Статистика від Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні (СММ) демонструє стійку тенденцію до збільшення обстрілів і вибухів по всій лінії фронту на Донеччині та Луганщині ще від початку серпня. Можна помітити, що загострення традиційно відбуваються напередодні різноманітних гучних міжнародних політичних заходів за участі України, під час свят чи в рамках пропагандистських заходів, коли в окупованих містах готуються до виборів.
Зокрема напередодні візиту президента України до США, якому окупаційні й російські ЗМІ приділяли багато уваги, СММ зафіксувала зростання кількості порушень режиму припинення вогню. А безпосередньо 31 серпня бойова активність на Донеччині досягла 112, а на Луганщині — 676 випадків. Хвилі збільшення обстрілів спостерігалися й у перші тижні осені: на тлі середніх показників у 60–100 порушень за добу, 8 вересня СММ зафіксувала 1090 порушень режиму припинення вогню на Донеччині та 476 (зокрема 47 вибухів) на Луганщині. Того дня на окупованій Донеччині оголосили вихідний з нагоди Дня звільнення Донбасу від фашистської окупації та, ймовірно, саме посиленням бойової активності відсвяткували подію 80-річної давнини. А також організували в Донецьку форум прибічників «Єдиной Росии», не забувши долучити інформацію про обстріли до передвиборчої агітації путінської партії, що обіцяє допомагати «республікам» у боротьбі з «українськими фашистами». Наступне суттєве загострення СММ зафіксувала 10 вересня: тоді кількість обстрілів на Луганщині сягнула 348 випадків (зокрема 37 вибухів). Саме тоді лідери «ЛНР» і «ДНР» оголосили про скасування митниці та створення «єдиного економічно-політичного простору». Схоже, масовані обстріли по всій лінії фронту мали продемонструвати міць «братніх республік». Того самого дня один з провідних пропагандистів і речників «ЛНР» Родіон Мірошник заявив, що «погрози України взяти силою Донбас є пафосом», і запевнив, що серед бойовиків панують лише «мирні настрої».
Читайте також: Як вплине відключення аналогового телебачення на прифронтову зону
Також бойовики повернулися до практики системних руйнувань цивільних об’єктів у тилу. На лінії вогню знов опинилися населені пункти, де вже кілька років не було масштабних обстрілів і руйнувань. Зокрема 28 серпня окупанти здійснили два обстріли цивільної інфраструктури Авдіївки, під час яких поранили вісьмох українських військових. Працівники залізниці та пасажири не постраждали тільки дивом — їх вдалося вчасно евакуювати в укриття. Відновлення пасажирських перевезень засвідчувало поступове відновлення мирного життя в місті, але через імовірність повторних обстрілів «Укрзалізниці» довелося на тиждень обмежити рух потягів до Авдіївки. А 9 вересня бойовики обстріляли з важкого озброєння залізничну інфраструктуру за два кілометри від станції «Скотувата» Донецької залізниці, що теж змусило обмежити рух потягів у цьому напрямку до стабілізації ситуації.
Лише за два тижні вересня окупанти двічі обстріляли приватні будинки селищ Травневе й Тарамчук на Донеччині, до того ж останнє залишилося без електрики. З великокаліберної зброї обстріляли Новогнатівку, де пошкодили приватну будівлю та прилеглу територію. Зі ствольної артилерії 122 мм та мінометів 120 мм обстріляли селище Верхньоторецьке, де зафіксовано пошкодження цивільної інфраструктури, а також Мар’їнку, Зайцеве й Красногорівку. На Луганщині під обстріл потрапили житлові будинки на околиці Трьохізбенки: п’ять снарядів влучили в п’ятиповерхівку, а від решти постраждали сусідні будинки, один з яких загорівся. Також на Луганщині ворог двічі застосував безпілотники, за допомогою яких здійснив обстріл міста Щастя — пошкодив цивільну інфраструктуру та приватні автомобілі. Під час обстрілу було поранено голову міської ВЦА Олександра Дунця, який після першого обстрілу виїхав на місце оглянути пошкодження. Також від обстрілів на Луганщині постраждало селище Кряківка.
