Коли минулого року Ріші Сунак обійняв посаду прем’єр-міністра Великої Британії, ставши третім главою уряду за рік, мало хто сподівався, що йому вдасться дати раду з численними кризами водночас: стабілізувати економіку, спинити потік нелегальних мігрантів, залагодити розколи і сварки у правлячій Консервативній партії і покласти край ізоляції країни від Європи.
Однак за останній місяць Сунак, наймолодший і найменш досвідчений політик на цій високій посаді, забезпечив значні зсуви у похмурій британській політиці. Завершив складні переговори для підписання угоди, що поклала край розбрату з Брюсселем через статус Північної Ірландії. Виробив план співпраці з Францією у боротьбі з незаконним перевезенням біженців через Ла-Манш. Пообіцяв початок нового етапу в хитких відносинах Британії з Францією, а також дав зрозуміти, що прагне тепліших відносин з Європейським Союзом і подолання численних проблем у британській економіці, спричинених Brexit.
Його успіхи є результатом надзвичайно важкої праці, стриманого підходу до політики й прискіпливої уваги до деталей — це те, чого бракувало його попередникам Борісові Джонсону й Ліз Трасс, які завдали удару економіці й репутації Британії. Приймаючи повноваження, Сунак сказав, що має п’ять першочергових задач: зниження рівня інфляції вдвічі, зростання економіки, скорочення боргу, зменшення черг у лікарнях і припинення потоку мігрантів у Британію. Однак жодну із цих задач неможливо було б реалізувати без покращення відносин із сусідами Британії. І ці відносини залежали від вирішення давніх запеклих сварок щодо взаємин Північної Ірландії з ЄС.
Читайте також: Шок і хаос Сполученого Королівства
Внаслідок цього питання угода про Brexit, що нарешті стала реальністю 2019 року, ніяк не могла зрушити з місця. Республіка Ірландія лишається в складі ЄС, і для того, щоб спинити контрабанду між Північною Ірландією (що тепер перебуває за межами ЄС) і рештою Ірландії, необхідно встановити кордон на ірландській території. Проте кордон усунули в рамках мирної угоди 1998 року, яка поклала край бойовим діям ІРА в Північній Ірландії. Єдиною альтернативою був кордон між Північною Ірландією і рештою Британії. Однак протестанти в Північній Ірландії відмовилися відділятися від Сполученого Королівства. Тому покинули уряд Північної Ірландії і заявили, що не братимуть участі в урядовій діяльності Півночі, поки буде скасовано «кордон» із Британією.
Боріс Джонсон — прем’єр-міністр, який погодив угоду 2019 року, — обвів усіх довкола пальця. Та він сказав, що Британія може просто порушувати закон та ігнорувати угоду, яку він сам і підписав. Заява викликала обурення в ЄС, що звинуватив Британію в ненадійності. Джонсон кинув виклик Брюсселю, підготувавши закон про скасування контролю за потенційною контрабандою до Республіки Ірландія. Однак він утратив владу. Його наступниця Ліз Трасс теж пропонувала кидати виклик Брюсселю. У результаті, відносини між Британією і Європою дедалі погіршувалися. Внаслідок численних обмежень торгівля ускладнювалася. Британські експортери не могли ввозити товари в Європу. Британію виключили з важливої програми наукової співпраці ЄС «Горизонт». Туристам не дозволялося в’їжджати в Європу більше, ніж на 90 днів. Через Brexit економіка втрачала близько 4% у торгівлі.
Зіпсовані відносини, особливо з Францією, призводили до сварок навколо риболовлі поблизу Британських островів у Ла-Манші. Франція не докладала зусиль для того, щоб спинити потік нелегальних мігрантів, які намагаються потрапити в Британію на човнах. Митники і прикордонники Франції влаштовували страйки й відмовлялися працювати з британськими вантажівками, що прямували до їхньої країни. І все це відбувалося тоді, коли Британія потребувала тісної співпраці з Францією, разом із якою вони є основними військовими силами Європи, здатними допомагати Україні й протистояти Росії.
