Модернізація Збройних сил РФ: плани і реальність

Не маючи особливої перспективи економічного зростання в умовах дії міжнародних санкцій, технологічної відсталості та економічної кризи, Кремль бачить для себе вихід у посиленні власної військової потуги. Тому він здійснює масштабне переозброєння власної армії на нові зразки озброєння і військової техніки. Фактично йдеться про спроби випередити НАТО хоча б у деяких важливих напрямах розвитку ОіВТ, щоб диктувати свою волю. Переозброєння супроводжується масштабною пропагандою, спрямованою, зокрема, на залякування Заходу й приховування реального стану ЗС РФ.

 

Отже, як реалізуються плани модернізації ЗС РФ? Справді, економічні негаразди, застаріла технічна й технологічна база та чинні міжнародні санкції болюче б’ють по мілітарних амбіціях Кремля. Очевидний наслідок цього — вимушені фінансові обмеження та фактичний провал реалізації в РФ Державної програми озброєнь 2011–2020 років (ГПВ-2020).

 

Наслідком інфляції та бюджетних скорочень став перехід на чергову програму — на 2018–2025 роки (ГПВ-2025), а фактично — на період 2018–2027-го. Хоча МО РФ запросило на свої потреби до 2025-го 30 трлн руб. ($530 млрд), але Мінфін РФ зменшив цю суму до 17 трлн руб. ($300 млрд), і реалізація програм із модернізації ЗС РФ суттєво ускладнилася.

 

Наприкінці грудня 2017 року Владімір Путін затвердив зміни до плану модернізації ЗС РФ і військову стратегію на 2018–2027 роки. Офіційно йдеться про висновки з досвіду використання ЗС РФ у Сирії, а фактично також війни проти України та мілітаризації Арктики. На змінену версію програми виділять уже 19 трлн руб. ($340 млрд). Як бачимо, сума значна, проте все одно 19 — це далеко не згадані вище 30 трлн руб. І що буде далі, можна лише здогадуватися.

 

Читайте також: Бойові лазери — зброя майбутнього?

 

Зазвичай амбітні російські плани не враховують проблем, що виникли з попередніх затримок та невиконань певних заходів. Витрати плануються на базі занадто оптимістичних розрахунків без урахування інфляції та реальних можливостей бюджету РФ. Втім, брак коштів становить не одну й далеко не головну проблему МО РФ щодо модернізації ЗС РФ.

 

За великим рахунком нестача у 2015–2016-му коштів на реалізацію ГПВ-2020 великого значення не мала з огляду на неспроможність російської оборонки виконувати власні функції через корупцію, неякісне й несвоєчасне виконання замовлень, брак виробничих ресурсів, кваліфікованих кадрів, неефективний контроль якості тощо. Відповідно все це відображається на фінансових розрахунках, заявлених сумах і термінах виконання оборонного замовлення.

 

«Эффективная армия» як спосіб віднайти додаткові кошти

 

Щоб виправдати доволі суттєву касацію бюджету або відкласти певні зобов’язання в межах ГПВ-2020, МО РФ було змушене вдаватися до обґрунтованого пошуку «розумної економії» й шукати додаткові джерела фінансування. При цьому певні проекти, раніше включені до програми, оголошуються непотрібними для ЗС, а кошти на них («економія») спрямовують на інші проекти, що мають шанс бути реалізованими.

 

C-400

 

Формально зазначені заходи є частиною чинної з 2014 року спеціальної програми МО РФ «Эффективная армия», яка має забезпечити акумуляцію коштів на незаплановані витрати протягом податкового року, не порушуючи при цьому резервів держбюджету. Серед таких «несподіваних витрат» було і фінансування анексії Криму, і війни проти України, і військової інтервенції в Сирії.

