Підозри, що шанувальник Анни Ахметової та Гулака-Артьомовського, незважаючи на свій ведмежий зріст, не відрізняється надмірним героїзмом, існують давно. Він блідне від обіймів звичайного вінка, падає від удару «важким тупим» яйцем, і пересувається по підлеглій йому країні у вражаючих розмірів кортежі, та й то зазвичай – по «зачищених» вулицях. Втім, ані безпрецедентні заходи безпеки, ані озброєна до зубів охорона, ані високі мури секретного об’єкту «Межигір’я», схоже, не в силі стримати страх. Страх цей несвідомий, але від того ще нестерпніший.
На перший погляд, нічого спільного між законом про мову і про вибухівку немає. Втім, який сигнал можна було послати власному народові, плюючи йому не лише в обличчя, але у саму душу? І мимоволі виникає думка, що прибічники «гаранта», просуваючи зміни до Кримінального кодексу, думали про можливі наслідки антимовних ініціатив. Про всяк випадок.
Втім, українці не скуповують зброю і не варять напалм. Їм на це абсолютно начхати. Їм є чим зайнятись у літню спеку, вони не будуть собі перепаскуджувати так важко вимучені відпустки.
Когось це дивує? Дарма. Бо це не від лінощів і не від браку патріотизму, не від байдужості і не від продажності. А лише з мудрості. Народ, який століттями гнобили свої і чужі, на якому вже двадцять років випробовують новітні технології з ламання хребта, чогось та й навчився. Зраджений всіма можливими опозиціями, він більше не бажає ставати гарматним м’ясом на панських перепелиних ловах, не братиме участь в боярських оргіях і не гратиме з шулерами в азартні ігри. Український народ мудрий. Він плювати хотів на ідіотів, які взялися його коштом залишитись біля корита.
Зате всі знають, що люди, які керують державою – боягузи. Ось справжня зброя, скористатись якою українці зуміють дуже навіть ефектно. На все свій час.
Владі, поки не пізно, варто прийняти ще кілька схожих законів. Або й кільканадцять. Бо небезпечними можуть бути й годинники, мобілки, навіть батарейки до них. Ними можна поцілити не згірш яйця. А лапті з Сорочинців, які купив собі в баньку Азаров, хіба ж не можуть стати знаряддям насильства?
Боятися треба всього, і чим інтенсивніше, тим краще. Страх – ось чинник деградації «шайки». Зі страху проростає маразм, лизоблюдство, підрахуйство і все інше свинство, що стало візитівкою нашого часу. Але поки що – поки що – керманичам треба боятись не мільйонів українців, а нечисленного кола «своїх». Вони ж бо в курсі, як краще роздерибанити «зароблене непосильною працею».