На мовному фронті чергове загострення. У п’ятницю 17 липня, коли цей випуск Тижня тільки-но вийде з друкарні, Верховна Рада розглядатиме скандальний законопроект № 2362 «слуги народу» Максима Бужанського. Нагадаємо: цей законопроект на три роки відтерміновує перехід російськомовних шкіл та класів на українську мову навчання, який, відповідно до чинного законодавства, має відбутися вже у вересні цього року. Цікаво, що в червні Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував Верховній Раді відхилити законопроект. Але документ потрапив на розгляд завдяки заступнику голови фракції «Слуга народу» Олександрові Корнієнку, якого підтримав спікер Верховної Ради Дмитро Разумков. Чи відбудеться голосування і якими будуть його результати, наразі невідомо, але скандал влада вже спровокувала. Скидається на те, що це лише початок довгого протистояння.
Насправді черговий раунд боротьби з українізацією проросійські сили почали ще 2019-го. Торік у червні група нардепів на чолі з Вадимом Новінським оголосила ухвалений у квітні Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» таким, що дискримінує національні меншини, насамперед російську. 7 липня 2020 року їхній позов якраз почав розглядати Конституційний Суд. У січні 2020-го ОПЗЖ ще й зареєструвала від імені Наталі Королевської проект постанови, яка скасовує ухвалення закону про середню освіту — теж буцімто дискримінаційного. Свою частку хайпу цьогоріч отримав і блогер Анатолій Шарій. У середині червня з його подачі зчинився міні-скандал стосовно того, що в меню ресторанів McDonald’s «зникла» російська мова (хоча насправді її там і не було). Так на наших очах формується нова коаліція противників українізації. А от як учинить у цій ситуації влада — питання відкрите.
Читайте також: Моя русифікація
Сьогодні найнебезпечнішою видається ініціатива Бужанського, враховуючи підтримку Корнієнка та Разумкова. Якщо влада з тих чи інших причин вирішила пролобіювати цей законопроект, опозиції та громадянському суспільству доведеться сконцентрувати всі сили, щоб завадити цьому. Що стосується екс-регіоналів, їхні шанси скасувати закон про мову через суд нині видаються примарними. Як зазначив представник президента в КСУ Федір Веніславський, статус мов національних меншин не є предметом правового регулювання мовного закону. А отже, цей позов — не більше, ніж інформпривід. Так само невеликі шанси ОПЗЖ скасувати чинний закон про загальну середню освіту —проект постанови Королевської було відхилено й знято з розгляду ще взимку. Про Шарія годі й казати: спровокований ним скандал вщух за дві доби й на політику McDonald’s не вплинув. Вочевидь, лобова атака на юридичні підвалини українізації, яку проросійські угруповання почали майже синхронно, має дещо інші цілі.
Короткострокова мета ОПЗЖ — повернутися на своє електоральне поле, з якого 2019 року її витіснили Володимир Зеленський та «Слуга народу». Оскільки відтоді виразних кроків назустріч «дискримінованим російськомовним» влада (принаймні поки що) не зробила, ОПЗЖ має явний намір використати мовне питання, щоб підважити її позиції на Південному Сході. Що стосується Шарія, його неоковирне втручання в мовну тему — це, найімовірніше, черговий крок до зближення із виборцем ОПЗЖ. До того ж цьому виборцеві Шарія сватає сам Віктор Медведчук. Частота, з якою Шарій останнім часом з’являється на телеканалах Медведчука, свідчить не лише про те, що між ними склалися партнерські відносини. За допомогою своїх медіа-ресурсів Медведчук допомагає Шарію перетворитися в очах громадян зі скандального блогера-експата на українського політика. Наскільки далеко зайде ця співпраця, — наприклад, чи стане Партія Шарія чимось на зразок молодіжного крила ОПЗЖ, — прогнозувати зарано. Хай там як, спільне протистояння «насильницькій українізації» — слушна нагода, щоб представити Шарія південно-східному електорату.
