Цьогорічні президентські та парламентські вибори відзначилися відносно новим для України трендом. Адже виявилося, що соціальні мережі — це велике поле, на якому можна боротися за власний електорат і залучати за його допомогою нову аудиторію. Тож у партійних і кандидатських штабах були передбачені окремі графи бюджету на рекламу в мережі. Й окрім уже звичних агітаційних наметів, білбордів та роздачі газет політики взялися рекламувати себе в інтернеті. І не тільки через контекстну рекламу на новинних сайтах чи відеохостингах, як колись, а й через власні сторінки в соціальних медіа. Скажімо, у Facebook чи Instagram.
Якщо розглядати соціальні мережі як інструмент агітації, то очевидними стають його переваги: він дешевший за традиційні ЗМІ, дає можливість комунікувати з власною аудиторією та гуртувати своїх прихильників. Особливо якщо на чолі стоїть упізнавана медійна особа. Партія «Слуга народу» публічно оформилася під початок виборів до Верховної Ради, але вже до того моменту вона мала доволі високу популярність у суспільстві. Адже її обличчя — нинішній президент Володимир Зеленський — відомий комік, який устиг збудувати власну медійну імперію. Старт найуспішнішого його проекту під назвою «Вечірній квартал» відбувся 14 років тому на телеканалі «Інтер», і 2012-го він переїхав на «1+1». Попутно продакшн запускав ще низку гумористично-розважальних проектів, частина з яких була пов’язана з політикою. Але чи не найпопулярніший серед них телесеріал «Слуга народу». До цього можна додати участь у рекламних кампаніях, дубляжі фільмів… Одне слово, Зеленський за неповні 15 років став доволі впізнаваною персоною. Цей капітал і було використано під час виборів як президента, так і народних депутатів. Зокрема, агітація велася в соцмережах.
Читайте також: Говорить монобільшість
Так, згідно з даними дослідження «Соціальні мережі про #вибори: за що голосують Фейсбук, Інстаграм та «ВКонтакте», проведеного ГО «Інтерньюз-Україна» та онлайн-платформою UkraineWorld, майже всі пости про політику в соцмережі Instagram так чи інакше стосувалися партії «Слуга народу». «82% всіх унікальних Instagram-постів — саме про партію «Слуга народу», тоді як «Європейську солідарність», що на 2-му місці, згадують лише у 17% дописів про вибори. Цікавий тренд: значна частина «хештег-імперії» прихильників Зеленського — це хештеги «Кварталу-95». Це було одним із ключів успіху Зе-кампанії: переманювання аудиторії «Кварталу-95» в політичний проект Зеленського, міграція «розважальної» аудиторії в «електоральну», — розповів під час презентації результатів дослідження головний редактор онлайн-платформи UkraineWorld Володимир Єрмоленко.
Дослідження тривало в період між 1 травня та 17 червня й охопило 5,6 млн постів від користувачів із України. Цікаві його результати, зокрема, і щодо дописів у Facebook. За даними дослідників, найпопулярніша соцмережа в Україні поляризує суспільство. До того ж користувачі дробляться на мікрогрупи, створюючи таким чином ефект інформаційної бульбашки, за якою не бачать цілісної картини подій. Дослідники зазначили, що люди схильні долучатися до політичних онлайн-спільнот, які відповідають їхнім симпатіям. Таким чином, користувачі соцмережі добровільно відрізають себе від альтернативної думки. «Саме в цьому й полягає проблема інформаційної безпеки у Facebook. Ми не можемо знати реальне співвідношення думок, оскільки кожному стрічка видає «своє», — зазначив Євген Мусієнко, директор аналітичної компанії Singularex, яка також брала участь у дослідженні.
Водночас, за інформацією VoxUkraine, на сторінках провідних українських політиків активну діяльність ведуть армії ботів. І президенти Порошенко та Зеленський не винятки. Дослідники проаналізували найкоментованіші дописи у Facebook з 1 травня по 8 липня цього року. Завдяки спеціально розробленому для дослідження алгоритму виявили дописи, які з великою ймовірністю могли залишити фейкові користувачі. Виявилося, що найбільше ботів писало на сторінці нинішнього президента Зеленського — майже 28 тис. акаунтів. На другому місці — сторінка Порошенка з 20 тис. ботів. Дослідники також повідомили, що частка негативних коментарів під дописами двох президентів була доволі відчутною: 61% усіх коментарів у Порошенка були негативними, у Зеленського ця частка становила 48%. Водночас у VoxUkraine зауважили, що вони не намагалися вирахувати власників ботів, оскільки це питання значно складніше, ніж просто виявлення бот-акаунтів.
Читайте також: Портрет «слуги»
Однак у «Слузі народу» заявляли, що не використовують ботоферми. У квітні в інтерв’ю «Громадському ТБ» відповідальний за цифрову комунікацію штабу Зеленського Михайло Федоров сказав: «Ми ніколи не користувалися ботами, жодним програмним забезпеченням, яке генерує щось. За 100% упізнаваності й такої підтримки населення нам це не потрібно. У нас на один коментар якогось бота, що прийшов зі сторони, 15 коментарів живих людей. Ми розробили свою систему».
