Старт виборчої кампанії на Тернопільщині почався у розпал весняної епідемії коронавірусу. Як тільки місцеві високопосадовці і депутати усвідомили, що на епідемії можна заробляти не лише фінансові, але й політичні дивіденди, в пресі та інтернет-мережі почали публікувати фотозвіти роздачі продуктових наборів з партійною символікою.
Монополію на владу в Тернополі тримає міський голова Сергій Надал та його депутати з фракції «Свобода». І якщо до епідемії мера сприймали критично через земельні скандали, торф’яні котельні на здоров’ї тернополян з «присмаком родинно-партійного бізнесу», сумнівні рішення щодо забудов, то нині, за даними соціологічної групи «Рейтинг», Сергій Надал впевнено тримає лідерство з понад 50% підтримки. Альтернативної інформації соціологічних досліджень від авторитетних компаній у файному місті немає в публічному доступі. Боротьба на виборах мера йде за пристойний пиріг: 3 млрд грн річного бюджету, земельний ресурс і залишки комунального майна.
Виборці
Аналізуючи ситуацію в Тернополі варто пам’ятати, на якого виборця розрахований весь цей політичний фестиваль. Якщо на зорі Незалежності виборців Тернопільщини вважали прихильниками національно-демократичного табору (тут зародилась перша крайова організація Народного руху України), то вже у 2000 році по чортківському виборчому окрузі на довиборах перемогу святкував представник не любої в Галичині СДПУ(о) Ростислав Шиллер. Перемогу він здобув завдяки розколу у рухівському середовищі. Більше десятиліття політики з націоналістичого табору обговорювали цю ситуацію в пресі, під час публічних виступів на мітингах, соромили мешканців півдня Тернопільщини за «корисливе голосування» – побудову дороги у Чорткові. Але значна частина виборців сьогодні не згадає й прізвищ нардепів, за яких віддали голоси з патріотичних мотивів, навіть коли мова піде не про місцевих діячів, а, наприклад, таких політиків всеукраїнського масштабу як В’ячеслав Чорновіл чи Іван Драч. А що обіцяли у передвиборчих програмах патріоти чи навіть екс-президент Леонід Кравчук у теребовлянському виборчому окрузі – не згадають й поготів (На Тернопільщині Кравчук обрався народним депутатом 2-го скликання – Ред.).
Через фінансову скруту значна частина краян виїхали за кордон і приїжджають раз чи два на рік на великі свята. Ще більше перебиваються сезонними роботами в близькому зарубіжжі. Відповідно, людям просто ніколи слідкувати за політиками і партіями. Під час Революції Гідності тернополянам обіцяли відкритість у призначеннях, але вже у березні 2014 року поставили перед фактом, що їхнім краєм керуватиме свободівець Олег Сиротюк з «політичним вінегретом». Про обговорення ймовірних кандидатур на посаду голови Тернопільської облдержадміністрації вже не йшлося, влаштували лише імітацію аналізу претендентів на посади заступників. Відверте небажання політиків почути людей обернулося тотальною недовірою, і вже у 2019 році 31,5% виборців проголосували не за патріотичний спектр партій, які так себе позиціонували, а «Зе-команду» («Слуга народу» отримала на виборах до Верховної Ради 31,5% голосів – більше, ніж разом два найближчі конкуренти «Голос» та Євросолідарність – Ред.).
Понад те, у 165-му виборчому окрузі (центр у місті Бережани на заході регіону – Ред.) перемогу здобув колишній керівник фракції Партії регіонів у Тернопільській райраді Іван Чайківський. Однак звинувачувати краян у не патріотичності – однобоко. Політики десятиліттями експлуатували тему націоналізму, при цьому ігнорували інтереси виборців і тепер пожинають плоди своєї безвідповідальності.
Читайте також: У чому секрет довголіття мерів
Політичний асортимент на старті
З 2010 року казну міста та Тернопільської облради контролюють свободівці. Мер Надал і двоє голів облради Кайда і Хомінець розпоряджалися у рік до 10 млрд грн.
