За три дні на півострові цілковито змінилася влада. Кадрові перестановки почалися з перших осіб автономії: кримський парламент на сесії більшістю голосів підтримав відставку прем’єра Віктора Плакіди, спікера Анатолія Гриценка і першого віце-спікера Григорія Іоффе. Але їхні крісла залишалися порожніми лише кілька хвилин.
Донецький десант
Фракції «За Януковича», «Союз», «Крим» і депутатська група «Російська єдність» запропонували на посаду спікера ВР Криму виконуючого обов’язки керівника кримських регіоналів, колишнього президента будівельної компанії «УкрРосБуд» Володимира Константинова, кандидатуру якого напередодні узгодили з президентом Януковичем. Новий спікер щонайперше рекомендував на посаду голови Радміну Криму народного депутата України від Партії регіонів, колишнього мера Макіївки Василя Джарти. З парламентської трибуни Джарти заявив, що земляків із собою в кримський уряд не привіз: «Ті розмови, що приїде Джарти, а з ним два автобуси фахівців… На жаль, не підтверджуються».
Того дня на півострові й справді з’явилися не два автобуси, а двоє силовиків із Донецької області: кримську міліцію очолив Олександр Просолов (у 2007–2008 роках керував міліцією в Керчі, з 2008-го очолював управління міліції в Макіївці), прокуратуру республіки – Степан Молицький (працював начальником кримінально-судового відділу прокуратури Донецької області, з 1999-го по 2003-й – першим заступником прокурора Сумщини, останнім часом керував одним з управлінь Генпрокуратури).
Однак уже за день новий прем’єр оточив себе вихідцями з рідного регіону: своїм першим заступником призначив макіївчанина, народного депутата України від ПР Павла Бурлакова, одним із віце-прем’єрів – лідера макіївських регіоналів Георгія Псарьова, міністром Ради Міністрів – народного депутата від ПР Олену Нетецьку (народилася в Макіївці, навчалася в Донецьку).
Заступниками голови Ради Міністрів стали також Катерина Юрченко (заступник директора Інформаційно-довідкового департаменту ДПАУ), союзівець Едуард Гривковський, представник «Російської єдності» Андрій Козенко. Загалом у новому кримському уряді буде, вирішили депутати, аж дев’ятеро віце-прем’єрів (попередник Джарти Віктор Плакіда мав шістьох заступників).
За пропозицією прем’єра депутати розділили Міністерство промислової політики, транспорту, зв’язку і ПЕК на три відомства. Поки що посада голови Міністерства паливно-енергетичного комплексу залишається вакантною. За словами Джарти, на неї він планував призначити екс-прем’єра Віктора Плакіду, але той відмовився.
Такий великий десант із Донбасу свідчить про те, що Василь Джарти за рік роботи в Криму (курирував АРК до і під час виборчої кампанії) не знайшов вірних собі людей. Кримських регіоналів від донецьких різнить непримиримість. Постійні конфлікти часто призводили до відкритого протистояння. Достатньо згадати скандальний демарш із Партії регіонів Василя Кисельова, який на той момент очолював кримську організацію ПР. Тоді група спікера Гриценка і прибічники Кисельова не поділили між собою місця в партійних списках під місцеві вибори-2010 (які, втім, перенесли). Протягом минулого року Партія регіонів втратила лояльність одразу кількох кримських політичних партій та об’єднань, знову ж таки через конфлікти їхніх керівників із Гриценком. Відтак цілковита заміна керівництва автономії на користь Джарти є цілком логічною.
Прикормили всіх
Депутати з інших фракцій, які проголосували за новопризначенців, не приховували: навзамін розраховують отримати посади в керівництві парламенту. Щоб задовольнити апетит нової коаліції, довелося і тут роздути штати. За пропозицією нового спікера Володимира Константинова утворили дві нові комісії: з боротьби із корупцією (її очолила Людмила Лубіна з фракції Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція») і з розвитку сіл (нею керуватиме член фракції «Курултай-Рух» Абмажит Сулейманов).
