На зустріч із нами Юрій Єхануров прийшов після наради з питань харчування військовослужбовців і ситного, за його словами, обіду в солдатській їдальні. Учасники обговорення загалом схвально оцінили так званий аутсорсинг, тобто харчування військовослужбовців із залученням комерційних структур, відмовившись повертати на кухню солдата. Водночас міністр визнав: його відомство достеменно не знає «кредитних історій» фірм, які зараз годують військових.
Ближче до кухні
У. Т.: Які скарги на наявну систему харчування звучали на нараді?
– Загалом представники всіх видів Збройних сил заявили, що підтримують цю систему, хоча є й багато запитань. Зате всі погодилися, що фірми, які годують військовослужбовців, повинні мати певні гарантії тривалості їхньої роботи. Вони кажуть: дайте нам хоча б п’ять років, ми не можемо вкладати гроші, не знаючи, чи буде обладнання замортизоване. І вони мають рацію. Водночас конкуренція на цьому ринку просто шалена. І це теж проблема, тому що прийоми конкурентної боротьби, м’яко кажучи, далекі від цивілізованих.
У. Т.: Ці комерційні структури визначалися на тендері?
– Звісно. За великим рахунком, ці фірми, крім однієї-двох, навіть за нинішніх умов не відповідають вимогам військових. Зараз ми перевірятимемо, яким чином усі ці фірми зайшли на ринок. Хочемо скласти їхні «родословні», щоб мати довіру.
Були голоси, що треба зменшити функції комерційних фірм, дати військовим на якомусь етапі у цьому ланцюжку працювати.
У. Т.: Хто найбільше за це виступав?
– Переважно військові, які раніше займалися цими питаннями і яким хотілося бути ближче до складів, кухонь… Але на нараді виступали заступники командувачів усіх видів військ – на цьому рівні є підтримка. Вони розуміють переваги аутсорсингу. Адже якщо повертатися до старої системи, то потрібно повертати і військовослужбовців, яких скоротили, тобто переводити їх з бойових частин.
У. Т.: Ви отримали від ГоловКРУ документи про перевірку ним вашого відомства?
– Перевірка прийшла до нас офіційно вранці
30 квітня і завершила роботу 12 травня. Лист від них ми отримали 15-го ввечері, у п’ятницю, 16-го, вранці почали готувати відповідь, на яку, за правилами, дається п’ять днів. Після того як вони отримують відповідь, дається тиждень на узгодження позицій. На те, щоб фахівці Міноборони і ГоловКРУ сиділи один навпроти одного і кожен наводив свої аргументи. Акт ГоловКРУ мав з’явитися тільки 28 травня. Але вже 20-го вранці на засіданні Кабміну це питання почало, як ви знаєте, розкручуватися по повній. Паралельно матеріали перевірки «випадково» потрапили у пресу…
Колись у Стародавньому Римі казали: «Убий, але вислухай». Нас слухати не захотіли. Я розглядаю це як упередженість. Демократія – це процедура. Тому я підписав відкритий лист до прем’єр-міністра, в якому за порушення всіх процедур вимагаю звільнення начальника ГоловКРУ і вибачень від глави уряду. У протилежному випадку маю намір подати до суду.
У. Т.: Президент доручив розібратися в цьому питанні новій очільниці свого Секретаріату Вірі Ульянченко. Ви з нею ще не зустрічалися?
– Поки що ні. Щодо земельних справ є також доручення президента Генпрокуратурі. Нам щойно надійшов лист із переліком даних, які Генпрокуратура хоче від нас отримати. Звісно, ми негайно почали готувати відповідь.
Любов без радості
У. Т.: Як складалися ваші взаємини з Юлією Тимошенко в уряді досі?
– Коли мене було призначено міністром оборони, я одразу ж написав заяву, що припиняю будь-яку політичну діяльність. Мушу сказати, що в нас були терпимі стосунки.
У. Т.: «Холодна війна»?
– Принаймні емоцій – зараз же емоції працюють – не було. Було просто поступове урізання всього, що потрібно армії. По-перше, попри гучні заяви про ледве не миттєвий перехід на контрактну армію, грошей на це не виділяли. По-друге, почалися, так би мовити, системні наїзди, приміром, у 2007-му ми непогано спрацювали щодо забезпечення військовослужбовців житлом, а цього року на житло з бюджету нам виділили нуль. Жодної копійки не дали, сказали: заробляйте самі, через спецфонд (наповнюється за рахунок продажу військового майна. – У. Т.). А через спецфонд нам не дозволили нічого продавати – вийшла спеціальна постанова. Тому той, хто каже, що ми землю розбазарювали, нехай запитає мене, скільки її продано. Відповідаю: нуль. Жодного квадратного сантиметра…
Бюджет стагнації
У. Т.: На який відсоток потреб зараз фінансуються Збройні сили України?
