Якби я була схильна до колекціонування, я б збирала цікаві абетки. Але я не схильна, тому наразі в нас із донькою на двох їх не так і багато: Нарбутівська від Олександра Савчука, мистецька з експонатами Музею Ханенків, квіткова з ботанічними коментарями, смачна з віршами Марка Терена, та ще — майже всі з двох серій «Видавництва старого лева» — про українські міста й видатних діячів.
Абетка — зручна і здавна вживана модель оповіді про будь-що. Від середньовічної азбучної молитви Костянтина, учня Мефодія, до постмодерних експериментів, як-от «Лексикон інтимних міст» Андруховича.
Цю форму обрали у ВСЛ для проєкту «Від А до Я»: спершу, 2015 року, вийшла книжка «Шептицький від А до Я» від Галини Терещук і Оксани Думанської. Наразі видано вже сім книжок — перші давно зникли з продажів, і нещодавно їх перевидали.
А цьогоріч видавництво започаткувало ще одну серію — «Книжечки-мандрівочки» про українські міста від А до Я. Уже вийшло друком шість, ще чотири — у друці (не рахуючи бонусної абетки «Смачненько»). Невеликий формат натякає на дитячість, проте їх також зручно брати в мандри — незалежно від віку. Недарма вони мають попит у Залізній крамниці на київському вокзалі як сувенір.
Переоблік канону
Чудова риса серії «Від А до Я» — це те, що над книжками працюють найбільші знавці тої чи тої постаті. Тому про Франка написали Наталя й Богдан Тихолози, про Сковороду — Леонід Ушкалов. Вочевидь, від цього чинника залежить і добір героїв: не лише про кого не можна не згадати, а й — чи є кому написати вичерпно, лаконічно і з великою любов’ю.
У серії немає єдиного художника-оформлювача. До кожного з проєктів підбирають нову команду й нову стилістику, що найкраще пасуватиме головному героєві. Зокрема, дизайн книжок про Шептицького й Франка зробили Романа Романишин і Андрій Лесів. Антонича й Сковороду ілюстрували Володимир і Людмила Стецьковичі. Книжку про Шевченка візуально втілила Анастасія Стефурак. Видання про Кобилянську ілюстрував Іван Шкоропад, а новинку про Леонтовича — Христина Валько.
Структура книжок проста й передбачувана: на кожну літеру — певна реалія з життя відомої людини. Однак у цьому й виклик — як для поетів придумати вигадливі вірші для букварика з рідковживаними словами.
В українському дитліті не бракує біографій — є чимало збірників і окремих книжок-біографій на різний вік і смак. Проте книжки серії «від А до Я» — це візуальна та інтелектуальна насолода, можливість самотужки скласти пазл з фрагментів. Кожен розворот є окремим мистецьким витвором. Якісь серйозні — як-от про порятунок євреїв у книжці про Шептицького, якісь дитинні — про забавки й таборування, якісь пізнавальні — скажімо, про роль митрополита Андрея в кондитерській галузі.
Про найканонічніших писати важко, аби вони не бронзовіли. Однак формат колажів — саме те, що треба. Наприклад, Шевченко то постає модником у стильному одязі, то пригощає дітей кренделиками, то, як духовний батько Антонича, раює у садку на гілці.
Абетка — це певний цілісний універсум, альфа і омега, початок і кінець. Тож у передмові Данило Ільницький запрошує в мандрівку світом, який називається Антонич. Це справді всесвіт, сповнений барв, звуків і яскравих вражень.
Десь експлікації зовсім лаконічні, як у книжці Оксани Лущевської про Леонтовича, десь — дуже розлогі, як фрагменти трактатів — у «Сковороді від А до Я» Леоніда Ушкалова.
Деякі з абеток (на жаль, не всі) завершуються картою подорожей та міць перебування героя — чи то мандри Сковороди, чи то львівські, загальноукраїнські та європейські адреси Франка. До слова, книжці про Франка пощастило здобути ще й англомовну версію «Franko from A to Z», що згодом стала пересувною виставкою й мандрувала містами Європи, розказуючи світові про українського митця в захопливому й доступному форматі.
