Після проведення парламентських виборів Індія вже отримала новий уряд, на чолі якого знову Нарендра Моді. Це справді історична перемога для нього та його партії. Водночас досягнутий на виборах результат виявився геть іншим, аніж пророкували екзитполи, і далеким від того, якого прагнув премʼєр. Моді вперше доведеться керувати коаліційним урядом. Чому так сталося, та як це вплине на внутрішню та зовнішню політику, а також на відносини з Україною?
«Навіть лідери опозиції тепер кажуть “abki baar 400 paar” (гінді “цього разу 400+”) для Національно-демократичного альянсу», — згадку про «400+» місць в нижній палаті парламенту для керівної коаліції під назвою Національно-демократичний альянс, як ця яку озвучив премʼєр-міністр Нарендра Моді, можна було не раз почути під час передвиборчої кампанії в Індії як від прем’єр-міністра, так і від його соратників. Понад 400 місць у нижній палаті індійського парламенту, куди обирають 543 представники — вважається «супербільшістю», адже це понад 73 % у відсотковому відношенні. За всю історію Індії таке вдавалося лише Індійському національному конгресу (ІНК) — одній із найстаріших індійських партій та найбільшій опозиційній силі нині — у перші десятиліття урядування Індією. Індійські політологи той період ще називають «системою Конгресу», адже партія домінувала як на федеральному рівні, так і на рівні штатів. Водночас у той період ІНК був свого роду «парасольковою» партією, від якої пізніше «відбрунькувалося» чимало груп, що стали регіональними чи навіть національними партіями цієї країни.
Для Бгаратія Джаната Парті — партії на чолі якої стоїть Нарендра Моді і яка має чітко визначену проіндуїстську ідеологію — це був би зовсім інший досвід. На відміну від ІНК, який у перші десятиліття прагнув інклюзивності, маючи серед своїх основних членів представників різних релігійних меншин, БДП сфокусувався на проіндуїстській позиції. Уособленням цього стало освячення храму бога Рами у місті Айодгʼя у січні цього року. Храм возвели на місці, де на початку 1990-х прихильники агресивного крила індуїзму зруйнували мечеть, зведену там у XVI столітті. Прихильники індуїзму вважають, що представники на той час панівної династії Великих Моголів збудували її на місці, де народився бог Рама та існував до XVI століття храм на його честь. Водночас факт руйнування цього храму моголами не є доведеним.
Показовим для цих виборів став той факт, що в окрузі, до якого належить місто Айодгʼя, і де знаходиться новозведений храм (штат Уттар-Прадеш), БДП програло представнику регіональної Самаджваді (Соціалістичної) партії. Власне одним із важливих підсумків цих виборів у найбільшій демократії світу є значний результат для таких партій.
Регіональні політичні сили — переможці 2024?
Для багатьох індійських та західних експертів результати виборів 2024 року — це великою мірою про відкидання індійськими виборцями курсу на перетворення Індії на сфокусовану довкола однієї релігії країну.
«Риторика гіндутви (індуїстського націоналізму) не знайшла відгуку в значній частині країни, особливо серед тих громадян, хто має більш космополітичний і світський світогляд, і в частинах країни з сильною регіональною ідентичністю, наприклад, на півдні, а також серед релігійних меншин Індії», — пише у своєму коментарі старший дослідник Chatham House Чʼєтидж Бажпайї.
В Індії, де вибори відбуваються за мажоритарною виборчою системою, за кожним штатом закріплена відповідна кількість місць для представництва у нижній палаті парламенту. Чимало великих штатів після цих виборів будуть представлені великою мірою регіональними партіями. Загалом до нижньої палати парламенту пройшла 41 партія (у попередній каденції їх було 36).
Так, своєрідну «золоту акцію» в новоствореному коаліційному уряді Нарендри Моді мають дві регіональні партії — партія Джаната Дал (обʼєднана), яка найбільшу підтримку має у східному штаті Бігар, та партія Телуґу Десам парті, яка отримала 16 місць у нижній палаті парламенту, завдяки виборцям штату Андхра-Прадеш на південному сході країни.
У найбільшому індійському штаті Уттар-Прадеш, де проживає 200 мільйонів індійців і який у нижній палаті парламенту представляє 80 депутатів, перемогла Соціалістична (Самаджваді) партія, отримавши 37 місць. Інший великий штат – Західна Бенгалія, який має 42 місця для представництва у парламенті, в основному буде представлений партією Всеіндійський низовий конгрес (29 місць), а ще один південний індійський штат Таміл Наду буде великою мірою представлений місцевою партією Дравіда муннетра кажаґам (ДМК, Дравідська прогресивна федерація).
Нарендра Моді разом із лідерами двох найбільших гравців його коаліції — Чандрабабу Найду із партії Телуґу Десам (посередині) та Нітішем Кумаром із Джаната Дал (обʼєднаної). Скріншот із трансляції індійським каналом CNN-News18 першої зустрічі коаліції партій Національно-демократичного альянсу, 7 червня.
Якщо партії Джаната Дал (обʼєднана) та Телуґу Десам є частиною коаліції, на чолі із Нарендрою Моді, то Соціалістична партія та ДМК входять до опозиційної коаліції I.N.D.I.A (Indian National Developmental Inclusive Alliance, Індійський національний інклюзивний альянс розвитку), якій на цих виборах вдалося отримати 232 місця у парламенті. Ключовою для цього альянсу є найбільша опозиційна партія — Індійський національний конгрес, яка змогла отримати удвічі більше місць у парламенті, ніж прогнозували екзитполи (99 місць).