 

«Эффективная армия» у 2014–2017-му забезпечила МО РФ 129 млрд руб. економії ($2,23 млрд). Найбільший ефект мало створення майстерень і ремонтних центрів у складі окремих арсеналів, що дало змогу відновити експлуатаційні характеристики для 1,7 млн ракет і снарядів. Придбання такої кількості нових боєприпасів звичайним способом коштувало б 117 млрд руб. ($2,03 млрд).

 

Пріоритети МО РФ

 

До офіційних пріоритетів МО РФ належать передусім ядерне стримування, нові бойові літаки (зокрема, вертикального старту й посадки), високоточні боєприпаси (зокрема, крилаті ракети), модернізація сухопутних військ, ППО, ВДВ, а також розбудова арсеналу засобів РЕБ.

 

Найперше оновлюються стратегічні ядерні сили (СЯС) РФ, а ось решта видів ЗС, передусім ВМФ, недофінансовуються. Видатки на ВМФ у рамках ГПВ-2020 з 4,7 трлн руб. зменшили до 2,6 трлн руб.

 

Читайте також: Роботи в бою. Це вже не фантастика

 

Від самого початку ГПВ-2025 видавалася дуже амбітною програмою. У середині 2017-го віце-прем’єр РФ Дмітрій Роґозін із притаманних йому імперських позицій говорив про плани будівництва атомних авіаносців (ішлося про шість кораблів проекту «Шторм»), для чого «…мають бути готові як промисловість, так і наукові осередки». Він наголосив, що авіаносці дадуть Росії змогу діяти у віддалених районах без потреби утримувати бази й без будь-чийого дозволу.

 

Проте через брак коштів заяви Роґозіна залишилися на рівні звичайної пропаганди, МО РФ відмовилося від занадто амбітних планів, рятуючи заощадженнями інші проекти. А російський флот має задовольнитися лише ремонтом і модернізацією свого єдиного авіаносця «Адмирал Кузнецов».

 

танк «Армата»

 

Фінансування сухопутних військ зросло з 2,6 трлн руб. до 4,2 трлн руб., що має на меті серійне виробництво нових видів ОіВТ (танки «Армата», БМП «Курганец» та колісні БТР «Бумеранг»). Саме ці програми, а також створення ЗРК далекої дії С-500 («Прометей») і фронтового літака-винищувача п’ятої генерації Су-57 є пріоритетними. Наразі серійний випуск Су-57 планується розпочати у 2018-му, а С-500 — у 2020 році.

 

МО РФ вже почало підготовку операторів для С-500, що може свідчити про ступінь готовності нової системи. Втім, на прикладі програми «Армата» (створення на єдиній платформі танка Т-14, БМП Т-15 і БРЕМ Т-16) видно, що реалізація цих планів може суттєво затриматися. Адже державні випробування в рамках цієї програми мали б завершитися 2017-го, але вони ще навіть не починалися.

 

БМД Ракушка

 

Якісні зміни в повітряно-десантних військах

 

З огляду на пріоритетність розвитку повітряно-десантних військ (ВДВ) як наступального виду військ ще в програмі ГПВ-2015 ішлося про значне збільшення видатків (до 4 трлн руб., або $70 млрд), що буде відчутно вже у 2018-му, коли ВДВ мають отримати «сучасне військове обладнання, передові парашутні системи, модернізовану стрілецьку зброю та обладнання, а в організаційній структурі буде створено нові підрозділи».

 

Якщо рівень сучасного обладнання в ЗС РФ повинен зрости до 70% до 2020 року, у ВДВ цей показник має бути досягнуто раніше. Станом на середину 2017-го він уже становив понад 60%. Лише протягом останніх двох років ВДВ мали повністю укомплектувати чотири батальйони новими БМД-4M i БТР-MДM (отримано 120 одиниць). До 2020-го мають надійти ще 180 таких машин.