– Щоб виконувати державну програму розвитку ЗСУ, на рік потрібно 32 млрд грн. Щоб забезпечити суто поточний розвиток – 17 млрд грн. У нас реально – залежно від того, чи залучать кошти зі стабілізаційного фонду, – буде 8,1 млрд грн.
У. Т.: Колись тодішній міністр оборони Євген Марчук говорив про бюджет проїдання і бюджет розвитку. У вас зараз бюджет проїдання?
– Це бюджет навіть не проїдання, а стагнації. Це ще гірше. Кошти є тільки на плату людям, на харчування і не повністю – на комунальні послуги. Тому ми крутимося, ви собі не уявляєте як, розпоряджаючись невеликими коштами, щоб не було відключень електрики тощо. Але я дуже радий, що заборгованості з плати немає, кожен військовий отримує гроші вчасно.
У. Т.: Ваш попередник, нині голова профільного парламентського комітету Анатолій Гриценко звинуватив Міноборони ще й у невиконанні закону про чисельність Збройних сил…
– Скорочення ЗСУ відбувалося впродовж багатьох років. Але, починаючи з 2006-го, ситуація стала критичною – виконали план зі скорочення армії, потрібно було вже скорочувати працівників. Сантехніків, електриків, які обслуговують військові містечка, охоронців складів… 18 тисяч військовослужбовців і працівників виконують не властиві їм функції. Але на їхне скорочення потрібні гроші. Коли я розібрався в цьому, ми запросили Віктора Андрійовича і доповіли йому. Тоді, влітку минулого року, президент ухвалив рішення припинити скорочення ЗСУ. Відтоді ми почали відновлювати Збройні сили, бездумно скорочені через те, що в когось прогнулася спина.
Нам потрібен чіткий кошторис, де було б записано: на скорочення стількох працівників виділяється стільки-то коштів. Щоб скоротити 19 тисяч працівників, потрібен мільярд. Третина військового бюджету – витрати, які армія не повинна нести. Уявіть собі, як військовослужбовці охороняють якесь містечко, де немає жодної людини. Я в Севастополі зайшов на територію колишньої військової частини. Мене зустрів прапорщик, доповів як слід. Він і ще кілька охоронців там єдині мешканці.
У. Т.: Скільки в Україні таких військових містечок?
– Близько 350. На баланс місцевих органів влади передати не можна – заборонено, продати не можна, бо теж немає механізму.
Ще одне. Коли Радянський Союз виходив з Німеччини, всі боєзапаси вивозилися в Україну. На заповнені за нормами склади раптом пішли ешелони і скидали будь-як. Дві третини боєзапасів, які ми зараз маємо, нам не потрібні. Минають роки, і вони стають не просто не придатними, а небезпечними. Днями з міста Славути Хмельницької області, неподалік АЕС, ми вивезли останній ешелон із боєзапасами. Після ретельної перевірки наприкінці року ми скоротимо там півтори сотні посад військовослужбовців. Торік це зробили в Брюховичах піді Львовом. Потім візьмемося за інший арсенал, розташований у подібній «гарячій точці».
У. Т.: Чи переглянуто вже план переходу ЗС на контрактну армію до 2011 року?
– Зараз переглядається державна програма розвитку Збройних сил до 2011 року, фінансування якої цілковито провалене. Ми внесли свої пропозиції в уряд і РНБО, сподіваюся, що вони будуть прийняті, тоді можна буде чіткіше говорити про перспективи. Виглядає так, що за такого фінансування, як зараз, про контрактну армію взагалі не може бути мови. За умови виділення коштів реально виконати це завдання до 2015 року. Зараз в армії 53% контрактників, але є проблеми з оплатою їхньої праці, тому з початку року спостерігається тенденція до зменшення їхньої кількості.
У. Т.: Днями ви порушили ще одне болюче питання – щодо браку коштів на ротацію наших миротворців у Ліберії. У березні ЗМІ повідомляли, що в 56-го вертолітного загону, який готується в червні приєднатися до миротворчого контингенту ООН у Ліберії, не вистачає коштів на повноцінну підготовку. Яка зараз ситуація?
– Україна отримує компенсаційні кошти від ООН своєчасно, у доларах, як належить. Але всі вони йдуть на рахунки Міністерства фінансів у загальнодержавний бюджет. Нам виділяються гривні, причому цього року так, щоб їх вистачило рівно на п’ять місяців з дванадцяти. На цю секунду ситуація така: розглядається можливість зняти кошти зі стабілізаційного фонду на озброєння й перекинути на миротворців. Адже це обличчя України. Якщо ми 22 червня не залетимо туди, держава матиме великі іміджеві й економічні втрати. Гроші потрібні негайно, там 300 наших військовослужбовців: у Косові – 87, ще в багатьох країнах – невеликі контингенти. У мене кожен ранок починається з доповіді про наших миротворців за кордоном.
.jpg)