Цікаво, що лідер однієї із двох партій, що мають «золоту акцію» в коаліції Моді, Джаната Дал (обʼєднаної) Нітіш Кумар був одним із ключових політиків, які стояли за створенням опозиційної коаліції I.N.D.I.A, але переметнувся до коаліції Національно-демократичний альянс на чолі з Моді на початку 2024 року. З огляду на те, що таким чином він не вперше змінював коаліції, чимало аналітиків відзначають, що нинішній коаліційний уряд може завершити свої повноваження достроково.
У 1990-2000 роках Індією вже керували коаліційні уряди, а також уряди меншості і це не раз призводило до дострокових виборів. Окрім того, Нарендра Моді ніколи раніше не керував коаліційними урядами, тож це буде додатковий виклик для нього як для політика.
Проблеми за фасадом успіху
Упродовж останніх років прийнято говорити зокрема про економічні успіхи Індії та посилення позицій країни як впливового гравця на міжнародній арені та голосу Глобального Півдня. Це справді так, але за цим фасадом є чимало внутрішніх проблем, які поза вже згаданими аспектами, могли вплинути на рішення індійських виборців.
Так, індійська економіка одна із тих, які найшвидше зростають у світі, а за десять років премʼєрства Моді ВВП на душу населення зріс із $5000 до $7500. Тим не менш, Індія залишається країною із найвищою нерівністю між різними прошарками населення, а рівень безробіття серед освіченої молоді є одним із найвищих у світі.
Згідно із нещодавнім звітом про дослідженням ринку праці Індії, який опублікувала Міжнародна організація праці, безробіття серед молоді із вищою освітою у 9 разів вище, а ніж серед тих індійців, які не вміють читати чи писати (29,1 % проти 3,4 %).
Індія нині має демографічну перевагу над іншими країнами світу, з огляду на те, що третина населення — це молодь і цей тренд хоч і буде знижуватися, але збережеться ще у найближчі 10 років. Водночас, неспроможність задіяти цей свій дивіденд є великою перешкодою для швидшого економічного розвитку країни.
Усі ці питання так чи інакше виникатимуть на порядку денному нового уряду, а сильніша позиція регіональних партій, зокрема в коаліції Моді, змушуватиме премʼєра та його соратників більше уваги приділяти внутрішній політиці, на відміну від зовнішньої. Водночас це точно не означатиме значних змін у зовнішньополітичному векторі, а відповідно відносинах із Україною.
Зовнішня політика Індії під час Моді 3.0 та Україна
2024-й рік у двосторонніх відносинах із Індією для України розпочався доволі активно. Президент Володимир Зеленський та премʼєр-міністр Нарендра Моді вже не раз від початку року спілкувалися телефоном, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба у березні відвідав Індію (це був перший візит нашого міністра до Нью-Делі за останні шість років), відбулося засідання Міжурядової українсько-індійської комісії з питань торговельної, економічної, наукової, технічної, промислової і культурної співпраці (попереднє було у 2018 році). Цей політичний діалог вкрай важливий для налагодження відносин між країнами на інших рівнях.
Водночас ще в часі проведення виборів (в Індії вони тривають понад місяць) Нарендра Моді підтвердив, що його країна буде присутньою на зустрічі Великої Сімки в Італії та Саміті миру, який проходитиме 15-16 червня у Швейцарії. Щоправда, якщо новий-старий індійський премʼєр таки планує особисто відвідати саміт Великої Сімки в Італії на один день (14 червня) і це буде його перший закордонний візит після переобрання, то за інформацією індійської преси, у Нью-Делі поки не вирішили, хто представлятиме країну на Саміті миру. Індійські медіа вважають, що це буде політик нижчого рангу — не премʼєр чи міністр закордонних справ. До речі, посаду останнього в новому уряді й далі займатиме С. Джайшанкар.
Зустріч президента Володимира Зеленського та премʼєр-міністра Індії Нарендри Моді на полях саміту «Групи семи» в Японії, 20 травня 2023 року
Востаннє український та індійський лідери зустрічалися саме на полях саміту Великої Сімки у травні минулого року в Японії, тож ймовірно й цього разу, Зеленський та Моді зможуть порозмовляти на полях цього заходу.
Індійська преса також зазначає, що перша сесія новообраної нижньої палати індійського парламенту ймовірно відкриється близько 15 червня і триватиме до 22 червня. Під час сесії Нарендра Моді представлятиме членів свого нового кабінету, тож планує відвідати саміт Великої Сімки лише на один день. Усе це також вкрай знижує ймовірність його особистої присутності на українському Саміті Миру, утім остаточного «ні», ніхто поки не озвучив.
Традиційно зовнішньополітичний вектор Індії не надто різниться з огляду на те, яка із основних політичних партій — Бгаратія Джаната чи ІНК — перебувають при владі чи очолюють керівну коаліцію. Зближення Росії та Китаю турбує політиків у Нью-Делі, тож за можливості посилюватиметься співпраця Індії із ключовими західними гравцями, як Франція чи США, водночас можливість економічної вигоди (якщо вона зберігатиметься) не зупинятиме їх від економічної співпраці із Москвою. Ці речі слід брати до уваги Києву, вибудовуючи нові містки співпраці між країнами.
Є ще один аспект, на який слід звернути увагу. Як утворення із колоніальним підходом, Росія використовує громадян із країн так званого Глобального Півдня на передовій російсько-української війни. Йдеться, меншою мірою про громадян Індії (але й вони стали жертвами російських схем торгівлі людьми), але також про громадян Непалу, Куби, країн Африки. Така політика — не що інше, як приклад колоніального підходу, який використовує Кремль, при тому видаючи себе для цих країн саме борцем із колоніалізмом. Києву слід підіймати це питання у відносинах із цими країнами, зокрема й Індією, яка у своєму зовнішньополітичному підході прагне бути голосом так званого Глобального Півдня.