Мінвуглепром оприлюднив перелік з 38 шахт і підприємств, у розвиток яких розраховує залучити до 2016 року майже 11 млрд гривень інвестицій. У тому числі, використовуючи механізм державно-приватного партнерства.
Голова енергетичного департаменту Національного екологічного центру України (НЕЦУ) Олексій Пасюк сумнівається у щирій зацікавленості приватних інвесторів.
«Зазвичай державно-приватне панртнерство застосовують тоді, коли йдеться про значні інвестиції, які важко окупити на комерційній основі. Як, наприклад, будівництво атвошляхів або водоочисних споруд», – розповів Пасюк.
За його словами, на Заході все більше критики цього механізму, а у колишніх радянських країнах бачать у такому партнерстві панацею. За оцінками мінвуглепрому, якщо залучать необхідний обсяг інвестицій, сумарний видобуток вугілля на цих шахтах зросте з 25 млн. тонн (факт 2009 року) до 47 млн. тонн до 2015 року.
У відомстві наголошують, що готові розглянути інвестиційні пропозиції щодо цих 38 державних підприємств усіх зацікавлених осіб, і встановити надалі надійні партнерські відносини.
«Більшість таких домовленостей формулюються так: якщо інвестиції не окупаються, то вони лягають на держбюджет. Комерційна структура ніяк не ризикує. Якщо кажемо про вугільні шахти, то не зрозуміло, чому вони не можуть бути просто приватизовані. Українські реалії такі, що вони є просто збитковими», – пояснив Пасюк.
На його думку, те, що держава намагається спрямовувати дотації не в державні компанії, а в комерційні, схоже на спробу відбілити схему використання бюджетних коштів. НЕЦУ нещодавно оприлюднив звіт, де проаналізовано негативні соціально-економічні та екологічні наслідки від видобутку та споживання вугілля.
Дослідження «Проблеми вугільної промисловості України та викиди парникових газів від видобутку та споживання вугілля», авторкою якого є Юлія Огаренко з британського університету Лідс, вказує на необхідність зменшення ролі вугілля в енергетиці країни.
У звіті сказано, що плани України збільшити видобуток вугілля вдвічі до 2030 року, як запропоновано у «Енергетичній стратегії», не є реалістичними. Адже будь-які наміри підвищити частку вугілля в енергобалансі стануть тягарем для бюджету України та посилять низку соціальних та екологічних проблем.
Дослідники нагадують, що значна частка фінансування витрачається на компенсацію збитків із собівартості вугілля, адже ціна вугілля покриває лише 75% собівартості виробництва. У бюджеті на цей рік заплановано ще збільшити держдотації у збиткову галузь у понад два рази до 19 млрд гривень.