Утім, перед цим інтерв’ю розслідувачі Bihus.info опублікували переписку Федорова із Сергієм Шефіром — художнім керівником «Студії Квартал-95». У ній Федоров просив 240 тис. грн на «ботів, які захищатимуть від атак». Пізніше в штабі Зеленського такі слова спростували, пояснивши це згаданою вище «системою». Вона, до речі, існує й досі та називається Zepeople: долучені до мережі люди через Facebook отримують сповіщення про маніпулятивні пости або фейкові новини про «Слугу народу» чи президента й прохання на них відреагувати. Якщо вірити лічильнику на сайті проекту, до цієї мережі нині долучені понад 630 тис. людей. Хоча сама ідея не нова. Скажімо, за часів президентства Порошенка подібним чином створювали добровільні «інформаційні війська», які мали протидіяти російській пропаганді в соціальних медіа. Принцип їхньої роботи був майже таким самим, як і в Zepeople. Щоправда, попередника Зеленського за ідею такої мережі «інформвійськ» звинуватили в організації власної армії ботів, яку потім у народі охрестили «порохоботами». Попутно спростовували фейки й просували позитивний імідж екс-президента так звані лідери суспільної думки, популярні блогери. Вони ж тлумачили слова та вчинки Порошенка. Частина з них, щоправда, після виборів свою діяльність припинила.
Якщо спробувати порівняти наповнення офіційних сторінок обох політиків, — президента Порошенка та президента Зеленського, — то вони майже ідентичні. Сторінка Петра Олексійовича, попри те що він залишив посаду президента, і далі продукує повідомлення офіційного стилю. Зустрічі з політичними партнерами, привітання зі святами, заяви щодо актуальної політичної ситуації в країні. Майже нічого не змінилося з часів президентства, хіба що тепер Порошенко в опозиції. Тим часом сторінка Володимира Олександровича стала більш офіційною, із повідомленнями про зустрічі з міжнародними партнерами, привітаннями зі святами, реакціями на поточні політичні події. Під дописами обох політиків сотні коментарів як прихильників, так і противників.
Цікавішими є неофіційні групи прибічників двох президентів. І на них варто зупинитися дещо детальніше. Скажімо, у представників «Слуги народу» є ціла мережа регіональних спільнот у Facebook, через які вони, зокрема, поширюють різну офіційну інформацію. Скажімо, про голосування в парламенті чи відновлення інфраструктури на Донбасі. І на цьому подібність із прес-службою партії завершується. Бо залежно від регіону наповненість новинної стрічки різниться. Десь публікують лікнеп-відеоблоги, десь більше зосереджені на місцевій політиці.
Читайте також: Приборкання парламенту
Утім, чи не в усіх таких спільнотах учасники постять меми про представників попередньої влади. Тут можна зустріти і згадки про Валерію Гонтареву, яка нібито обвалила національну валюту, і про Порошенка, який п’ять років нібито «лише обкрадав армію та країну». Фактично колишній президент для прихильників Зеленського перетворився на справжню грушу для биття, через яку поки що зливають частину негативу до влади.
Не надто в підходах відрізняються і неофіційні спільноти колишнього президента. Перед виборами, наприклад, вони запам’яталися відеороликом про Зеленського, якого збиває вантажівка, а також пасажами про кандидата-наркомана. Звісно, прямого зв’язку Порошенка з такими пабліками немає, але загальний тон повідомлень дає змогу казати щонайменше про симпатії адміністраторів цих груп до колишнього президента. Нині ж там можна знайти критику представників нової влади за порушення процедур голосування в парламенті або ж за темпи, із якими ухвалюються закони. Водночас там є відверті маніпулятивні повідомлення. Скажімо, заяви про те, мовляв, партія «Слуга народу» ініціює законопроекти про захист свободи зібрань або про нульові податкові декларації, які насправді нібито обмежуватимуть українців у їхніх правах. От тільки проблема в тому, що авторами цих документів є представники «Європейської солідарності» Порошенка. Проте це аж ніяк не зупиняє ані адміністраторів спільнот, ані прихильників колишнього президента.
На виході ж маємо доволі сумну ситуацію. Адже представники двох політичних таборів, попри всі декларовані гасла про «об’єднання суспільства», саме через соцмережі замикаються і маргіналізуються у своїх інформаційних бульбашках, подеколи плекаючи відверту ненависть до своїх опонентів. Яка раз у раз проскакує під офіційними повідомленнями. Розрядити ситуацію міг би цілком реальний, а не віртуальний, публічний діалог і спроби знайти спільні точки дотику. Втім, скидається на те, що це наразі не вигідно ані опозиціонеру Петрові Порошенку, якому доволі зручно критикувати владу, ані президентові Зеленському, якому зручно використовувати свого попередника як громовідвід для суспільного негативу.