Десятиліття тому, за першої своєї каденції в міській та обласній радах, вони робили це одноосібно і кострубато. Наприклад, в області нібито розвивали туризм друком календариків на мільйон гривень, так і не побудувавши доріг до туристичних родзинок краю. Після виборів у 2015-му їм довелося поділитись владою з представниками БПП, Радикальної партії, «Народного контролю» та «Батьківщини». Порошенківці очолили обласну раду (Віктор Овчарук) і посадили свою людину в крісло секретаря міськради (Віктор Шумада). Це викликало перерозподіл ресурсів і розкол у партії «Свобода», який публічно назвали «очисткою». Ще донедавна здавалось, що тернополяни спостерігають завершення десятиріччя свободівців та мера Сергія Надала. Керівника міської ради критикують за неякісні ремонти, смердючі торф’яні котельні, браковану бруківку – все те, що нібито має стосунок до родинно-партійного бізнесу мера.
Рейтинги
Однак активна кампанія з ремонтами дворів за принципом «краще так, ніж ніяк», показухою у боротьбі з коронавірусом, маніпуляції із захистом української мови (в самому центрі Галичини це виглядає як боротьба риби проти води) – виявились переконливими аргументами для більшості тернополян – більш ніж 58% виборців готові підтримати мера ще до старту кампанії. Телевізори в маршрутках, на зупинках, на головній площі міста за чотири роки навчили тернополян, кому слід віддати голос. Інші ймовірні претенденти – Віктор Гевко зі «Слуги народу» та Віктор Овчарук з «Європейської солідарності» з 5-6% є відвертими аутсайдерами.
Та чи можна вірити цим даним? На запитання автора цих рядків про замовника соціологічного дослідження під час презентації даних у тернопільському прес-клубі, керівник групи Рейтинг Олексій Антипович заявив, що дослідження зроблене власним коштом. Зважаючи на велику кількість оприлюднених даних щодо настроїв населення у різних регіонах та недешеву вартість проведення та аналізу, виникає запитання: звідки кошти на таку благодійність?
«Рейтинг» стверджує, що на виборах в Тернопільську міську раду серед партій лідирує «Свобода» із 25%, а вже в обласну раду – «Слуга народу» із 22%. Під час останніх виборів у телефонній розмові керівник цієї соціологічної групи Олексій Антипович відмовився називати замовників досліджень, мотивуючи тим, що закон не зобов’язує. Однак ЗМІ мають якимось дивом дізнаватись це, адже їх закон зобов’язує називати ім’я замовника при публікації даних (стаття 50 чинного Виборчого кодексу зобов’язує і організаторів, і ЗМІ публікувати дані про замовників опитувань, пов’язаних з виборами. Однак соціологічні центри систематично порушують цю вимогу, що неодноразово ставало предметом суперечок і взаємних обвинувачень між журналістами і соціологами – Ред.)
Публікуюють і результати відверто дивних досліджень від маловідомих організаторів, які дають захмарні відсотки щойно створеній партії. Наприклад, на початку серпня «Центр з інформаційних проблем територій» віддав першість у симпатіях виборців проєкту «Порядок, відповідальність, справедливість», який лише у листопаді змінив назву з «Новий час». Щовиборів більшість місцевих партій «малюють» собі високі рейтинги. На виборах 2015 року кожен кандидат в мери останні два тижні оприлюднював дані про власну перемогу. Тоді всі шпальти газет були заповнені відвертою маніпуляцією.
Читайте також: Рівненщина. Боротьа за спадок "вічного мера"
Хто проти мера
На сьогодні у Тернополі жоден з потужних політиків чи бізнесменів не заявив про свої амбіції очолити міську раду. Претендентів із білбордів сприймають як технічних кандидатів, які мають зайвих 321 тис. грн на заставу. Максимальне їхнє завдання – підняти впізнаваність партії і спробувати потрапити до міськради. Це стосується колишнього свободівця, а нині представника партії «Сила людей» Івана Сороколіта та Олексія Станька з «Хвилі» Віктора Чумака. Щоправда Станько уже відомий містянам тим, що у 2018-му його затримали за нібито вимагання коштів з приватного підприємця.
