17 березня 2025 року Міністерство юстиції США повідомило європейських посадовців про рішення вийти з Міжнародного центру з переслідування за злочин агресії проти України (ICPA). Цей крок є частиною зміни політики адміністрації Трампа, яка відходить від зобов’язань попередньої адміністрації щодо притягнення російського керівництва до відповідальності за агресію проти України.
Міжнародний центр з переслідування за злочин агресії (ICPA) було створено в 2023 році на базі Євроюсту (Агенції ЄС з питань кримінальної юстиції). Його завдання – збирати докази злочину агресії Росії проти України, щоб підготувати юридичну базу для майбутнього спеціального трибуналу. Сполучені Штати були єдиною країною за межами Європи, яка співпрацювала з цією групою, направивши старшого прокурора Міністерства юстиції до Гааги для роботи зі слідчими з України, країн Балтії та Румунії.
Зараз адміністрація Трампа виходить із ICPA, що не лише сигналізує про більш лояльне ставлення США до Росії, але й може ускладнити створення спеціального трибуналу. Крім того, США мали одного з головних прокурорів у ICPA, що посилювало юридичний тиск на РФ, і вихід з цієї організації означає зменшення експертної та матеріальної підтримки розслідувань щодо злочину агресії. Це може сповільнити збір доказів, послабити координацію між міжнародними слідчими органами та поставити під загрозу ефективність майбутнього трибуналу. Крім того, рішення Вашингтона може спонукати й інші країни переглянути свою участь у цьому процесі, що ще більше ускладнить притягнення російського керівництва до відповідальності.
Моральна відповідальність: чому мовчання – це дія
З точки зору моралі, відмова переслідувати злочинця рівнозначна його виправданню. У суспільстві ми звикли до ідеї, що справедливість має бути не лише абстрактним принципом, а й реальним механізмом. Якщо людина на вулиці стане свідком насильства й не втрутиться (хоча б викликавши поліцію), ми назвемо це байдужістю. Якщо ж ця людина буде посадовцем, який відмовиться розслідувати злочин, ми назвемо це співучастю.
Держави також несуть моральну відповідальність. Відступ від справедливості в одному випадку створює прецедент, що руйнує саму ідею верховенства права. Тому такий вчинок США – сигнал не лише про зміну політичних пріоритетів, а й про ослаблення глобального правопорядку. Якщо донедавна найбільша демократія світу демонструє готовність закривати очі на злочин агресії, це дає небезпечний меседж іншим авторитарним режимам: міжнародне право – питання не справедливості, а політичної доцільності.
Така позиція підриває довіру до міжнародних механізмів правосуддя і створює ризик безкарності для майбутніх агресорів. Адже якщо сьогодні можна уникнути відповідальності за вторгнення в Україну, то завтра подібний сценарій може повторитися в будь-якому іншому куточку світу. Безкарність одного злочинця стає запрошенням до безкарності для всіх інших.
Безкарність як глобальна загроза
Історичний досвід свідчить: злочини, які залишилися без покарання, мають властивість повторюватися. У XX столітті світ двічі заплатив за це катастрофічну ціну. Політика умиротворення агресора перед Другою світовою війною не запобігла трагедії, а лише розв’язала руки Гітлеру. Відсутність жорстких реакцій на вторгнення Росії в Грузію 2008 року дала Кремлю відчуття вседозволеності, що зрештою призвело до війни в Україні.
Путін сьогодні – це не лише про Україну. Це про всіх, хто спостерігає і робить висновки: насильство можна узаконити, якщо вчасно знайти «геополітичні компроміси».
США: суперечність між принципами та діями
США самі не раз вимагали міжнародної підтримки в боротьбі зі злочинцями. Після 11 вересня вони змогли мобілізувати світ у боротьбі з тероризмом, і цей досвід мав би нагадати їм, що принципи безпеки діють не вибірково. Той, хто сьогодні зволікає з покаранням агресора, завтра може сам стати його жертвою.
Політичний прагматизм часто змушує країни шукати компроміси, але компроміс зі злом – це ілюзія. Питання відповідальності за війну в Україні – це не лише українське питання. Це перевірка того, чи готовий світ залишатися вірним власним принципам.
Висновок: уникнути відповідальності не вдасться
Відмова від переслідування агресора не означає, що проблема зникне. Навпаки – вона повернеться, лише в іншій формі, у новому конфлікті, на іншому континенті. Безкарність – це вірус, який не має кордонів.
І якщо сьогодні хтось думає, що ухиляння від справедливості – це збереження нейтралітету, він помиляється. Знати про злочин і не діяти – означає не просто ігнорувати його, а стати частиною його продовження. Це співучасть, яка зрештою обернеться проти самих тих, хто обрав мовчання.