 

Очікується посилення артилерії десанту завдяки запровадженню значної кількості 125-мм САУ 2С25 «Спрут-СД», здатних боротися з танками. Вже у 2018 році ВДВ повинні отримати 30 САУ, а також ремонтно-евакуаційні машини БРЕМ-Д. Також очікується поставка нових парашутних систем, які дадуть змогу швидко десантувати легку бронетехніку, наприклад БМД-4М (з екіпажами).

 

Читайте також: Хто залишиться, як всі поїдуть

 

Триває запровадження нової версії «круглих» парашутів типу Д-10 та «Арбалет» («літаюче крило») для розвідників, які дають змогу розвивати горизонтальну швидкість до 60 км/год. Вважається, що ЗС РФ отримали вже до 500 комплектів нових парашутів. Також 2018-го має завершитися запровадження комплектів індивідуального оснащення солдата «Ратник» у версії для ВДВ.

 

Важливою зміною у ВДВ стало включення до штату шести танкових рот із танками T-72Б3, з яких три мають бути переформовані в батальйони й увійти до складу 76-ї та 7-ї десантно-штурмових дивізій та однієї з десантно-штурмових бригад.

 

Танк Т-90МС

 

Протягом 2018 року в складі десантно-штурмових підрозділів ВДВ планується створити спеціалізовані групи РЕБ і використання бойових БПЛА. Нові модульні системи РЕБ мають забезпечити розвідку радіоелектронного випромінювання і в реальному часі передачу даних на пункт управління, а також постановку активних перешкод системам зв’язку противника. Нова система вже пройшла бойові випробування на Сході України.

 

Для ВДВ розробляється новий комплекс РЕБ «Лорандит-АД», здатний ставити перешкоди будь-яким радіоелектронним системам противника. Прийняття на озброєння заплановане після 2021 року.

 

У 2018-му планується запровадження мобільної автоматизованої системи управління військами «Кассиопея-Д» на базі БТР-МДМ «Ракушка». За даними російських джерел, одна машина цього типу буде здатна «запевнити безпосередній контроль над частинами ВДВ, що діють на визначеній території, зокрема з використанням відео та інтернету.

 

Мізерні результати великих планів

 

Фінансові обмеження мають і надалі матимуть великий вплив на спосіб запровадження цілком нових рішень до ЗС РФ. Ефектом цього є значна зосередженість на модернізації вже наявного озброєння, а не запровадження нових систем. Цілком нових систем, здатних революційно змінити поле бою, насправді існує небагато, і навіть якщо вони вже запроваджуються, це відбувається в обмежених обсягах.

 

Читайте також: Штучний інтелект в очікуванні нового лідера

 

Типовим прикладом є програма «Армата», яка теоретично становить генераційний стрибок, втім, запроваджується дуже повільно і з великим запізненням. Це стосується також інших перспективних розробок, наприклад створення реактивного дрона, яким займається з 2017-го авіаційне КБ ім. Сімонова (Казань). Такий безпілотник масою до 5 т і швидкістю до 950 км/год теоретично покликаний кардинально вплинути на спосіб проведення операцій на сучасному полі бою.

 

Однак перспектива реалізації такого проекту в сучасній РФ видається сумнівною. Навіть за умов створення прототипу його серійне виробництво й запровадження до підрозділів ЗС РФ малоймовірні. А втім, у РФ створення саме такого дрону включено до плану ГПВ на 2018–2025 роки. Одним із пріоритетів цього проекту є створення цілком безпечного каналу передачі даних та управління дронами.

 

Для порівняння: свого часу дуже успішний проект бойового реактивного дрону X-47 американського концерну Northrop Grumman заморозили саме через його високу вартість.

 

 

Іншим перспективним напрямом, також нереальним для запровадження в ЗС РФ, є безпілотні електричні «конвертоплани», які завдяки чотириметровим поворотним гондолам із двигунами матимуть якості як вертольотів (вертикальний старт), так і літаків. Прототип масою 1,5 т має розпочати державні випробування у 2019 році.

