На Донбасі про перші мітинги незадоволених почали повідомляти після рішення України про блокування соцвиплат на окупованих територіях.
4 листопада про протести у Гірняцькому районі Макіївки повідомив донецький журналіст Олексій Мацука.
За його словами, мітингувальники перекрили рух на дорозі через нестачу продуктів та незадоволення діями «ДНР» у місті.
Люди вимагали організувати видачу талонів на гуманітарну допомогу та безкоштовну їжу.
17 листопада про протести на окупованих територіях Донбасу через відсутність харчів і грошового забезпечення повідомили також у РНБО.
Зокрема повідомлялося про протести, окрім Макіївки, у містах Торезі та Червонопартизанську.
За інформацією з соцмереж, у Торезі протестувальники також перекривали проїзд на дорогах.
Також у листопаді у Єнакієвому жінки вимагали виплати соціальної допомоги у місцевої «адміністрації». Відеозапис зустрічі, датований 17 листопада, поширили у соціальних мережах. Місцевий «мер» на відео запевняє, що «конвой з грошима прийшов з Росії і протягом доби гроші виплатять після погодження списків у Донецьку. На це з натовпу йому відповіли, що списки «погоджують уже п’ять місяців».
23 березня великий мітинг відбувся у Луганську. Захід організувала «федерація профспілок «ЛНР». Кілька сотень людей вимагали від президента України Петра Порошенка і прем'єр-міністра Арсенія Яценюка «зняти економічну блокаду» та «поновити соціальні виплати» на окупованих територіях. Вимог до «влади» бойовиків на мітингу не висували.
31 березня працівники Стахановського вагонобудівного заводу вийшли на мітинг за відновлення роботи підприємства.
Окрім звернення до акціонерів заводу щодо відновлення роботи, протестувальники знову засудили «геноцид Луганщини» з боку Києва та вимагали «зняття економічної блокади». Також на мітингу зафіксували плакати, які за тиждень до того виносили у Луганську
6 квітня близько півсотні працівників шахти ім. Кірова у Макіївці вийшли на протест проти запровадження восьмигодинного робочого дня в «ДНР». Раніше шахтарі працювали лише шість годин. За словами їхніх представників, збільшення робочого дня викличе зростання травматизму на шахтах.
У Криму перші повідомлення про стихійні мітинги з’явилися за місяць після анексії.
Зокрема, 29 квітня 2014 року у Севастополі громадяни вийшли на мітинг проти корупції у місті.
Водночас, представник «поліції» пояснив мітингувальникам, що «згідно з російськими федеральними законами» протестувати вони не мають права, а на заперечення, що в Криму досі немає обраних органів влади, у яких можна взяти дозвіл на протест, не відреагував.
1 травня того ж року у Криму відбулася «студентська монстрація» (мітинг позбавлений сенсу).
Учасники несли плакати з абсурдними написами, як-от «Гречка» або «Класна погода», а попереду процесії несли великий плакат, на якому було написано «Ми йдемо за вами!».
Водночас, проросійськи налаштовані громадяни, намагалися розігнати марш з криками «Пошлі вон із Крима». Натовп реагував на студентів вороже.
9 березня цьогоріч у Сімферополі «поліція» заарештувала учасників мітингу на честь дня народження Тараса Шевченка.
На мітинг вийшли кілька десятків активістів з українськими та кримськотатарськими прапорами.
Після розгортання прапору з написом «Крим – це Україна», «поліція» почала арешти. Одного з затриманих, екс-члена Ревізійної комісії Курултаю Куртсеїта Абдуллаєва засудили до 20 годин виправних робіт.
5 квітня у Севастополі відбувся антиурядовий мітинг.
Активісти руху «Захистимо Севастополь» висунули претензії до «уряду міста». Чиновників звинуватили у невиконанні взятих на себе зобов'язань із благоустрою та небажанні працювати з севастопольцями «напряму».
За словами організаторів, акцію узгодили із севастопольським «урядом». Водночас, незважаючи на законність проведення заходу, активістам намагались перешкодити, зокрема і представники «поліції».
Читайте також: Початок мітингового сезону.