Учора The New York Times опублікував важливий матеріал про уроки Другої світової війни, що допоможуть запобігти Третій світовій. Особливістю є те, що це погляд із так званих колишніх країн соцтабору та союзних республік, кажучи прямо — окупованих Радянським Союзом за мовчазної згоди Європи. Автори статті: Ян Ліпавський — міністр закордонних справ Чеської Республіки, Маргус Цахкна — міністр закордонних справ Естонії, Байба Браже — міністр закордонних справ Латвії, Кястутіс Будрис — міністр закордонних справ Литви, Міхай Попшой — міністр закордонних справ Молдови, Радослав Сікорський — міністр закордонних справ Польщі, Андрій Сибіга — міністр закордонних справ України.
Автори наголошують, що сенс вшанування жертв Другої світової війни сьогодні полягає в тому, щоб запобігти повторенню помилок: «Це критично важливо для розуміння того, як відновити та підтримувати довготривалий і справедливий мир і безпеку в Європі сьогодні, коли вони знову під загрозою».
Автори прямо апелюють до подій напередодні Другої світової, коли Гітлер тиснув і домагався свого через потурання та «вмиротворення», і проводять паралелі із сучасністю: «Президент Росії Володимир Путін сподівається використати нинішній геополітичний момент на свою користь і домогтися поступок від України та її партнерів», — зауважують міністри.
Ще один важливий меседж — про те, що ця війна стосується не лише України: «Агресивна війна Росії зруйнувала повоєнну архітектуру безпеки та міжнародну систему, що ґрунтується на Статуті Організації Об’єднаних Націй та Гельсінських угодах. Тож її завершення стане основою для нової архітектури безпеки».
Далі автори пропонують п’ять уроків Другої світової, без засвоєння яких не може настати сталий мир — лише пауза перед «потенційно глобальним протистоянням».
- Умиротворення агресора призводить до більшої агресії, а не до миру. Не забуваймо, що досвід розділення Чехословаччини 1938 року на вимогу Гітлера та його союзників і за згодою європейських лідерів лише розпалив апетити агресора.
- Розподіл сфер впливу ніколи не приносить миру та стабільності — лише гноблення. 1939 року Німеччина й СРСР уклали пакт Молотова-Ріббентропа, розподіливши сфери впливу в Польщі, і з цього почалася Друга світова. У 1945 році в Ялті лідери антигітлерівської коаліції розділили сфери впливу в Європі, і це не принесло визволення тим із країн, що опинилися у сфері впливу Радянського Союзу: довгі 50 років вони страждали від гноблення та відсутності свободи, встановлених цим повоєнним порядком під диктовку СРСР. Нині Путін знову мріє про «нову Ялту», або прокреслити кордони своєї сфери впливу, і цього не можна допустити.
- Відсутність відповідальності породжує нові злочини. Після завершення Другої світової злочини нацизму були широко розслідувані та засуджені, тим часом злочини його тоталітарного партнера — комунізму — тривали. Незасудженими лишилися як злочини проти власного народу — депортації, геноцид, масові репресії, — так і проти народів Європи, окупованих Радянським Союзом після Другої світової. Саме це відчуття безкарності уможливило сучасну воєнну агресію.
- Історичні маніпуляції необхідно спростувати. Російська пропаганда виділяє чимало ресурсів на поширення дезінформації та спроби переписати європейську історію. «Правдива оцінка та глибоке розуміння історії формують основу демократичної стійкості суспільства», — зазначають автори. Росія не має права монополізувати перемогу над нацизмом та інструменталізувати її для виправдання своєї нинішньої війни.
- «Свобода має бути озброєна краще, ніж тиранія», — цитують автори вислів Володимира Зеленського насамкінець.
Це консолідований погляд на історію та сьогодення від країн, долю яких вирішили в рамках Мюнхенського договору, пакту Молотова-Ріббентропа та Ялтинської угоди, віддавши їх на відкуп двом тоталітаризмам. Лишається сподіватися, що свідчення правди буде почутим і зможе заглушити галас російської пропаганди та спонукатиме американців та європейців переосмислити власні міфи про Другу світову.