 

Однак, якщо згадати досвід США, які першими у світі запровадили такі машини на озброєння, це буде складно. Там за наявності значно більших ресурсів над апаратом аналогічної конструктивної схеми V-22 Osprey працювали з кінця 1980-х років, а запровадили до служби лише у 2007-му, після вирішення багатьох технічних проблем і кількох катастроф із великими жертвами.

 

Реалізація планів у 2017 році

 

Показники фактичної реалізації планів модернізації МО РФ зазвичай не приховує з огляду не лише на таємність, а й суттєві провали й відставання в багатьох напрямах. Вже в січні 2018-го МО РФ оцінило практику модернізації ЗС, але підсумки були доволі скромними. Зокрема, повідомлялося про досягнення запланованого рівня автоматизації процесу управління й командування, завдяки чому «в ході навчань часові показники було зменшено на 20–30%, a під час управління боєм — від 1,5 до 3 разів. Тобто наведено лише кінцевий результат.

 

Читайте також: Безпілотне майбутнє – тепер і на морі

 

Ще приклад: повідомлялося про запровадження до сухопутних військ 2055 нових і модернізованих бойових систем, проте не повідомляється, скільки з них було нових і яких саме. Також незрозуміло, як це співвідноситься з попередніми планами й чи були витримані промисловістю терміни поставок ОіВТ.

 

Повідомлялося і про формування в сухопутних військах одного армійського командування та 18 нових частин і військових формувань. Але, якщо загальна чисельність ЗС РФ не змінилася, ймовірно, йшлося про звичайну реорганізацію.

 

Повідомлялося про постановку на бойове чергування космічної бойової системи раннього попередження «Единая» (викривання пусків БР в інших країнах), створення авіаційної транспортної дивізії КВС, запровадження 191 повітряного судна й 143 комплексів ППО-ПРО. Але приховується кількість і номенклатура ОіВТ, знятих з озброєння (ЗРК С-300 і літаків Су-27 перших серій).

 

 

Три ракетні полки РВСН переозброїли на мобільні ПУ БР «Ярс»; запроваджено три літаки повітряних стратегічних ядерних сил. У ВДВ запроваджено 184 броне- та автомашини, у ВМФ — 10 бойових кораблів і катерів (зокрема, невеликих десантно-штурмових катерів «Раптор»), 13 суден забезпечення (зокрема, буксири), 4 берегових ракетних комплекси «Бал» i «Бастіон» та 14 повітряних суден.

 

Загалом ефекти модернізації ЗС РФ у 2017-му доволі скромні.

 

Підсумки модернізації за п’ятирічку

 

Дещо інакше бачаться підсумки останніх п’яти років. За повідомленням МО РФ, СЯС отримали за цей період понад 80 МБР (12 полків РВСН переозброєно на мобільні ПУ БР «Ярс»); стратегічний компонент ВМФ отримав 102 МБР для підводних човнів та 3 нових підводних ракетоносці проекту 955А типу «Борей».

 

Вперше в історії сучасної Росії вздовж усього кордону країни створено постійне радіолокаційне поле системи запобігання ракетній атаці. Це досягнуто завдяки постановці на бойове чергування шести нових РЛС дуже далекого радіуса дії «Воронеж», а також модернізації трьох РЛС: «Дариал», «Днепр» і «Волга».

 

Читайте також: Майбутнє війн: від «Залізної людини» до біологічного комп’ютера

 

Виведено в космос 55 космічних об’єктів, переозброєно 10 ракетних бригад на системи «земля — земля» типу «Искандер», війська отримали 3237 одниць бронетехніки (нових і передусім модернізованих).

 

Запроваджено понад 1000 літаків і вертольотів (нових і передусім модернізованих). Це дало змогу переозброїти 12 авіаполків на літаки MiГ-31БM, Су-35С, Су-30СМ i Су-34 та трьох бригад армійської авіації і шести вертольотних полків — на бойові вертольоти Ka-52 i Mi-28.

