Думка про те, що володарями світу сьогодні керують їхні дружини, потроху закріплюється у свідомості громадян усіх країн. У Сполучених Штатах Хіларі Клінтон, дружина екс-президента, впевнено крокує до президентського крісла, в Аргентині два місяці тому президента Нестора Кіршнера змінила його дружина Кристина. Отже, вимальовується певна тенденція: жінкам, що зробили своїх чоловіків великими, набридло ховатися за їхніми спинами і грати роль «перших леді», вони вже хочуть бути першими. А що в нас, в Україні, де дружини політиків першої ланки традиційно залишалися в тіні?
Дружини українських політиків та олігархів, принаймні ті, кого знаю особисто, зовсім не такі, як дружина екс-президента Америки. Хіларі Клінтон ще до одруження була самодостатньою особистістю, мала власний банківський рахунок і належний соціальний захист, який традиційно забезпечує своїм громадянам її країна. Українки ж виходять заміж, якщо не в першу, то в далеко не останню чергу, саме заради соціального захисту, фінансового благополуччя та матеріальної свободи. У нас перше питання, що постає при зустрічі з подругою юності: «За ким ти заміжня?» – це ще далеко від гендерної рівності. Так склалося за новітньої історії, що політики – фінансово незалежні люди, тобто успішна економічна кар’єра часто переходить у політичну діяльність. Це покоління з радянським минулим – дівчина, що тоді ставала дружиною, не могла мати мету зробити чоловіка лідером – не було такого механізму. А відтак сьогодні поруч із тими, хто в лідерах, – уже третя-четверта дружина. Такий нині етап: супутницю життя почали міняти залежно від вимог оточення.
І це вже реалії життя, а не сенсація глянцевих журналів: сьогодні серед українського політичного бомонду існує мода на дружин. Причому абсолютно не оригінальна: параметри 90–60–90, молодість і впізнаваність – фотомодель, телеведуча, переможниця обласного конкурсу краси тощо. Це так само, як машина «Бентлі» та одяг «Бріоні» – дружина – модель. Це вишуканий аксесуар, найцікавіше придбання. До речі, це зовсім не погано – навпаки, шлюб, створений у стані закоханості, переважно не спрацьовує в середовищі політико-економічного бомонду. Оскільки закохана людина неадекватно оцінює переваги та недоліки свого обранця, в якого, підкреслю, перші місця в житті сім`я ділить із кар`єрою, якщо не поступається їй. А шлюб за розрахунком – вдаліший, бо дружина політика чи то олігарха чудово розуміє, що повинна постійно дбати про свою зовнішність, адже вона має бути разом із чоловіком на прийомах, урочистостях і ділових зустрічах. Така взаємна угода нормально працює, а проблеми з`являються лише в разі її порушення. Цікава деталь: наші політики не потребують, аби дружини були їхніми соратницями, здебільшого такими були їхні перші дружини, це ними вони, так би мовити, зроблені. Адже беруть у дружини модель чоловіки самодостатні. Або ті, котрі вважають себе такими. VIP-нареченого близько ста дівчат з модельними параметрами. Для тих, хто «виграв приз», зроблю єдине, можливо, застереження: успішні в політиці люди дуже мало часу приділяють своїм дружинам та дітям. Забезпечене життя – це чудово, але – хоч це і банальна істина – справжнє щастя жінки саме в сім’ї, дітях, їхньому гармонійному розвитку. Між іншим, конкуренція на шлюбному ринку дуже жорстка: на одного потенціального VIP- нареченого – близько сотні дівчат з модельними параметрами. Для тих, хто "виграли приз". зроблю єдине, можливо, застереження: успішні в політиці люди дуже мало часу приділяють своїм дружинам та дітям. Забезпечене життя – це чудово, але – хоч це і банальна істина – справжнє щастя жінки саме в родині, дітях, їхньому гармонійному вихованні.
Щодо того, хто більш придатний за психічними якостями панувати світом, скажу так: психіка чоловіків міцніша за жіночу. Оскільки через відсутність дітородної функції у чоловіків мінімум на двадцять хімічних речовин менше, ніж у нас. Емоційно вони бідніші, тому і психіка в них витриваліша. Але у світі завжди були жінки, які визначали долю країни. В Росії це була імператриця Катерина, хай би як ми до неї ставилися, в Грузії – цариця Тамара, попри весь патріархальний устрій країни. Для мене взірцем жінки-політика є Маргарет Тетчер – я навіть сумку кладу на підлогу тому, що колись дізналася, що вона так робить. Усе залежить від культури нації: в слов`янській культурі дуже сильне материнське начало, в Україні – особливо. Юлія Тимошенко – унікальна харизматична особистість. А правитель без харизми – нікудишній правитель.