Впорядкування простору
«Книжечки-мандрівочки» стали продовженням проєкту «Книга-мандрівка» — великоформатної книжки та серії мультиків. Звісно, першою побачила світ «столична» книжка, текст до якої написала Ірина Цілик. Серед авторок книжки також зазначені авторка ідеї Ірина Тараненко, ілюстраторка Марта Лешак і редакторка текстів Марія Воробйова. Передмова до книжки — зовсім не дитяча: про те, що «дехто зухвало планував “узяти Київ а три дні”. Прагнув зламати дух киян ракетами та відлякати туристів. “Хвилиночку! — іронічно засміявся Київ. — Вони не забули, з ким мають справу?!” Чи можна справді притлумити красу і силу цього герохчного та життєлюбного міста? Хіба революції, війни та інші потрясіння здатні похитнути погляд Оранти в Софійському соборі чи бажання киян грати в шахи у парку або танцювати в метро? Хіба добрі духи всіх лисих гір і підземель цього міста не бережуть вже тисячі років його таємниці?»
У книжці про Київ найповніше представлено середньовічний руський вимір — місто Володимира і Ярослава, Поділ і Золоті ворота, билини давнього Києва, Лавру, Софіївську Оранту, Кирила Кожум’яку, Юрковицю і пам’ятник засновникам Києва. Не приховано й болючі шрами на обличчі міста — Бабин Яр, Інститутську, Майдан і стіну пам’яті Михайлівського собору. Знайшлося місце для маленьких фігурок проєкту «Шукай!», київських смаколиків (від перепічки й котлети до сухого варення й торта), каштанів, фунікулера, танців на Театральній і дигерів у підземеллях.
Київські сторінки
Текст до чернігівської книжки написав Дмитро Кузьменко. Тут є свої таємні паролі: як по-чернігівськи дати відкоша хлопцеві, призначивши побачення біля 13-ї гармати на валу, що означає «йти на жабки» й де в Чернігові зелений оберіг.
Чернігівські сторінки
Про Суми написала Ірена Карпа. І її абетка починається зі слова «Артяга» — колишнього артилерійського училища, де точилися бої на початку повномасштабного вторгнення. А завершується заповітом «цукрового батька» Івана Харитоненка: «Любіть місто Суми так, як люблю я». Тут знайдете багато затишних місць для прогулянок і цікавих людей, що прославили своє місто.
Сумські сторінки
Загалом у подібних виданнях важко уникнути певного пафосу, і творці — навмисне чи підсвідомо — обігрують радянське кліше про «міста-герої», що сьогодні набуває нового сенсу. Передмова завершується словами «з любов’ю і гордістю», а зворот обкладинки — закликом: «збирай усю сімейку і ставай домашнім експертом з історії найхоробрішої нації ХХІ століття». Популістична риторика «пунктів незламності» і «міністерства національної єдності» ще потребує суспільної дискусії, проте незалежно від цього книжечки-мандрівочки — зворушливі й пам’ятні.
У цих книжках багато-пребагато любові. Віднедавна ми по-особливому любимо наші міста — часом зранені, недосконалі, недоглянуті, захаращені, неінклюзивні, але такі рідні. Як можна без любові написати про Київ, Харків, Чернігів, Суми, Миколаїв, Запоріжжя? А на черзі ще книжечки-мандрівочки про Львів, Одесу, Дніпро та Вінницю. З кожним із міст пов’язані свої міфи, свої щемкі історії — і давні, і сучасні, і національні, і персональні. Ще нещодавно доводилося вести розмову про те, чи наші міста — дійсно українські, а тепер ми маємо багато слів любові до своїх міст.
Нині триває Національний тиждень дитячого читання під гаслом «Світло історій», і абетки серій «Від А до Я» та «Книжечки-мандрівочки» допомагають закохати в нашу культуру та показати її багатогранність і дітям, і дорослим.
