Останнім часом месенджер, що створили росіяни Павєл та Дмітрій Дурови, б’є рекорди з приросту аудиторії. Ним користується вже пів мільярда осіб із різних країн, що дало змогу додатку увійти до десятки найпопулярніших мобільних програм світу. Такому становищу посприяла й ситуація, яка сталася 4 жовтня із соціальними мережами «Фейсбук», «Інстаграм» та конкурентним месенджером «Вотсап». Тоді відбувся масштабний збій у їхній роботі, а дані користувачів помітили на хакерських форумах. За заявою самого Павла Дурова, аудиторія «Телеграму» в цей час поповнилася на 70 млн користувачів.
Згідно з опитуванням, проведеним у липні 2021 року, в Україні телеграмом активно користуються 20% загальної кількості юзерів віком від 18 років. Разом із тим українська аудиторія цього месенджера за останні чотири роки виросла аж утричі, обігнавши фейсбук, інстаграм та ютуб. Так, у 2018 році кількість каналів у вітчизняному сегменті збільшилася аж ушестеро.
Аудиторія телеграму майже рівномірна за статтю (48% жінок та 52% чоловіків). Найчисельнішу частку користувачів становлять особи 18–24 років, за ними — вікова група 25–34 роки. Підлітки, попри статистично меншу чисельність, також використовують месенджер, ведуть власні та модерують комерційні телеграм-канали.
Ті, хто користується цим месенджером, не тільки обмінюються повідомленнями, а й черпають звідти інформацію. Найбільш рейтингові анонімні канали з новинами мають сотні тисяч підписників. Анонімність сприяє тому, що там нерідко поширюють дезінформацію та маніпулюють фактами. У лютому 2021 року СБУ викрила мережу телеграм-каналів, які курують у ГУ ГШ РФ. Як наслідок, Київський районний суд міста Харкова наклав арешт на майнові права інтелектуальної власності чотирьох телеграм-каналів та постановив закрити доступ до них. Проте через шифрування повідомлень реалізувати таке блокування інтернет-провайдери не можуть. Крім того, діяльність цих джерел інформації законодавчо не унормована, і держава практично не має впливу на їхню діяльність, хоча нещодавно РНБО оприлюднила перелік проросійських телеграм-каналів, які просувають проросійські наративи.
«Телеграм» справді привабливий, перш за все для молодої аудиторії, оскільки він пропонує набагато більше, ніж просто функцію месенджера. По суті це кросплатформний майданчик, де можна реалізувати всі цифрові потреби «не відходячи від каси». За дефініцією, «Телеграм» не є соціальною мережею, і саме це дає змогу йому ухилятися від цензурування, від якого потерпають розробники та користувачі «Фейсбуку». Утім, де-факто «Телеграм» уже давно перебрав на себе соцмережеву роль і не планує збавляти оберти. Тут, як і в попередньому дітищі Дурова — «Вконтакте», можна знайти піратський контент будь-якого характеру, чим навіть занепокоїлася Єврокомісія, яка внесла ресурс у список піратських.
Великою перевагою є те, що канали в телеграмі максимально легко створювати та вести, і якщо спершу це були односторонні ретранслятори, де охочі могли просто читати тих, за ким стежать, то нещодавно з’явилася можливість реагувати на дописи та коментувати їх. У молодої аудиторії особливий попит мають канали з мемами.
Читайте також: Кремлівська дієта
Реакція в комунікаторі також заслуговує на окрему згадку: саме «Телеграм» культивує напрям стікерів, тобто гібриду емоджі та мемів, якими можна відповідати в чатах та коментарях. Популярність стікерів пояснюється також тим, що ця галузь максимально кастомізована: заохочується створення власних наборів, або стікерпаків, і вже зараз у базі можна знайти усе й усіх — від політики до порнографії. Серед переваг стікерів-реакцій — їхня різноплановість: є прості текстові або графічні, анімовані, а ще наліпки можна зробити з фотографій. Наліпки також поповнюють арсенал «цифрових багнетів» на плацдармах «гібридних воєн». Наприклад, під час розпалу протестів у білоруському сегменті месенджера провладний канал «Пул первого» спробував створити саркастичні антипротестні стікери, хоча й був викритий у плагіаті та звинувачений у низькій якості самого гумору. Окрім того, існують в «Телеграмі» й стікерпаки, що просувають наратив «дружби України та Росії».
