Івано-Франківщина ще не звикла, що вибори навіть у найвіддаленіших куточках області відбуватимуться за партійною системою. У більшості ОТГ це будуть чергові вибори, у деяких – дострокові, оскільки кожна громада сформувалась у різний час. Самі очільники громад та потенційні кандидати по-різному трактують цю законодавчу новелу.
Ті, хто були першопрохідцями децентралізації, зуміли залучити максимум державних коштів та здобути великий досвід. Результати їхньої попередньої праці стануть і їхньою агітацією, і передвиборною програмою. Партії вже давно полюють за ними.
Малі і середні громади
Печеніжинська ОТГ першою обрала децентралізацію. Ігор Довірак разом з громадою виграли загальнонаціональний конкурс «Громада на мільйон». Сьогодні він іде з ПП «Плаформа громад», утвореною внаслідок розколу БПП «Солідарність» у Івано-Франківській обласній раді. Сам Довірак досі залишається членом «Європейської солідарності», яка виникла після перейменування Блоку Петра Порошенка. Партії він зараз більше потрібний, ніж вона йому. «Завдяки відкритим партійним спискам кожен майбутній голова сформує команду у місцевій раді. Громада знатиме цих людей. Це буде їхня колективна відповідальність. Водночас існує небезпека фальшувань, зіпсутих бюлетенів та проблеми, де взяти достатню кількість кандидатів. У нас на Прикарпатті обирають партії однакового проєвропейського спрямування. Але всі вони формуватимуть списки, а це розпорошення голосів», – міркує Ігор Довірак. У цій же громаді конкурентом Довіраку може виступати колишній однопартієць Дмитро Лащук, який тепер асоціюється із «За майбутнє». Авторитетом у громаді виступає місцевий депутат, голова Асоціації вівчарів Прикарпаття Василь Стефурак. Він уже засвітився на з’їзді політпартії «Пропозиція», але каже, що на посаду голови ОТГ висуватися не стане. Стверджує, що підтримка партії мерів потрібна йому та прикарпатським вівчарям для просування продукції по Україні. На інше у нього немає часу і мотивації.
Читайте також: Хто претендує на Маріуполь
У багатьох громадах політичний тиск відчули ще задовго до виборів. У серпні голова регіонального відділення Всеукраїнської асоціації громад (ВАГ) Юрій Івасюк на своїй сторінці у Facebook повідомив, що до асоціації за захистом звернулися кілька голів прикарпатських громад з приводу провокацій, які чинять правоохоронні органи стосовно них та їхніх працівників. Йшлося про вимагання сприяти бізнесу, виділенню землі, наданню дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Врешті підставна особа, за словами голови Витвицької ОТГ Миколи Шикора, спровокувала сцену з пропозицією хабаря, під час якої з’явилася поліція. Шикора затримали і тимчасово відсторонили від виконання обов’язків. Однак справу закрили за відсутністю доказів. Згодом той же «бізнесмен» навідався ще у чотири громади. Сьогодні Микола Шикор іде на вибори і стверджує, що його опоненти – це і є замовники тих провокацій. Серед його опонентів люди пов’язані з системою МВС – один із них навіть отримав звання генерала у 2007-му. Вони представляють три різні партії, але двоє мають однакове прізвище. Чинний голова іде самовисуванцем, бо його громада не перевищує десять тисяч жителів, тож йому не потрібно домовлятися з політиками.
Натомість голова однієї з наймолодших Пасічнянської ОТГ Андрій Гунда розуміє, що без партії йому ніяк не зареєструватися на виборах. Сердиться, що законодавець встромив ніж у груди місцевому самоврядуванню, і цьому має дати оцінку Конституційний суд. Вважає, що порушили його конституційне право бути обраним.
«Політичні сили лідерського типу є найбільшими причинами розбрату між нами, українцями. Такі зміни зовсім нівелюють принципи, що були закладені при ідеї створення об'єднаних громад. Громади об'єднувалися для розвитку. Гірко констатувати, але такими змінами нас усіх намагаються знову загнати в політичну полеміку, яка не призводить ні до чого доброго. Ми повинні мати право на самовисування. Ми прагнемо розвивати свій край без політики. Проте цікавий парадокс: у Верховну Раду самовисування залишили, а до об'єднаних громад самовисування забрали» – обурюється Андрій Гунда. (Новий Виборчий кодекс, за яким відбудуться місцеві вибори 25 жовтня насправді забороняє і самовисування до Верховної Ради також – Ред.)
