Уже давненько в повітрі витає тінь гніву молодих чоловіків. Дехто був переконаний, що це радше обурення молодих жінок, але важко сперечатися з даними, які до нас невблаганно надходять.
Британський тижневик The Economist проаналізував результати досліджень, які у 21 багатій країні світу за допомогою опитування провели «Європейське соціальне дослідження», «Загальне соціальне дослідження Америки» й «Корейське соціальне дослідження» для вивчення стану стосунків між чоловіками і жінками молодого покоління. Вердикт очевидний: у більшості розвинених країн позиції молодих чоловіків і молодих жінок поляризуються. Два десятиліття тому не було великої різниці у поглядах чоловіків і жінок між 18 і 29 роками життя, але щось сталося, щось абсолютно точно змінилося. У всіх країнах, де проводилося дослідження, молоді чоловіки стали значно консервативнішими, ніж молоді жінки.
У Європі, де існує широкий спектр політичних партій, молоді жінки виразно голосують за ліві сили, у той час як молоді чоловіки обирають правих, часто радикальних правих.
Стосунки між статями також поляризуються.
Коли респондентів із 27 країн Європи запитали, чи погоджуються вони з твердженням, що: «Поступ у царині прав жінок і дівчат зайшов надто далеко, оскільки обмежує шанси чоловіків і хлопців», більшість чоловіків погодилося з такою оцінкою ситуації, ба більше, молоді чоловіки виявилися більш антифеміністичними, ніж старші, особливо ніж чоловіки з групи 65+. Майже 80% південнокорейських чоловіків у віці 20-30 років вважає, що зазнає дискримінації через свою стать.
Тільки 30% старших 60 років чоловіків погоджується з такою думкою, що робить їхні погляди близькими до поглядів жінок, неважливо 20- чи 60-річних.
Читайте також: Діти свободи. Чотири історії на тлі війни. Частина 1
Що ж сталося? Вважається, що причиною збільшення поділу є освіта. Молоді чоловіки далеко не такі освічені, як молоді жінки. Згідно з результатами проведених у багатих країнах тестів PISA (вони досліджують підлітків, які навчаються в середній школі), 28% хлопців і лише 18% дівчат не змогли досягнути задовільного рівня навичок читання. Ситуація щодо вищої освіти схожа. Частка чоловіків у віці 25-34 років, які мають вищу освіту, зросла (у 2002-2020 роках) із 21% до 35%, тоді як у випадку з жінками зростання відбуло з 25% до 46%. Відмінності в рівні освіти зумовлюють різне сприйняття світу. Час, проведений в університеті, впливає й на формування більш ліберальної позиції. Враховуючи, що значно більше молодих жінок, ніж чоловіків, здобуває вищу освіту, виникає й питання «попиту й пропозиції». Молоді жінки не можуть знайти достатньо освічених (читай — більш ліберальних) партнерів, а молоді чоловіки мають проблеми з пошуком партнерок, які відповідали б стереотипам про роль жінки в родині і — ширше — в суспільстві. Як це вплине на формування вдалих шлюбів між молодими жінками й молодими чоловіками, покаже час. У країнах зрілої демократії таку ситуацію хвацько використовують радикальні політики, які грають на незадоволеності молодих чоловіків у їхній позиції у суспільстві. Ліві рідко серйозно говорять на цю тему, вважаючи, що вона не належить до реальних проблем. Натомість ліві зробили дуже багато, щоб переконати молодих жінок, що вони для них — єдина опора в турботі про їхні справжні проблеми й амбіції. Дослідження ліберального американського науковця Річарда Рівза підтверджують це спостереження. Розлогіше він їх викладає у книжці «Of Boys and Men».
«Прогресисти» вважають, що гендерна нерівність може розвиватися тільки в одному, невигідному для жінок напрямку. Це вони створили таке поняття як «токсична маскулінність», ніби натякаючи, що в самій природі речей є щось не правильне в тому, щоб бути молодим чоловіком. Це найпростіший шлях, щоб відбити молодим чоловікам бажання вести уважні розмови і відправити їх у «дискусійний клуб» у соціальних мережах, де є такі ж, як і вони, молоді, фрустровані і ображені на світ чоловіки. Досить прочитати одну таку онлайн-розмову, щоб стати свідком того, як така фрустрація перетворюється в ту саму «токсичну маскулінність», сповнену ненависті до жінок, а по суті — до самих себе.
Як у цьому контексті виглядає ситуація в Україні? Коли 20 років тому я працював у Києві, серед моїх співробітників було 99% жінок. Я часто замислювався, як це так, що я не можу знайти відповідно підготовлених, відкритих і безкомпромісних молодих чоловіків. Однак я не знайшов відповіді, яка б мене задовільнила. Нині багато з моїх колишніх співробітниць керує командами, в яких також домінують жінки. Більшість із них — як можна здогадатися — перебуває на ліберальному полі суспільного спектру, вписуючись у суспільний дискурс, що домінує в західному світі.
Війна, яка прийшла в країну з усіма її досі невирішеними проблемами, вочевидь, загострить дилему побудови відповідальних стосунків у суспільстві, зокрема між молодими чоловіками й молодими жінками.
Виклики величезні, коли багато чоловіків мусить визначати свою «маскулінність», воюючи зі зброєю в руках заради захисту країни і збереження єдності суспільства, тобто за консервативні за своєю суттю цінності. У Європейському Союзі перебуває понад 4,5 мільйони громадян України, переважно жінок із дітьми. Перш ніж повернутися, вони будуть жити, працювати, навчати дітей у світі, де домінують ліберальні цінності. Тож ми стаємо свідками вимушеного соціального експерименту, в якому ролі, відведені жінкам і чоловікам, мають бути визначені по-новому. Це буде великий тест на суспільну зрілість, в якому і жінки, і чоловіки муситимуть знайти собі ролі в цілком іншій ситуації. Але тут не повинно бути місця на почуття образи до жодної зі сторін. Тільки так можна буде зберегти суспільну єдність без скочування в гендерні стереотипи й крайнощі.