військові паради. Знай наших!
Найпізніше мода на альфа-самців докотилася до України. Воцарився Віктор Федорович, ревний християнин і зразковий сім’янин… Утім, далі цю історію для українського читача продовжувати не треба.
І от раптом В.В. Путін, альфа-самець №1 пострадянського простору, начебто розриває з традицією – він офіційно розлучається із дружиною (з якою, за повідомленнями опозиційних російських ЗМІ, він не живе чи то з 2000-го, чи то з 2007-го року), а далі, ймовірно, за якийсь час починає оформлення стосунків з котроюсь зі своїх реальних партнерок. Мовляв, нехай усе буде як належить, по-чесному. Глава держави має бути взірцем моральності…
Важко сказати, що саме зумовило Путіна на цей крок. Імовірно, що вирішив він заздалегідь убезпечитися від єхидства західних журналістів, які наїдуть на Олімпіаду у Сочі, чи підстрахуватися перед наступними президентськими виборами – адже рейтинг ВВП уже не сягає захмарних висот. А, з іншого боку, не забуваймо: розлучення Петра І з Євдокією Лопухіною та одруження з Мартою Скавронською (майбутньою Єкатериною І) зовсім не означало, що цар позбувся колишніх звичок у взаєминах з прекрасною статтю. Цікаво, чи наслідуватиме нинішній російський лідер й у цьому «царя-реформатора»?
Загалом же можна впевнено стверджувати, що альфа-самці пострадянського простору навряд чи зрадять свої звички. Хоча, звичайно, дехто з них може й наслідувати приклад Путіна – чом би не погратися у високу моральність?