І не тому, що кум чинного міністра освіти і депутат від ПР Максим Луцький обіцяв радше відрізати собі руку, ніж проголосувати за другу державну мову. А саме її де-факто впроваджував цей закон. Тож відкинемо софістику нардепа Колесніченка.
Причина була зовсім інша. Регіонали не матимуть жодного зиску від упровадження другої державної мови з дуже простої причини. Боротьба за другу державну (саме боротьба, а не впровадження) та ще, може, гасло про федералізацію України – це ледь не єдині коники, які ще залишилися у них. Про покращення життя вже сьогодні розповідати людям можна де завгодно, лише не на Південному Сході. Хто живе чи буває там, той знає. Ще ніколи мої земляки у Запоріжжі не запитували мене з такою надією, як зараз: «Ну що, Юльку випустять? Швидше б!»
Я не маю ілюзій – за регіоналів на Сході ще й зараз проголосує чимало людей. З різних мотивів. Бо свої. Бо заводчани. «Тому що стабільні». Але цього замало. Рейтинг Партії регіонів нині, навіть після злиття з політичною силою Тігіпка коливається на рівні 16%. Що дасть регіоналам мовний закон? Підніме рейтинг? Може, й так, але відсотків на 5. Не більше. А скільки їм треба?
Читайте також: Чому двомовність неефективна
Зрозуміло, у день виборів владна партія на всю душу щиру розкрутить адмінресурс. Зрозуміло, по рознарядці робочі проголосують, за кого треба. Проте навіть рознарядка може зіграти з регіоналами прикрий жарт. Пресою вже поширилася новина про те, що на підприємствах Ріната Ахметова заборонили політичну агітацію та прийом до ПР. Хтозна, мабуть, чергова качка. А може, й ні.
Якщо ПР зараз ухвалить мовний закон, російськомовні громадяни їй за те, може, й подякують. Але в день виборів відчуття вдячності боротиметься в них з власними враженнями від «покращення вже сьогодні». І саме враження можуть перемогти. За опозицію ці громадяни, звичайно, голосів не віддадуть. Проте вибори прогуляють, як годиться. І що з того матимуть регіонали?
Їй Богу, я не думав, що голосування за цей закон завершиться черговою парламентською бійкою. Гадалося, що в піковий момент за закон Колесніченка –Ківалова проголосують Партія Регіонів та комуністи, а НСНУ, БЮТ, Партія Литвина та позафракційні, все ж таки, проти. І документ не схвалять. Це знову дало б регіоналам неабиякі козирі. Знову можна було б завести вже заїжджену пісню про «кривавих бандерівців», які «гострять сокири», і розширяти права російської мови не хочуть. Можна було б горлати на зустрічах із виборцями, що Партії регіонів бракує голосів, і тому всі, кому кортить другої державної, мусять забути про «покращення вже сьогодні» і шикованими рядами рушити голосувати за партію влади.
Читайте також: Яку мову насправді слід захищати
Але й те, що сталося, так само розкриває регіоналам широкі можливості. Це лише на перший погляд здається, що на мовному законі попіарилися лише представники опозиції. Партія регіонів, насправді, отримала такий піар, що хоч греблю гати. По-перше, вищеописаний ефект нею досягнутий. Усій країні продемонстровано, що, немає у ПР достатньої кількості голосів, аби ухвалювати мовні закони. По друге, потенційним симпатикам було продемонстровано «кривавий ошкір опозиції». Йдеться не про оцінки дій опозиційних депутатів під час бійки в Раді, йдеться про те, що потенційні виборці регіоналів побачили саме те, чого хотіли – націонал-патріотів які, захисників російської мови лупцюють. Ну й зрештою. Відтепер у ПР з’явилася сакральна жертва, що постраждала за другу державну. Зачекаємо трохи, вже незабаром нардеп Колесніченко їздитиме містами й селами Південного Сходу та Криму, розмахуватиме подраною сорочкою й у кольорах та барвах описуватиме всі ті жахи, що їх несуть виборцям «українські фашисти» (за його термінологією). З огляду на те, що голосування таки не відбулося, він, більш ніж ймовірно, розповідатиме потенційному електоратові, що мовний закон у них украли (як свого часу «Ющенко вкрав перемогу на виборах»), а отже, голосувати треба виключно за правильну партію.
Можемо констатувати, все відбулося так, як і мало відбутися. Сеанс мовного піару пройшов успішно. Для всіх учасників.