Між Сциллою і Харибдою

Кажуть, що скелет у шафі має кожен. У мене їх безліч. Один виліз сам, коли до Києва приїхали Rammstein. Не скажу, що слухала їх із ранку до ночі чи зрадила «Добре темперованому клавірові» Баха й The Beatles, але воліла приховувати це уподобання, навіть соромилася. Шоу в київському МВЦ того вечора скидалося на виверження вулкана: вибухи вогню під скажені барабани, кипляча лава під ногами, лазерні феєрверки, ну й, звісно, легендарний Тілл Ліндеманн у палаючих крилах. Брутально, могутньо, вражаюче. Додому я повернулась у цілковитому захваті, та чомусь несподівано поставила на програвач вініл «Чарівної флейти» Моцарта.