Ще однією конкурентною перевагою дуровського проєкту став активний розвиток чат-ботів — програм, розроблених на основі технологій машинного навчання та нейромереж. Чат-боти імітують розмову та допомагають розв’язати певну проблему без допомоги живого оператора. Чат-боти — не винахід «Телеграму», проте саме там наразі використовуються найактивніше, зокрема й тому, що аудиторія цього месенджера молодша за користувачів того ж «Вайберу». Як і у випадку зі стікерами, чат-боти можна створювати самостійно, навіть без участі програмістів — для цього вже існують різноманітні конструктори.
Але не стікерами єдиними. Привабило аудиторію, зокрема й молоду, в «Телеграмі» й те, що можна об’єднуватися в закриті спільноти та групи, контент у яких неможливо модерувати, а отже, і цензурувати. Наскрізне шифрування повідомлень, яким хвалився Дуров (не афішуючи при цьому, що воно стосується лише секретних чатів), та анонімність призвели до того, що месенджер прихистив терористичні угрупування, спільноти радикалів різного ґатунку, а також підлітків та пов’язані з ними рухи.
Загалом підлітки — помітна частина соціальної екосистеми месенджера. У випадку з насиллям і його трансляцією вони виступають не тільки об’єктами, а й суб’єктами, час від часу в новинах прослизають повідомлення про вбивства та зґвалтування, зняті підлітками на відео й опубліковані в телеграмі. В силу вже згаданої відсутності модерації та протидії державним впливам із боку розробника чутливий контент не видаляють і не цензурують. Крім того, адміністрація месенджера не несе ніякої відповідальності за те, що на його «території» поширюються наркотики.
Засновник «Телеграму» наголошує на його доступності, відкритості та безпечності, проте до цих параметрів регулярно виникають запитання. До речі, сам Павєл Дуров не розкриває офіційного розташування офісу компанії, говорить тільки, що він розміщується в Дубаї. Також не розкривають і склад команди, яка працює над месенджером. Окрім того, попри декларовану політичну незаангажованість, існує думка, що Дуров співпрацює з російською владою. Ці припущення підігріває той факт, що у 2020 році «Телеграм», із яким із 2018 року Роскомнадзор вів непримиренну, хоча й безуспішну боротьбу, отримав від влади індульгенцію.
Читайте також: Звіт CEPA: стратегії впливу Росії і Китаю на ЗМІ
Однак не лише насильство та порнографію створює та шукає в «Телеграмі» молодь. Вона також множить там канали для саморозвитку, популярної науки, просуває свою творчість, гуртується навколо актуальних для себе тем та течій. Зокрема, набувають популярності екологічні, феміністичні й ЛГБТ-спільноти. У випадку з останніми на руку грає анонімність: зустрічаються чати, де підлітки розповідають свої складні історії, не розкриваючи себе.
Тим часом у «підлітковий» телеграм поступово намагаються інтегруватися зовнішні гравці. З’являються ініціативи активістів та громадських організацій, які працюють із проблемами дітей та молоді. Торік, наприклад, Міністерство цифрової трансформації в співпраці з ЮНІСЕФ випустило чат-бота «Кіберпес», який має навчити розпізнавати кібербулінг, видаляти образливі матеріали із соціальних мереж та інформувати, куди звернутися по допомогу. Проєкт реалізували в співпраці з кінофестивалем DocuDays, на сайті якого опублікували аналітичне дослідження кібербулінгу та анімаційні документальні фільми на цю тему. Крім того, існують ініціативи з психологічної підтримки підлітків, сексуальної освіти тощо.
Фонди та організації також проводять хакатони, щоб заохотити підлітків створювати власні інноваційні проєкти, наприклад, на тему зміни клімату. Так з’явилися CleanCityQuest (телеграм-бот, який здатен виявляти засмічені локації й генерувати на їхній основі інтерактивні квест-маршрути з метою прибирання) та Trash is Fun — комп’ютерний симулятор сортування та перероблювання сміття в постапокаліптичних умовах, розробка підлітків зі студії Martian Teapots, які також планують незабаром запустити телеграм-бота, що в гумористичній формі буде знайомити з принципами сортування сміття.
Читайте також: Die Welt: Несподіваний жест смиренності від Google
Щодо аудиторії віком 18–24 років, наразі «Телеграм» переживає бум каналів для саморозвитку, вивчення мов, каналів про історію, літературу, кіно (перелік можна продовжувати довго).
Як і у випадку з тіктоком, українська молодь загалом показує, що старшому поколінню зарано волати «все пропало», попри побоювання, які викликають сучасні соціальні мережі та комунікатори. Може, і не вся, але молодь використовує доступні й зручні для неї інструменти та майданчики для конструктивних меседжів і явищ. І, зрештою, це головне.