Міжусобна рейкова війна

 

 

 

 

 

 

  

 

Не все спокійно в господарстві Йосипа Вінського. Минулого тижня на трасі «Київ – Одеса» кілер на ску тері намагався вбити підлеглого міністра транспорту і зв’язку 46-річного Вадима Логвиненка.

 

 

За версією правоохоронних органів, увечері 3 червня головний фахівець одного зі структурних підрозділів Мінтрансу на власному чорному Merсedes’і у компанії молодої жінки мчав додому – у Червону Мотовилівку Фастівського району, що на Київщині. На 43-му кілометрі траси його автомобіль наздогнав (за іншою версією, чекав на перехресті) скутер Honda, водій якого зробив три постріли з браунінга з глушником. Одна куля поцілила у палець супутниці Логвиненка, сам чиновник відбувся переляком. Вадим Логвиненко розвернув автівку й помчав у пошуках допомоги. Хвилин за 10 він побачив перед собою знайомий скутер, і тепер уже кілеру довелося грати роль жертви. Жадаючи справедливої помсти, залізничник скерував свій Merсedes на зловмисника, але той ухилився й вилетів у кювет.

 

Вадим Логвиненко не став зупинятися, щоб завершити розпочате, а поїхав далі й зупинився лише на найближчій заправці – щоб викликати міліцію. Потім він відвіз свою супутницю в лікарню й повернувся на місце події, щоб дати свідчення. Обстеживши дорожнє полотно, слідчі знайшли три відстріляні гільзи. Скутер валявся на узбіччі, сам стрілець зник.

 

Міліцію здивувало те, з якої моделі зброї стріляли. Адже продукція зброярні Browning непопулярна у вітчизняних найманих убивць. Тим більше, що знайти глушник до неї дуже складно. Водночас, зазначають криміналісти, калібр зброї дає підстави говорити, що цей випадок не був інсценуванням.

 

Натомість важко не звернути уваги на дивну поведінку кілера. По-перше, він вибрав досить не зручне місце для замаху – дорогу з пожвавленим рухом, тоді як його «колеги» зазвичай чатують на жертву біля її будинку або офісу. По-друге, вбивця вибрав вкрай непідхожий транспортний засіб для швидкісної траси, по котрій навіть найобережніший водій рухається зі швидкістю щонайменше 80 км/год. До того ж, дуже незручно однією рукою вести нестійкий скутер, а іншою влучно стріляти. По-третє, навіть найпрофесійніші наймані вбивці рідко працюють поодинці. Звідси можна зробити два висновки: або кілер Логвиненка – дилетант, або ж насправді він нікого вбивати не збирався. Втім, розгадати цю головоломку – справа слідчих.

 

За фактом стрілянини під Червоною Мотовилівкою міліція порушила кримінальну справу за ст. 115 Карного Кодексу (замах на навмисне вбивство). Слідство пов’язує цей інцидент з професійною діяльністю потерпілого – він контролював внутрішнє розслідування на Південно-Західній залізниці. Як головний спеціаліст із пасажирського господарства Департаменту залізничного транспорту Мінтрансу він очолював створену в травні робочу групу для перевірки технічного стану пасажирських вагонів і готовність їх до літніх перевезень. Вадим Логвиненко нібито вийшов на схему заробляння «лівих» грошей. На деяких напрямках до основного складу можуть чіпляти додаткові вагони, що не фігурують в офіційних документах. Квитки на них продають, але кошти скеровують «повз касу». Наприклад, з одного плацкартного вагона потяга «Київ–Москва» в кишені зацікавлених осіб може потрапити за рейс понад 15 тис. грн.

 

 

Фактично Департамент залізничного транспорту, який функціонує в Мінтрансі, – дублер «Укрзалізниці». Вже кілька років система, створена загиблим у 2004 році міністром транспорту Георгієм Кирпою, працює автономно. Останній замах можна розцінювати по-різному, але резонанс довкола «Укрзалізниці» він таки викликав.

