У Будинку кіно 22 травня відбувся показ фільму Ольги Самолевської «Земляни». Назвати його «прем’єрою» язик не повертається, бо знята ця повнометражна документальна стрічка довжиною 52 хвилини майже два роки тому. Однак бюрократичні перепони розтягують час до неймовірності: фільм робився протягом 13 років, і тепер так само повільно мандрує до глядачів. При тому, що і автор, і його картина заслуговують на пильну увагу.
Ольга Самолевська, режисер і автор сценарію фільму «Земляни», вже досить відома як документаліст. Вона – автор багатьох фільмів, які голосно прозвучали в Україні й міжнародному контексті: “Перша леді зони відчуження" про самоселів Чорнобильської зони, «Катерина Білокур” про уславлену мисткиню, «Мені страшно малювати маму» про інтернат дітей-сиріт. Пан Ольга – лауреат кількох всеукраинских и международных кинофестивалей.
Вона ж є й автором сценарію фільму «Земляни». Його текстова версія була серед переможців у своїй номінації на конкурсі «Коронація слова», брала призи на американському змаганні сценаристів. Це не завадило сценарієві “Землян” пролежати у шухлядах міністерства культури 13 років, аж поки держава вирішила-таки фінансувати фільм. Він став останнім, знятим на уславленій колись студії Київнаукфільм. Крім науково-популярних, на ній створювалися й телесеріали та анімація, зокрема відомі мультики «Як козаки…», «Енеїда» «Пригоди Капітана Врунгеля». Студія «Київнаукфільм», мистці якої узяли понад 300 нагород на міжнародних і вітчизняних кінофестивалях, нещодавно відсвяткувала 70-літній ювілей. Зі сльозами на очах: за минулі два роки на ній не було знято жодного фільму, й «Земляни» Ольги Самолевської виявилися лебединою піснею уславленної кіномайстерні.
Ольга Самолевська – учениця відомого кінематографіста-документаліста Фелікса Соболєва, який створив неповторну школу. Зміст її «Землян» цілком відповідає асоціаціям з лебедями і їх піснями. Сама пані Ольга каже про свою роботу так: «Музичний фільм, у якому ролі землян грають тварини й рослини». Звірів знімали в Київському зоопарку, на приватних фермах, рослини – у лісі й у степу. Народження страусеняти на фермі у Ясногородці. Любовні ігри лебедів і помирання пеліканів у нафтовій багнюці, агресія чорних щурів, що терзають здобич – можливо, запозичили у колег. Ольга Самолевська користувалася кадротекою, архівом Держфільмофону, деякі кадри довелося купувати у Бі-Бі-Сі. Ці кадри ностальгійно нагадують про класичні документальні стрічки, зняті на тій-каки кіностудії: «Люди та дельфіни», “Мова тварин”, «Чи думають звірі?»
Загалом держава виділила кошти на 20 хвилин показу кінострічки, зроблено ж – на 50 хв. Решта фільмувалася на ентузіазмі кінематографістів.
Кіно вийшло пізнавальне і разом з тим глибоко поетичне. Суспільно важливе й при тому розважальне. Недарма ж представники Червоного Хреста закупили кілька дисків із фільмом «Земляни» для цілей боротьби з депресією.