У. Т.: Як оцінюєте роботу Кабміну? Чи є якісь вдалі реформи уряду Яценюка?
– Із погляду економіста жодних реформ не відбулося. Робиться абсолютно те саме, що й за Азарова. Ці дії чомусь називають реформами. Економічні реформи – це зменшення впливу держави на життя людей та бізнес. Якщо твої дії приводять до цього, ти робиш усе правильно; якщо відбувається навпаки, то ні.
У. Т.: Але ж уряд знижує рівень соціальних виплат, зокрема способом інфляції, і зменшує цим бюджетний дефіцит. Хіба не такі були вимоги кредиторів?
– Так, але то не реформа. Ця дія корисна в плані ліквідації дефіциту бюджету, але до реформ не має жодного відношення. Це сліпе виконання вимог. Мені як прем’єру або президенту було б соромно в кожному своєму виступі казати, що ми те робимо задля отримання кредитів. Це принизливо.
У. Т.: А чи можливо зараз обійтися без позик?
– Отримувати кредити треба. Але їх справді слід витрачати на реформи. Бо можна, взявши гроші у Світового банку, більше нічого не робити. Так і відбувається зараз. Уряд урізав виплати, відзвітувався, щоб отримати новий кредит, і все. Одначе це не робота. То споживча психологія. У нас часто звинувачують людей, мовляв, вони тільки сидять і чогось чекають від держави, але й держава так само поводиться.
Читайте також: За крок від фінансової прірви
У. Т.: Утім, приклад попереднього Кабміну свідчить, що така політика гарантовано призводить до краху. Невже цього не розуміє нинішній?
– Я вважав, що, перебуваючи в опозиції і критикуючи всі дії влади Януковича та Азарова, виводячи співвітчизників на Майдан, відчайдушно протестуючи, ці люди розуміють ситуацію. Думав, ніби робитимуть щось інше, а вони чомусь узялися за те саме. Яскравий приклад – пенсійна реформа. Вона нічого не дала пенсіонерам, не вирішила їхніх проблем. Дефіцит Пенсійного фонду не зник. Я багато говорив про те, що антикризові пакети Яценюка – це калька із програми Азарова. Арсеній Петрович нічого нового не вигадав. Так, МВФ вимагав цих кроків. Але він ставив іще й інші умови, які ніхто не виконує. Де боротьба з корупцією, послаблення податкового тиску на бізнес? У нас іноді відбувається таке, що й за часів Януковича важко було уявити.
У. Т.: Наприклад?
– Ситуація на ринку повітряних перевезень. Звідти витісняють усі авіакомпанії. У вересні з України пішла Emirates Airline, тепер іде Wizz Air. Так сталося, бо цей ринок у нас тепер монополізований одним олігархом. І він зачищатиме його від конкурентів, щоб зробити перевезення дорожчими. Думаєте, потенційні інвестори цього не бачать? Після революції вони повірили, ніби в Україні щось змінилось, але дійсність засвідчує інше.
А ситуація з гривнею? Становище банківського сектору стрімко погіршується. Зараз уже є шалені обмеження: не можна купити валюту, забрати відсотки, ввели ліміт навіть для безготівкового розрахунку. Тепер Нацбанк іще й заявив, що збирається заборонити передчасне зняття депозитів, чим спровокував чергову паніку. Звісно, для всіх такий крок є сигналом, що треба терміново забирати гроші. Причому робиться це тоді, колі всі, хто хотів, уже познімали їх і вивезли за кордон. Тобто постраждають знову-таки звичайні громадяни.
У. Т.: Вважаєте, що обмеження не допоможуть утримати гривню від падіння?
– Звісно, бо ж вони діють вибірково. Дивіться: їх ніби ввели, а банки все одно потерпають. Тобто хтось таки все одно знімає гроші й вивозить їх із країни в обхід усіх тих заборон. І це, певна річ, робиться по дзвінку, за відкати.
У. Т.: Тобто правила гри не змінилися?
– Вони й не могли змінитися. У нас олігархічна економіка, базована на двох принципах. Це вивезення грошей у офшори та монополізація всіх галузей економіки.
В Україні шалена нестача валюти, яка впливає на бюджет і вбиває гривню. Кабмін відбирає валюту у звичайних вкладників, а олігархів не чіпає. Ті й далі виводять свої мільярди. Треба, щоб вони просто завели свої гроші в Україну й працювали тут. І в нас буде більше валюти, ніж потрібно. Та хто ж змусить олігархів це зробити, якщо наш уряд цілком від них залежить? Уявіть, що так учинить Яценюк. Та його ж відразу зметуть із посади.
У. Т.: Тобто жодна революція неможлива, поки існує влада олігархів?