 

Упродовж трьох років лунають закиди на невмотивоване використання коштів залізничниками. Ще у 2004-му МВС, СБУ та Генпрокуратура говорили про зловживання. Однак винуватців за ґрати не запроторили. «Найтиповіше порушення – надання так званих знижок для тих або інших юридичних осіб», – стверджував колишній міністр-соціаліст Юрій Рудьковський, зазначивши, що його інтерес до порушень не вибірковий і не політичний.

 

Екс-керівник «Укрзалізниці» Василь Гладких, який керував відомством у 2005–2006 роках, звинувачував у своїх негараздах політику і ще раз політику. Гладких кається тільки в одному – що один раз за державними клопотами забув вчасно повернути кошти, видані йому для закордонної поїздки. Його наступник, генеральний директор «Укрзалізниці» Володимир Козак, на зустрічі з журналістами під час прем’єрства Януковича неприємну тему оминути не міг. Але формулював власні думки напрочуд делікатно. «Планова перевірка КРУ завершилась. Контролюючі органи уважно вивчили стан справ на всіх шести залізницях та майже в 1200 наших підрозділах. Загалом колектив у нас добросовісний, але трапляються працівники, – Володимир Васильович зітхнув, підбираючи слова, – не дуже добросовісні… Порушення були. Але ми погоджуємось не з усім, що було зафіксовано в актах перевірок».

 

Йосип Вінський, очоливши Мінтранс у новому уряді, по суті, отримав недоторканну касту залізничників, яку можна критикувати, ганьбити,але звільняти – зась. Два місяці тому депутати від БЮТу Микола Сивульський та Олег Ляшко оприлюднили звіт Головного контрольно-ревізійного управління щодо залізниці. Але повз увагу правоохоронців він пройшов.

 

За інформацією Сивульського та Ляшка, на зменшення доходів залізниць суттєво вплинуло надання перевізникам з травня 2007 року (відповідно до наказів Мінтрансзв’язку) знижок на тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у власних залізничних вантажних вагонах. Наприклад, внаслідок надання Придніпровською залізницею знижок двом власникам вантажних залізничних вагонів ТОВ «Лемтранс» (яке Володимир Козак очолював до свого призначення на посаду керівника «Укрзалізниці» і яке входить у орбіту впливу Ріната Ахметова) та ЗАТ «Укренерготранс» (опосередковано пов’язане з мультимільйонером Сергієм Тарутою) за період з травня по грудень 2007 року втрачено доходних надходжень від перевезення вантажів на суму 347,9 млн грн. Крім цього, Придніпровській залізниці завда но збитків за 2007 рік у сумі 73 млн грн. Причина – реалізація тран- спортних послуг компанії «Лемтранс» нижче їх собівартості на суму 16 млн грн.

 

Водночас, усупереч затвердженим показникам фінансового плану, фактичні витрати на благочинну діяльність у 2006 році значно перевищили запланований показник. По трьох залізницях (Придніпровська, Львівська, Південно-Західна) сума перевитрат становить 104,1 млн грн.

 

Не дала позитивних результатів та будь-яких економічних вигод й інвестиційна діяльність залізниць. Приміром, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 року №840 «Про утворення лізингової компанії «Укртранслізинг» залізницями передано як внесок до статутного фонду ВАТ «Укртранслізинг» 12 052 вантажні вагони вартістю 231,1 млн грн, бу- дівлю в Києві вартістю 11 млн грн, грошових коштів на суму 301,5 млн грн. Проте «Укртранслізинг» як підприємство, створене урядом із метою забезпечення залізничного транспорту рухомим складом та підтримки вітчизняних підприємств транспортного машинобудування, фактично свої функції не виконує. Наприклад, на умовах фінансового лізингу Придніпровська залізниця повинна була протягом 2006–2007 років за двома укладеними договорами отримати від «Укртранслізингу» 2700 напіввагонів, з яких одержала лише 355 одиниць, до того ж майже через півроку після проведення авансових платежів на суму 66,4 млн грн. При цьому, віддавши 5475 напіввагонів Придніпровської залізниці до статутного фонду «Укртранслізингу» за середньою ціною у 20,6 тис. грн за одиницю. Наслідок – в «Укрзалізниці» виникла необхідність придбати 4000 вагонів, але вже за ціною, яка майже в 11 разів вища – 221,2 тис. грн за одиницю. Водночас залізницями без проведення тендерних процедур за 2006–2007 роки здійснено закупівель на загальну суму понад 100 млн грн. Крім того, за вказівкою «Укрзалізниці», без проведення тендерних процедур, залізницями закуплено послуги фінансового лізингу облад- нання та рухомого складу. Внаслідок цього Придніпровською залізницею укладено 48 договорів фінансового лізингу на суму близько 2,1 млрд грн, Одеською залізницею – 40 договорів на суму 1,6 млрд грн. Порівнянням умов фінансового лізингу та кредитних угод лише по трьох договорах Одеської залізниці з’ясовано, що різниця між кредитною ставкою банку та ставкою лізингу протягом найближчих 10 років (термін дії договору фінансового лізингу) становитиме щонайменше 77,5 млн грн, тобто це збиткові та економічно недоцільні закупівлі.