16 ракетних полків ППО переозброєно на комплекси С-400 «Тріумф» і 19 дивізіонів ППО на комплекси «Панцирь-С»;

 

 

У ВМФ запроваджено понад 150 кораблів (зокрема, шість підводних човнів) та суден; берегова оборона отримала 13 ракетних дивізіонів «Бал» і «Бастіон».

 

Яке озброєння можуть отримати ЗС РФ у 2018 році

 

За даними МО РФ, частка нових видів ОіВТ у 2018-му становитиме 61%. Найвищий показник матимуть СЯС (82%) та ВКС (74%). Найнижчим він буде в сухопутних військах (46%) та ВМФ (55%). Очікується запровадження: 11 мобільних пускових установок БР «Ярс»; 6 модернізованих літаків-носіїв стратегічних ракет із ядерними БЧ (Ту-160); 4-го атомного підводного ракетоносця проекту 955А («Князь Владимир»); 203 нових і модернізованих літаків та вертольотів; 10 дивізіонних комплектів ЗРК далекого радіуса дії С-400 «Тріумф»; оснащення для 4 дивізіонів комплексів ППО «Панцирь»; 20 надводних кораблів, 1 підводного човна й 14 суден забезпечення, а також понад 3500 одиниць нового й модернізованого озброєння (сухопутні війська).

 

Арктичний напрямок

 

Арктичний напрямок з огляду на наявність там значних родовищ нафти й газу має для Кремля стратегічне значення, тому мілітаризація Арктики є окремим важливим завданням для МО РФ. Міністерство не повідомляє, що зроблено в Криму, Калінінградській області або на Курильських островах, проте не приховує і навіть із пропагандистськими цілями широко поширює інформацію щодо своїх досягнень за Полярним колом.

 

Зокрема, в екстремальних умовах на о. Котельний (Новосибірські острови), о. Земля Александра (архіпелаг Франца-Йосипа), на о. Врангеля і навколо мису Шмідта протягом останніх п’яти років побудовано 425 об’єктів загальною площею понад 700 тис. м². Зараз там розміщено понад 1000 військових та різноманітне ОіВТ.

 

Під час будівництва розроблено й використано спеціальні енергозберігаючі технології, зокрема йдеться про три арктичні бази, відомі під загальною назвою «Арктический Трилистник». Також на архіпелазі Франца-Йосипа побудовано повноцінний аеродром, здатний приймати літаки без обмежень цілий рік.

 

Проблемне планування

 

Модернізуючи власні ЗС, РФ наразі перебуває в складній ситуації, оскільки має відносно невеликі фінансові ресурси й значні потреби, хоча б з огляду на територію країни, кліматичні умови, розвинені стратегічні сили й агресивні дії російських імперських політиків. У РФ незручні ситуації долають, зокрема, за підтримки пропаганди, здатної навіть очевидні проблеми представляти як успіх.

 

Прикладом цього є запровадження протягом останніх п’яти років трьох атомних підводних човнів-носіїв БР проекту 955А типу «Борей». Це подається як успіх, проте тривалий час були проблеми з новими БР «Булава», де лише 50% пусків були успішними. Довго нові ракетоносці залишалися без ракет із перспективою суттєво послабити морський складник СЯС. Знадобилося запровадження МО надзвичайного режиму роботи, щоб виправити ситуацію.

 

 

Дивним чином не згадується, що останній атомний підводний ракетоносець в РФ було запроваджено аж у 1990-му («Новомосковськ»), тобто протягом 28 років Росія побудувала їх менше, ніж, наприклад, Франція (чотири типу Le Triomphant) i Велика Британія (чотири типу Vanguard). До того ж російська концепція оновлення стратегічних сил підводного флоту зразка 1990-х років вже застаріла, тоді як США, Велика Британія і Франція працюють над створенням атомних підводних ракетоносців цілком нової генерації.