Руйнування інфраструктури — це також реакція окупантів на потужну відновлювальну роботу, яку Україна разом з міжнародними партнерами здійснює на прифронтових територіях. Майже в усіх прифронтових громадах було відбудовано більшість об’єктів інфраструктури, пошкоджених під час війни: відкрито школи, дитячі садочки та медзаклади, поновлено постачання води й електрики, запущено регулярне автобусне сполучення віддалених прифронтових селищ із райцентрами. У тій самій Авдіївці все літо працювали ремонтні бригади ДСНС, які належать до складу Об’єднаних сил. Щоб відновити до настання холодів дахи, пошкоджені в результаті ворожих обстрілів, 150 рятувальників із трьох областей України працювали на об’єктах цивільної інфраструктури. За словами начальника Головного управління ДСНС у Донецькій області Олексія Мігріна, у період від 2017 року й досі лише в Авдіївці силами ДСНС було відновлено 934 об’єкти житлової інфраструктури. Намагаються розв’язати також питання відновлення газопостачання в містах Мар’їнка та Красногорівка. В останньому випадку основною перешкодою є близькість фронту: влада неодноразово зверталася до керівників організацій, залучених до розв’язання гуманітарних проблем на лінії розмежування, проте бойовики щоразу відхиляли всі пропозиції. «Нам дуже важливо відновити газопостачання цих міст, адже це не тільки поверне тепло в домівки людей, а й надасть робочі місця та дасть змогу відновити роботу середнього бізнесу й великих виробництв у Красногорівці. Наразі ми готуємо до подальшої реалізації проєкт підведення газу в місто Курахове. Водночас для нормального функціонування газопроводу потрібно обстежити ту його частину, яка зараз розміщена в «сірій зоні», — пояснює ситуацію перший заступник голови Донецької облдержадміністрації Ігор Мороз.
Читайте також: Росія посилює паспортизацію Донбасу
Під час перемовин у форматі Тристоронньої контактної групи бойовики й далі вимагають визнати їх повноцінною стороною конфлікту: намагаються вводити у склад перемовників-провокаторів, яких однозначно не схвалить українська сторона (як-от засуджена за тероризм Мая Пирогова), переінакшують суть домовленостей, наголошують на власній суб’єктності при обговоренні різних питань. Так само задля надання собі статусу самостійного гравця вони вдаються до посилення бойових дій, що стають дедалі масштабнішими й більш руйнівними. Наразі окупанти втілюють доволі агресивну стратегію: активніше залучають безпілотну повітряну техніку в розвідці, а також для точкових ударів по конкретних об’єктах, по всій лінії фронту періодично активізуються снайпери.
Водночас Україна, згідно з домовленостями, забороняє своїм військовим використовувати безпілотні літальні апарати, наявні на озброєні ЗСУ, до того ж в армії досі видають «премію» за дотримання режиму тиші, а збройна відповідь можлива лише як реакція на масовані удари. Про превентивні заходи й удари на випереджання за результатами розвідки наразі не йдеться, тому обстрілам і руйнуванням піддаються важливі військові об’єкти: оперативні штаби, місця дислокування підрозділів. Більшість цих об’єктів розташовані далеко не на лінії фронту, що значно розширює мапу бойових дій коштом територій, на яких населення вже звикло до мирного життя. Контролювати та стримувати агресію бойовиків не дуже вдається й у різноманітних посередників і спостерігачів. Ба більше, вони самі відчувають постійні перешкоди, а інколи й потрапляють під вогонь. Так, 14 вересня в районі Шумів з боку окупованої території з артилерії калібру 122 мм і міномета 120 мм обстріляли автомобіль Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (СЦКК) білого кольору з розпізнавальними знаками. За інформацією СММ ОБСЄ в Україні, почастішали випадки заборони моніторингу з боку незаконних збройних формувань, а безпілотники місії постійно зазнають перешкод сигналу GPS.
Читайте також: Донбас. Новини з потойбіччя
Усе це може підштовхувати Україну змінити тактику дотримання «всеохопного перемир’я» за будь-яку ціну, оскільки зараз вона призводить до значних людських втрат і руйнувань. Тільки з 11 до 13 вересня цього року ми маємо п’ятьох загиблих і понад десяток поранених під час бойових дій військовослужбовців. Найімовірніше, на нас і далі чекає суттєве погіршення ситуації на фронті: СММ постійно наголошує на масштабних порушеннях відведення озброєння з боку незаконних збройних формувань. Спостерігачі фіксують нові й нові дислокації, на яких з’являється заборонена домовленостями важка техніка, розрахована на бої на великих дистанціях. Можна очікувати на нову хвилю ескалації й після виступу Володимира Зеленського на Генасамблеї ООН, на якій зокрема розглядатимуть ситуацію на тимчасово окупованих територіях України. Тривожним можна назвати факт відмови Росії погодити продовження терміну дії місії спостерігачів ОБСЄ на двох КПП на непідконтрольній частині російсько-українського кордону. Речник МЗС України Олег Ніколенко припускає, що з 30 вересня через КПП «Донецьк» і «Гукове» може бути організовано безперешкодне постачання Росією військової техніки, боєприпасів, регулярних військ і найманців, що може спричинити подальшу ескалацію в зоні збройного конфлікту. Оскільки постійний моніторинг ОБСЄ передбачено Мінським протоколом, який Росія підписала ще у 2014 році, спроби саботажу з її боку інтерпретуються цілком однозначно. Як заявила тимчасова повірена у справах США в ОБСЄ Кортні Остріан, «нинішнє заперечення проти поновлення мандату прикордонної місії перебуває в довгому списку порушених обіцянок і є найновішою демонстрацією того, що підтримка позитивних відносин з сусідами не є для Росії пріоритетом».