«Молодість» дозріла

                                    

Головні герої «Молодості», звісно, не шоумени чи знані візитери, а переможці. Гран-прі фестивалю — статуетку «Скіфський олень» і 10 000 дол. за кращу стрічку всієї конкурсної програми отримав фільм Ерана Коліріна «Мандри оркестру» (Ізраїль — Франція). Показово, що приз режисеру вручав голова журі, іранець Мохсен Махмальбаф. Стрічка оповідає про поліцейських-музикантів, які приїхавши на Святу землю брати участь в урочистостях, загубилися в занедбаному містечку посеред пустелі.

 

Прагнення творців стрічки «Каліфорнійська мрія» (режисер Крістіан Немеску) до миру в усьому світі відзначили спеціальним призом міжнародної федерації FIPRESCI. Події в картині розгортаються під час війни у Косово. Прибуття до невеличкої румунської станції потяга НАТО перетворює найближче селище на місце, де збуваються бажання.

 

Режисер «Холтрейна» — захоплюючої драми про чотирьох друзів, які у прагненні лишити звичайне життя щоночі тікають на станції метро, де вивчають правила та коди культури графіті — Флоріан Ґааґа повіз до рідної Німеччини приз за кращий повнометражний ігровий фільм, 2500 доларів і 1000 євро за «глядацькі симпатії».

 

Щодо українців, у категорії ігрових короткометражок особливу прихильність здобула анімаційна стрічка «На межі» Артема Сухарєва й Микити Ратнікова про фігуриста, який падає на тренуванні, і за кілька неприємних секунд перед його очима пролітає страшна картина — він більше не спортсмен, а водій-дальнобійник. Дітище В’ячеслава Кателевського (він виступив як режисер, сценарист, оператор і монтажер) — 10-хвилинну картину «Вільний Сашко» — визнало найкращим журі програми «Панорама українського кіно 2006-2007».

 

Якщо ж абстрагуватися від сильної конкурсної і насиченої позаконкурсної програм та трішечки побуркотіти, можна помітити цікаву тенденцію. Цього року у межах фестивалю було репрезентовано кілька організацій, які опікуватимуться нашим багатостраждальним кінематографом. Але не прямо, а так, трохи збоку. Кінокомісія перейматиметься продажем права кінозйомок на території України і сприятиме іноземним режисерам, які приїжджатимуть на зйомки до України. Українська Кінофундація — дочірнє підприємство добродійного фонду «Україна 3000» — сприятиме популяризації українських фільмів за кордоном, а також буде видавати щорічний каталог вітчизняного кіно. Звідки набиратимуться фільми на повноцінний каталог (зауважте, не бюлетень!), питання залишається відкритим. Також вона надаватиме промоутерські послуги на кінофестивалях та кіно- й телеринках і реставруватиме класику для подальшого розповсюдження на цифрових носіях. Все це добре, щоправда, у нас вже існує Асоціація кінопродюсерів (теж покликана допомагати стрічкам та їхнім творцям представляти себе на кіноринках). Виникнення профільних організацій у будь-якому випадку позитивне явище. Дратує інше: ділитимуть вони шкуру невбитого ведмедя. І це замість того, щоб організувати потужну медіа і лобістську кампанію, спрямовану на впровадження податкових пільг для кіновиробників, вирішити нарешті фінансові й технічні проблеми принаймні тих само дебютантів, від яких залежить майбутнє українського кіно, й створити сприятливу атмосферу для вітчизняних фільмів, що заслуговують на повноцінне представлення як конкурентного продукту на світових кіноринках. А поки що імениті гості в один голос співають про український кінематограф, який уже раз і назавжди ввійшов до скарбниці світового кіно завдяки фільмам Олександра Довженка і Сергія Параджанова. Можемо розслабитися.