 

МО РФ ретельно приховує різницю в кількості нових, модернізованих та відремонтованих видах ОіВТ, тому завжди незрозуміло, чи потрапили у війська нові види ОіВT, чи лише відремонтовані тощо. Зазвичай ідеться про модернізовані або відремонтовані ОіВТ, проте з пропагандистського погляду вигідно видавати таку інформацію одним пакетом. На прикладі сухопутних військ, де відсоток оснащення новими видами ОіВТ є найменшим, повідомляється про передачу військам танків без уточнення, яких саме (відремонтовані Т-90 або більш старі Т-72 тощо). Але це вже точно не нові Т-14 «Армата», випуск яких безнадійно відстає від планів.

 

На озброєнні багатьох навіть елітних «ударних» частин надалі перебуває багато застарілих видів ОіВТ, яке не квапляться міняти на нові з огляду на проблеми з наявністю останніх. А відсутність конкретних даних стосовно цільових кількісних показників ОіВТ і потреб військ дає змогу приховати той факт, що насправді останнім часом списання застарілого ОіВТ у ЗС РФ перевищує надходження нових зразків.

 

Деякі проблеми, що виникають в умовах обмежень бюджету чинних програм із модернізації, МО РФ намагається вирішувати оригінальним способом. Наприклад, не маючи можливості будувати кораблі класу крейсер та есмінець, Росія будує невеликі корвети проекту 21631 («Буян-М») і проекту 22800 («Каракурт»), озброєні крилатими ракетами типу «Калібр», що мають дальність дії понад 2 тис. км.

 

 

Водночас за відсутності можливості побудувати необхідну для комплектації всіх своїх флотів кількість кораблів практикується ротація наявних одиниць. Приміром, на Балтику передали зі складу ЧФ два ракетних корвети типу «Буян-М».

 

Не маючи коштів для одночасного оснащення нинішніми засобами та видами ОіВТ усіх стратегічно важливих пунктів РФ, там маневрують наявними засобами. Для них на місцях створюється лише відповідна інфраструктура, а за потреби необхідну техніку перекидають з інших регіонів (комплекси ППО С-400, ОТРК «Искандер-М», «Бал» і «Бастіон»), зокрема, повітряним шляхом.

 

В умовах відсутності достатньої кількості військ для прикриття всіх потенційно небезпечних напрямків на території РФ там зроблено ставку на мобільність і швидкість реагування. Саме тому великий акцент робиться на перекидання військ на великі відстані та широке використання частин ВДВ.

 

Насамкінець, зважаючи на свою неспроможність протистояти авіації НАТО, росіяни роблять ставку на перешкоджання діям авіації через широке використання засобів РЕБ та активно розвивають цей напрям.

 

радіолокаційний комплекс Підліт К-1

 

Поряд із цим пропаганда сприяє престижності військової служби й довіри до командування ЗС РФ і військово-політичного керівництва загалом. Пошук резервів практикується серед молоді в рамках підпорядкованій МО РФ структури «Юнармия», до якої входять молоді люди віком від 11 до 18 років. Якщо у 2016-му чисельність юнармійців становила 26 тис. осіб, то у квітні 2017-го — вже 160 тис. Причому цю практику Кремль незаконно поширює і на територію анексованого Криму.

 

Бойова підготовка та навчання військ проводяться зазвичай в умовах, максимально наближених до реальних. Лише протягом 2017 року відбулося шість позапланових перевірок бойової готовності, які розглядаються МО РФ як найважливіший спосіб перевірки рівня бойової підготовки в армії.

 

Попри відомі проблеми, військова машина Кремля залишається сильною й надалі становить загрозу для України. Адже російські війська вже чотири роки присутні на території нашої країни, беруть участь у боях на Донбасі й активно відпрацьовують на своїх навчаннях елементи наступальних дій проти підрозділів ЗСУ, щоб «визволити» населені пункти України.