 

 

Дивує поведінка речників «Укрзалізниці». Вчора вони звітували про нарощування прибутку від діяльності: станом на квітень він сягнув 11,3 млрд грн – 34% приросту відносно минулорічного показника. А сьогодні заявляють про збитки й нерентабельність перевезень.

 

Цікава ситуація складається і навколо Південно-Західної залізниці, яку перевіряв Логвиненко. Згідно з даними ГО «Антикорупція», що близьке до керівника МВС Луценка, нинішній очільник структури Олексій Кривопішин виконує свої обов’язки не без зиску для себе. У 2005-му його було відсторонено від виконання обов’язків, згодом повернуто. Нині ж «антикорупціонери» говорять про існування цілого механізму дерибану коштів. В «Антикорупції» стверджують, що «зникле» державне майно легалізують за допомогою операцій з нерухомістю (купівля-продаж квартир і земельних ділянок), а також через «підставні» фірми, за допомогою яких відмиваються кошти. Громадські активісти, очевидно, маючи доступ до оперативних даних, говорять, що в цій схемі бере участь ледь не вся родина керівника Південно-Західної залізниці: дружина – Бєлова Любов, дочка – Снєжко Марія, син – Кривопішин Георгій, брат – Михайло і його дружина – Поліщук Інна.

 

«Снєжко Марія Олексіївна придбала дорогу земельну ділянку в Автономній Республіці Крим у містечку Сімеїз, – констатує «Антикорупція». – Дружина – Бєлова Любов Юріївна – придбала дорогу земельну ділянку в м. Києві по провулку Васильківському, 14 та квартиру в одному з найпрестижніших районів міста Києва по вул. Інститутській, 134. Підтвердженням злочинної діяльності Кривопішина О.М. і його «команди» є також фінансово-господарська діяльність фірм, створених особисто Кривопішиним О.М. та його родичами. Так, для перекачування державних коштів дружиною брата Кривопішина, Поліщук Інною Вікторівною було створено товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті–БС» та «ФОРУМ-С». Крім того, Кривопішин О.М. відкрив ще декілька фірм, через які здійснює шахрайство з фінансовими ресурсами, а саме: ТОВ «Агентство «Експрес», ТОВ «Солід- Актив» , засновником яких є Бєлова Любов Юріївна».

 

Вищенаведене – лише частина компромату, оприлюдненого ГО «Антикорупція». Достовірність інформації залишимо на сумлінні громадських активістів, що її оприлюднили. Зазначимо лише, що, грунтуючись на власному досвіді, правдиву компрометуючу інформацію можна отримати передусім від інсайдерів на самій залізниці або в правоохоронних органах. Також важко не звернути уваги на те, що ці відомості потрапили в Інтернет тоді, коли Вадим Логвиненко мав починати доручене йому Мінтрансом розслідування. Тобто поява «компри» навряд чи випадкова і, ймовірно, була неофіційною частиною перевірки готовності рухомого складу до сезону відпусток. Тож можна зробити припущення, що зараз в «Укрзалізниці» триває боротьба за контроль над структурними підрозділами,через які протікають мільярдні кошти. От тільки до кінця не зрозуміло: замах на Вадима Логвиненка був помстою за перевірку чи демонстративним підтвердженням провини окремих функціонерів?