Читайте також: Дружнє плече Лондона
Сунак не міг нічого вдіяти для покращення британської позиції, поки не владнав так званий «Північноірландський протокол». Він неодноразово зустрівся з представниками всіх сторін, злітав у Брюссель, вів дебати і переговори з європейськими чиновниками. І нарешті знайшов компроміс і підписав угоду з президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн, яка згодом вихваляла Сунака за новий британський дух співпраці. Тимчасом Боріс Джонсон і кілька Сунакових ворогів у Консервативній партії, а також вороже налаштовані протестанти-юніоністи в Північній Ірландії лютували і все ще протестували проти угоди. Однак зараз вони не користуються особливою підтримкою в країні, позаяк альтернативи немає.
Завдяки угоді Британія швидко завоювала довіру Брюсселя. Тоді Сунак зосередився на Франції. Злітав у Париж із великим антуражем, щоб причарувати Макрона. Президенти відразу порозумілися, оскільки мають багато спільного: обидва — колишні банкіри; прагматики, радше, ніж ідеологи; молоді, активні й націлені на економічні реформи. Сунак назвав Макрона «mon ami», на відміну від Трасс, яка заявила, що не знає, ким вважати французького президента — другом чи ворогом. Сунак пообіцяв дати Франції більше грошей (орієнтовно 479 млн. фунтів) для створення додаткових патрулів уздовж французького узбережжя і спільних франко-британських операцій для боротьби з торговцями людьми, які відправляють мігрантів через Ла-Манш у маленьких човниках.
Сунак домігся не всього, чого прагнув. Скажімо, Макрон не пообіцяв забирати мігрантів, яким відмовлено в притулку в Британії. Однак співпрацю було налагоджено. Сунак також розповів французам, що просив короля Чарльза вшанувати Францію першим офіційним візитом за своє правління, що відбудеться ще до запланованої на травень коронації.
Читайте також: Велика Британія. Крихке королівство
Завдяки двом угодам поспіль ущухла критика проти Сунака, якого називали слабким, недосвідченим і нездатним протистояти критикам у власній державі. Тож перед ним постало наступне складне завдання — спинити інфляцію і хвилю страйків, внаслідок яких тисячі медпрацівників, лікарів, водіїв швидких, лікарів, прикордонників, залізничників і навіть юристів відмовлялися виконувати роботу. Прем’єр не захотів втручатися в страйки. Але йому пощастило: вартість енергоресурсів почала знижуватися. Рівень інфляції нарешті зменшується. Уряд, маючи краще фінансове забезпечення, може підвищити зарплати. Економіка, що й досі слабка, починає відновлюватися. А страйкарі переважно втомилися від своїх непопулярних протестів і повернулися до роботи.
Консервативна партія все ще не користується популярністю, і, попри те, що перебуває при владі вже майже 13 років, суттєво відстає в опитуваннях від опозиційних лейбористів. Однак наразі опонентам Сунака нелегко буде домогтися чергової зміни очільника партії, адже наступні вибори мають відбутися вже за рік.
Тепер Сунак має більше часу й сил зосередитися на закордонних справах, зокрема закликати до посилення допомоги для України. Інші європейські лідери тепер сприймають його серйозніше, і він може наголошувати, що Велика Британія вже надає Києву суттєву військову допомогу. Британія була першою європейською країною, яка запропонувала Україні танки, а також закликає розвивати співпрацю на Заході для збільшення виробництва зброї для України. Чотирнадцять британських танків «Челенджер» не відіграють вирішальної ролі, але засвідчують символічну підтримку. Окрім того, Британія посилено взялася за російських олігархів і наполягає на єдності Заходу в протидії Путіну.
Перед Сунаком стоїть непросте завдання подолати серйозні економічні наслідки Brexit і показати бодай якісь переваги відокремлення для економіки, адже він це рішення підтримував. Однак він прагматик і знає, що, лише тісно співпрацюючи з Європою, Британія зможе налагодити зіпсовані відносини з колишніми партнерами. Можливо, це не забезпечить йому і його партії перемоги на наступних виборах, та принаймні засвідчить, що політичне й економічне відновлення можливе. І тоді консерватори не зазнають розгромної поразки на виборах.