Першим віце-спікером замість Григорія Іоффе, який подав у відставку, став один із лідерів руху «Російська єдність» Сергій Цеков (Іоффе віддали мандатну комісію). Комісію з аграрних і земельних питань очолив союзівець Володимир Кличников – активний учасник з’їзду в Сєверодонецьку 2004-го, пропагандист «підтримки російської мови в умовах українізації».
Партії регіонів довелося «підгодовувати» буквально всіх, зокрема й блок «Не так!», який у кримському парламенті представлений лише чотирма депутатами (двоє з них отримали офіційні посади). «Це ознака не сили, а слабкості регіоналів у Криму. Вони змушені таким чином створювати тепер так звану широку коаліцію, щоб протриматися до виборів», – каже політолог Олександр Форманчук.
Кадрові перестановки поки що не торкнулися Севастополя. Зміну керівництва міста очікували під час візиту до Криму Віктора Януковича. Але він, схоже, ще не визначився з кандидатурою на посаду голови Севастопольської держадміністрації. З огляду на те що конфлікт між лідером місцевої організації Партії регіонів, головою міської ради Валерієм Саратовим і головою СМДА Сергієм Куніциним зайшов надто далеко, Януковичу, найімовірніше, доведеться призначити в Севастополі третього, менш конфліктного. Подейкують, він вибирає між ставлениками двох олігархів: Ахметова й Фірташа. Водночас президентові потрібно думати, що натомість запропонувати Куніцину, оскільки між ними склалися нормальні стосунки.
Задобрюватимуть регіонали і Меджліс. «Нинішня влада має набагато більше спонукальних мотивів домовитися з кримськими татарами про щось конкретне, ніж Ющенко, який любив їх за визначенням. Оскільки для Партії регіонів зараз важлива стабільність, вона значно більше зацікавлена в цьому діалозі, тому від неї можна очікувати якихось конкретних кроків. Регіонали мають доводити, що вони не вороги кримським татарам», – зазначає політолог Андрій Нікіфоров. Приміром, найближчим часом, можливо, вирішиться питання з будівництвом Соборної мечеті в Сімферополі, що триває вже кілька років. Найімовірніше, і земельну проблему вирішуватимуть інакше. Навряд чи слід очікувати чергового показового зносу самозахоплень, як на плато гори Ай-Петрі в 2007-му, коли кримський главк міліції очолював тепер уже міністр МВС Анатолій Могильов.
Політиків по осені рахують
Політологи і політики жартують, що зайшлі керівники в Криму – як картопля: навесні посадять, восени приберуть. Це підтверджує досвід: у 1994-му москвич Євген Сабуров (щоправда, народився він у Криму), який очолив уряд півострова на запрошення президента АРК Юрія Мєшкова, протримався на посаді лише півроку, в 2005-му делегований Віктором Ющенком бютівець Анатолій Матвієнко – ще менше.
Кримська еліта сервільна, постійно апелює до Києва, але проти заїжджих команд вона вміє об’єднуватися, виявляє якості партизанів-підпільників», – каже політолог Андрій Нікіфоров.
На сьогодні немає жодного чинника, внаслідок якого Партія регіонів могла б втратити владу на півострові навіть на одному з рівнів. Нинішній кримський політикум – це сім-вісім відносно серйозних політсил. Проросійські «Союз», «Російська община», комуністи, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція» працюють на одному електоральному полі з Партією регіонів. У найближчі місяці конфліктів між ними не повинно бути. Але що ближче до місцевих виборів, які колись таки відбудуться, то більше буде опозиційних настроїв, причому всередині сьогоднішньої коаліції, прогнозують аналітики. Поки що опозицією в Криму є, мабуть, тільки БЮТ, але сили нерівні – у парламенті півострова Блок Тимошенко представлений п’ятьма депутатами…
А загалом, зазначають експерти, Януковичу зараз потрібен спокійний Крим, підпорядкований Києву, відповідно й кадри добираються. «Усе залежить від того, як буде реалізована знаменита приказка «Крим – це місце між Донецьком і Ялтою», – резюмує Нікіфоров. – Якщо це справді утвердиться, то можна переписувати кримську Конституцію і поставити це гасло на герб замість «Процвітання в єдності».