– Так. Ситуація в економіці тільки погіршуватиметься. Бо всі олігархи тримають свої статки й заощадження за кордоном, в офшорах. І уряд нічого не зробив, щоб цю лазівку для грошей зачинити. Усіма українськими стратегічними підприємствами володіють не конкретні юридичні особи України, а кіпрські податкові гавані. Всі фірми олігархів – офшори. Це робиться, щоб не платити податків. Вони крадуть наші з вами гроші, вивозять за кордон, і ніхто цьому не перешкоджає. Як можна таким чином наповнити бюджет?
Читайте також: Володимир Лавренчук: «Навіть фахівці з великим міжнародним досвідом не беруться обговорювати, яким є зараз ринковий валютний курс»
У. Т.: І чим тому зарадити? Переділом власності? Вважаєте, це реально?
– Особисто я пропоную ухвалити закон про заборону офшорів. Не можна, щоб вони володіли підприємствами в Україні. Якщо ми визнаємо, що зараз таке скрутне становище, то треба бути патріотами і платити податки у своїй державі.
В усіх країнах Європи бізнесмени, які хочуть, щоб їх поважали, дбають про свою репутацію, сплачують податки чесно там, де працюють. Це просто правило. У цивілізованій державі, уникаючи оподаткування, ти стаєш нерукопотискальним. Якби Джобс не сплачував податків, то став би посміховиськом, а не легендою.
А в нас усі мають власність, зареєстровану в офшорах, і при тому залишаються патріотами. Навіть народ так думає. Це абсурд.
У. Т.: А не вважаєте, що заборона офшорів ударить по іноземних інвестиціях? Чи не буде це чергове обмеження наступом на бізнес?
– Навпаки. Гроші повертатимуться сюди. А іноземні інвестори розумітимуть, що працюють в Україні на рівних умовах з олігархами. Бо зараз виходить, що останні на відміну від них не платять податків. Яскравий приклад – «Мітал Стіл Кривий Ріг». Поважна компанія платить податки офіційно, бо цінує свій імідж. А поруч працюють заводи, якими володіють офшори. Їхні прибутки осідають десь на закордонних незрозумілих рахунках, у невідомих осіб, від фіскальних платежів вони ухиляються. Як гадаєте, коли це бачать іноземці, яке в них враження? Що вони думають про нашу країну, яка репутація у неї складатиметься у світі?
Читайте також: Гжегож Колодко: Україні не варто занадто сподівався на іноземний капітал
Невже цей лоукост, який зараз піде з нашого ринку зі скандалом, не розкаже, яким чином робиться бізнес в Україні? Ми самі можемо розповідати все, що завгодно, робити презентації для інвесторів, але саме їхні рекомендації одне одному мають вирішальне значення. Якщо звідси втікають, то сюди ніхто не прийде.
У. Т.: Після виборів наша Верховна Рада суттєво оновилася. Прийшли до неї, зокрема, відомі люди, журналісти, борці з корупцією. Це допоможе змінити ситуацію і якось зменшити вплив олігархів?
– У нас потрапити до влади без допомоги олігархів абсолютно неможливо. Смішно чути, як нам обіцяють привести на посади молодих фахівців із західною освітою. Олігархи ніколи не дозволять того зробити, не будуть прибічниками реформ, бо це підірвало б їхній вплив та фінансову могутність.
Я пропоную просто дочекатися нового уряду й подивитися, хто в чиїх інтересах там діятиме. І ви зрозумієте, де чия квота. Тепер усі молоді сили казатимуть, що вони незалежні від олігархів. Хоча все буде видно з їхньої роботи.
У. Т.: Вважаєте, навіть війна нічого не змінить? Здається, навпаки, тільки зараз люди почали щось розуміти…
– У нас нині виправдовують війною будь-які помилки, що не мають до неї стосунку. Війна розв’язує руки. Будь-які дії уряду тепер не можна критикувати, бо критика – допомога ворогу. Немає аргументованої дискусії. Можу навести 10 причин, через які падає курс гривні, але Нацбанк усе виправдовує тільки війною, а сам робить жахливі помилки.
У. Т.: Що ж тоді вплине на ситуацію?
– Тільки прозріння. Шлях, яким ми йдемо зараз, веде у прірву. Економіка не витримає такого курсу гривні. Якщо не буде вжито термінових заходів, катастрофа неминуча. Влада має це зрозуміти. Інакше народ її знесе.
Нам розповіли, що Янукович та його оточення вкрали мільярди. Але чому ті гроші не з’явилися в бюджеті цього року? Попереднього лідера більше немає, а скарбниця не наповнюється. Коли народ почне перейматися цим питанням, владі доведеться працювати й виконувати обіцянки.