Цілком імовірно, що в тому самому напрямі дрейфує і Бужанський, який у своїх ідеологічних уподобаннях явно тяжіє до відкритих адептів «русского мира». У такому разі його активність у мовній сфері — це заявка на перехід із середовища ідейно аморфних «слуг народу» до проросійського табору. Варто пригадати й те, що своєю популярністю Бужанський завдячує телеканалу ZIK, на якому він вів ток-шоу «Народ проти» аж до свого обрання до Верховної Ради. До того ж після того, як Медведчук придбав телеканал, ставлення телеканалу до Бужанського лишилося більш ніж лояльним. Утім, після останніх подій навколо законопроекту № 2362 можна припустити, що «Слуги народу» самі наважилися на експерименти з ідеологічно чутливою темою. Підтримавши «неорадянську фронду» у своїх лавах, вони послали сигнал південно-східному виборцю, утримати якого зацікавлені не менше, ніж ОПЗЖ (докладніше див. Тиждень, № 21/2020). Якщо президентська фракція підтримає законопроект № 2362, а Зеленський його підпише, це означатиме, що задля порятунку своїх рейтингів влада таки вирішила розпрощатися зі своїм імітативним «центризмом». Але ймовірно, що це буде перевірка, наскільки гострою виявиться реакція громадян на зміну мовного законодавства.
Читайте також: Щиро ваш Ідіот Фортепіанович
Розвідувальні дії мають практичний сенс, оскільки найближчим часом владі доведеться побувати в складних ситуаціях, пов’язаних якраз із мовою. Нагадаємо: із 16 липня 2021-го набирають чинності вимоги щодо володіння державною мовою для чиновників та представників цілої низки професій. А ще через рік, з 16 липня 2022-го, застосовуватимуть покарання за порушення мовного закону: ідеться про попередження та штрафи в межах 200–700 неоподаткованих мінімальних доходів громадян. Зеленський ще на етапі своєї передвиборчої кампанії займав щодо мови амбівалентну позицію. Приміром, у квітні 2019 року він заявляв про намір «ретельно проаналізувати» мовний закон на предмет його відповідності Конституції. А вже в липні 2019-го новообраний президент запевняв канадську діаспору, що він «як гарант Конституції захищатиме українську мову». Але в липні 2022 року обтічних заяв на кшталт «і нашим, і вашим» буде вже недостатньо. Прибічники українізації вимагатимуть суворого дотримання норм чинного законодавства, а противники вимагатимуть «припинити знущання над російськомовними». І все це за 1 рік 8 місяців до чергових президентських виборів. Схоже, способів уникнути цієї ситуації влада шукає вже зараз. Але знайти їх непросто. Скасування чинного мовного законодавства майже гарантовано викличе масові протести з малопередбачуваними наслідками. Компромісний варіант — відтермінувати набрання чинності його найбільш дражливих положень. Тому суспільна реакція на законопроект № 2362 може вплинути на те, як чинитиме влада 2022-го.
Читайте також: Колоніальні гастролі
Що ж стосується проросійської опозиції, для них улітку 2022 року відкриється широке вікно можливостей. Програма максимум — змусити владу відтермінувати або взагалі скасувати «покарання за російську мову». Це стало б переконливою демонстрацією власної сили — фактично вперше після ганебної поразки 2014 року. Програма мінімум — очолити невдоволення, до якого гарантовано спричинить накладання штрафів, хай навіть мінімальних. «Потерпілих» можна буде виставити жертвами свавілля «націоналістичної» державної політики, розгорнувши гучну кампанію проти «дискримінації». Хоча тему «дискримінації російськомовних» активно розкручує проросійський табір з ранніх 1990-х, лише у 2022-му нарешті з’являться ті, кого можна буде показати як «розіп’ятих хлопчиків». Тож теперішня активність політичних нащадків Віктора Януковича — це лише спаринг-розминка перед серйозним поєдинком.
Не можна оминати увагою і те, що влада спробує пройти серединним шляхом, уникаючи конфлікту із захисниками мови, але також намагаючись догодити противникам українізації. Тут у пригоді стане давня ідея Зеленського щодо захисту прав національних меншин, яку він у розмитих формулюваннях озвучив ще в серпні 2019 року. Схоже, про цю ідею не забули. За словами Веніславського, відповідний законопроект, який стосуватиметься, зокрема, мовних прав, буде внесено на розгляд парламенту вже восени. Поки що деталі цього законопроекту невідомі. І це насторожує, бо захист нацменшин можна тлумачити по-різному. Зокрема, і так, як 2012 року його тлумачили Сергій Ківалов та Вадим Колесніченко, які також посилалися на права національних меншин, що їх буцімто дискримінувало тодішнє законодавство. Словом, попереду українців чекають серйозні випробування. Що ж стосується влади, то все залежатиме від того, наскільки добре вона розуміє країну, якою їй випало керувати.