Читайте також: Дві колони ОПЗЖ
Більше плюсів, ніж мінусів, у партійності в громадах бачить голова села Котиківка, що у Городенківському районі, Іван Вережак. Він планує йти на голову Городенківської громади. Партійність сповідує – уже п`ять років в Українській Галицькій партії.
«Партизація вже давно серед нас. Все залежить від місцевої коаліції, хто її сформує та як працюватиме у громаді: на користь чи проти. Загрози є. До прикладу, після виборів партія починає диктувати, як голосувати, всупереч попередньо проголошеним цінностям та ідеології. Якщо я так не робитиму, мене можуть відкликати. Це не справедливо. Водночас, цей механізм добрий на користь усунення недоброчесного депутата. Партійні коаліції також небезпечні тим, що деякі села в ОТГ можуть бути представлені більшою кількістю депутатів, і вони тягтимуть бюджет на себе» – вважає Іван Вережак.
Читайте також: Ціна партійного егоїзму
Майбутній кандидат переконаний, що більший за партії вплив на місцях мають сільські «рішали». Вони можуть впливати на симпатії громади і навіть явку на виборах. Однак у них свої, корисливі цілі на майбутнє. Вережак збирається «звертатися за підтримкою до справжніх лідерів думок та людей з добрим ім`ям у громаді».
Міста
Коломия, друге після Івано-Франківська місто за розмірами та насиченістю політичного життя, уже переганяє обласний центр за кількістю кандидатів на посаду голови ОТГ та партійним різноманіттям серед кандидатів. Назарій Тодорів, який донедавна очолював Благодійний фонд «Konyk Help», під орудою чинного нардепа-самовисуванця Андрія Іванчука, сьогодні уже на низькому старті від партії «За майбутнє». Це дратує багатьох містян, які не схвалюють поєднання благодійності і політики.
Окрім того, Тодоріва критикують за непослідовність. Торік на виборах до парламенту він підтримував чинного мажоритарника від округу Андрія Іванчука, про що свідчать фото з відповідною символікою. Опонентом Іванчука тоді був висуванець «Слуги народу» Андрій Шевченко, якому активно допомагав інший відомий в області Шевченко – Олександр, екскандидат у президенти та власник курорту «Буковель». Цьогоріч Олександр Шевченко став одним із ключових гравців нового політпроєкту «За майбутнє». Саме того, від якого тепер висувається Тодорів.
Тодорів за Іванчука торік, і він же "за майбутнє" тепер
Консультант з питань місцевого самоврядування Програми USAID «DOBRE» Михайло Джогола з командою уже кілька років працює в середовищі прикарпатських громад. Вони консультують жителів та владу, як писати проекти на здобуття грантів, як формувати план стратегічного розвитку громади, як контролювати бюджетні витрати та моніторити діяльність місцевих депутатів.
«Можливо, це треба було зробити раніше, а не робити під вибори. Кандидатам на посади голів треба за кілька тижнів знайти партії або дати відповідь партіям, які до цього часу їх «хантили». Це ускладнює процес реєстрації і затягує час. Позитивний момент – громада може розвивати свої осередки. Як правило, з 10-15 сіл утворюється одна громада. До цього часу було проблемою зібрати сесію. Депутати, які працюють на громадських засадах, мають власну роботу чи бізнес, їздять на заробітки. За партійної системи майбутній голова може спрогнозувати, на скільки «штиків» варто розраховувати у раді. Будуть розвиватися й самі партійні осередки. Більша громада – більша організація. Якщо партія має представництво в обласній раді, то це вже розгалужена мережа, яка може взаємодіяти, впливати на прийняття важливих рішень. Це один із інструментів голови та депутатів», – зазначає Джогола.
Він зауважує ще на кількох ризиках швидкої партизації. По-перше, через необхідність знайти партію за кілька днів, люди можуть приєднатися до політсил не проукраїнського спрямування. А ті, відповідно, можуть отримати представництво у радах. По-друге, майбутні голови ОТГ тепер матимуть куди більше репутаційних ризиків. Відтепер їх асоціюватимуть з помилками партій, які призводять до скандалів.