Висунення гумориста Віктора Гевка від «Слуги народу» сприймається тернополянами як гра у піддавки діючому посаднику Надалу. За даними опитування «Рейтингу», СН досі лідирує серед партій у разі виборів до облради. Однак таке лідерство доволі фантомне і анекдотичне. Партія не має навіть офісу, не відомі її активісти, а кандидат в мери – гуморист і весільний тамада. Участь Віктора Гевка у телепроекті «Ліга сміху» дозволила його брату Володимиру стати нардепом-мажоритарником від «Зе-команди». Але головний жарт в тому, що Володимир Гевко ще у 2015 році безуспішно намагався стати депутатом від «Блоку Петра Порошенка», розвішував свою агітацію навіть на грушках, а тепер очолює передвиборчий штаб «слуг».
Після протекції брата-гумориста брат-нардеп нібито хоче допомогти йому виграти вибори мера, але в Тернополі в цю гумореску мало хто вірить. Окрім того, з призначенням 19 березня 2020 року головою Тернопільської облдержадміністрації Володимира Труша, почала набирати сили інша група, яку пов’язують з Рінатом Ахметовим (Труш – уродженець Рогатина на Івано-Франківщині. Був помічником нардепа-регіонала Валерія Калестина, ще одного рогатинця, який входив у ахметівське крило колись правлячої партії – Ред.).
Представники громадського сектору фактично «здулися» за шість років після Революції Гідності. Химерні громадські утворення з кримінальних елементів «розчинилися», програвши кілька виборчих кампаній. Сьогодні фактично усі авторитетні громадські діячі та активісти опинились в орбіті партій: Андрій Об’єщик з екологічною «Скелею» – у «Батьківщині», Юлія Мамчак, яка роками боролася з торф’яними котельнями – у «Силі людей». Волонтер з логістичного центру допомоги воїнам АТО Любов Вовк – у «За майбутнє» ексрегіонала Івана Чайківського.
У соцмережах не розгубив підтримку активіст Олег Синовець, який регулярно публікує витрати Тернопільської міської ради з їх глибоким аналізом. Нещодавно мали великий резонанс дані про мільйонні витрати мера на піар за рахунок платників податків. У 2018 році Синовець з однодумцями організував «тарифний майдан» в Тернополі проти підвищення вартості проїзду. Сергій Надал з виконкомом запровадив найвищий в Україні тариф на проїзд в громадському транспорті. Акції протесту мали всеукраїнський резонанс і мерія тимчасово змінила рішення. Синовця тривалий час вважали головним конкурентом мера на посаду міського голови. Проте бар’єр із заставою у 321 тисячу, схоже, відсіяв останню надію тернополян, які опонують владі.
Читайте також: Як Хмельниччина готується до місцевих виборів
Битва за міськраду
За даними соціологів з «Рейтингу», наприкінці липня до Тернопільської міської ради проходили чотири партії: «Свобода» – 25%, «Європейська солідарність» – 17%, «Слуга народу» – 11% та «Батьківщина» – 9%. Решта – «Голос», «Українська галицька партія», «Сила людей», «Самопоміч» – на межі.
Проте, міграція діючих депутатів із «Самопомочі» і «Батьківщини» в «За майбутнє» та пронадалівську «Порядок. Відповідальність. Справедливість» демонструє, що ставити крапку в боротьбі за відсотки уже зараз не варто. Керівник фракції «Самопоміч» у міськраді Андрій Грицишин очолив промерську фракцію «Порядок. Відповідальність. Справедливість». До неї також увійшли депутати «Самопомочі» Андрій Грицишин, Віктор Генсерук, Сергій Лупак, Олег Нитка, представник «Європейської солідарності» Михайло Ібрагімов, представник фракції «Батьківщина» Андрій Артимович та «Громадянської позиції» Андрій Газилишин.
За даними спостерігачів ОПОРИ ще в серпні три партії активно проводили агітацію. На вулицях Тернополя зафіксували брендовані намети «Європейської солідарності», «Свободи» і «Хвилі». У них громадянам пропонували заповнити анкету волонтера чи підтримати петицію. Окрім того на День Незалежності активізувалися «Порядок. Відповідальність. Справедливість» і «За майбутнє». Вони або дарували подарунки, або проводили «вікторини з призами». Офіційно кампанія стартує вже у суботу, 5 вересня.