Міліція в Україні – це такий наріст, із яким невідомо, що робити. Вчинити, як у Грузії: випустити на вільну волю півмільйона безробітних, частина яких від безділля поповнить лави криміналітету. Щоправда, вона в ньому й так уже давно перебуває.
Проституція, наркоманія, супроводжування контрабанди й нелегалів, «кришування» бандюків – ось те, на чому зараз реально заробляють чимало міліціонерів. Займатися своїми прямими обов’язками їм ліньки.
Читайте також: Відсутність реальної докорінної реформи судів, МВС, прокуратури і самої влади спонукатиме народ до соціально-правової творчості
Коли мене вперше 1978 року загребли з двома джинсами, які я купив у поляків, то відразу зробили «спекулянтом», бо я, мовляв, зробив те не для себе, а на продаж. Товар конфіскували через суд, засідання якого тривало хвилини три. Виписали штраф і відпустили. Пізніше знайома дівчина, котра практикувала в тій інстанції, розповіла, як вилучені джинси приміряли на себе працівники суду, а потім поділилися ними з ментами.
Пізніше мені кілька разів довелося потрапити на забави, де разом весело проводили час браві міліціянти й бандити. Сиділи за одним столом, розмовляли як давні приятелі й реготали з жартів, які для них, мабуть, були дуже смішними, хоча для мене малозрозумілими.
Я автівки не воджу, і мої контакти з правоохоронцями зведені до мінімуму. Останній допит із приводу відомого віршика відбувся в дружньо-невимушеній атмосфері.
Але позаторік мою дружину, яка сідає за кермо, затримала ДАІ. Вперше за сім років. Мало не біля хати. Зупинила за день до того, як мали їхати на море. Порушення, власне, й не трапилось, але дискутувати не випадало, бо ж в автівці була мала дитина і належало збиратися в дорогу. Міліціонери своїм витонченим нюхом уловили, що жертва хоче якнайхутчіше їх спекатися, і вписали в протокол «перевищення швидкості», мовляв, так для всіх буде зручніше. На запитання, коли слід заплатити штраф 250 грн, дружині сказали: «Впродовж двох тижнів». «Чи можна пізніше, – запитала вона, – бо шоста вечора, а вранці ми перетинаємо кордон?» Відповідь була нерозбірлива, а на руки міліціянти нічого не дали…
Згодом ми довідалися, що порушення, зафіксоване у протоколі, було зручнішим лише для ДАІ, адже те, що вони інкримінували дружині, виссане з пальця. А далі ще смішніше. Приїжджаємо з моря й отримуємо повістку про заведення справи у виконавчій службі та про сплату штрафу в сумі 500 грн. На повістці правильне прізвище, але вулиця вказана неіснуюча. Просто поштарка сама здогадалася, кому ця радість адресована.
Дружина приїхала в ДАІ, стала з’ясовувати, чому раптом штраф подвоївся. Їй пояснили: «Бо ви не заплатили вчасно». – «Але мене не було в Україні. Чому ви не надіслали повідомлення?» – «Ми надіслали». А з якого дива наша вулиця перекручена до невпізнання, взагалі сказати не могли.
Виходу не було. Дружина зателефонувала впливовій подрузі, яка працює в правоохоронних органах, та – ще комусь, той – у виконавчу службу, відтак заплачено було 250 грн. На запитання, чи потрібно нести квитанцію в ДАІ, у виконавчій службі повідомили, що вони все зроблять самі. І на тому кінець історії.
Так думали ми. Але помилилися. Розв’язка настала щойно днями. Через два роки. Ситуація та сама. Їдемо на море. За кордон. Треба нові права.
Читайте також Операція «Провокація» правоохоронці масово спонукають брати хабарі, щоб покращити статистику й заробити
«А у вас непогашений штраф дворічної давності», – заявили в обласній ДАІ. – «Як? Я давно його заплатила». – «У нас нема про це даних. Ідіть у міську ДАІ».
Вирушає вона туди, а там кажуть, що їм повідомлення про сплату штрафу не передала виконавча служба. Їде відтак у виконавчу службу. Там запевняють, що все передали.
«Що робити?» – «Пишіть заяву, де просіть підтвердити, що на вас немає ніякої справи, й чекайте 10 днів».
А документи на візу з копією нових прав треба здавати вже.
І знову старий випробуваний метод: дзвінок впливовій подрузі, вона телефонує ще комусь, той – у виконавчу службу. Дружина пише заяву й віддає в канцелярію, звідтіля її несуть начальникові, той спускає папірець на виконавця, виконавець підтверджує, що штраф сплачено, хоча за давністю всі архівні дані про стягнення суми вже знищені, начальник підписує.
Водночас у виконавчій службі запевняють, що вони все завжди справно відправляють до міської ДАІ, а в останній твердять, що ті ніколи нічого їм не передають.
Нові права виписують дружині тут-таки і при ній. Звичайно, не без впливу ще одного знайомого.
І скажіть тепер: чи все це не маразм? У наш час тотальної комп’ютеризації в міліції не годні звести кінці з кінцями. Чому через їхнє нехлюйство ми повинні витрачати час і зусилля? Чому з їхньої вини мусять потерпати ті, хто сплачує податки на їхнє утримання? Де ще в цивілізованому світі це можливо?!
Таке враження, що ми все ще живемо в епоху Гоголя: та сама бюрократія і той самий безлад. А пан проффесор вважає, ніби перетворення, проведені у Грузії, для України не підходять. Ну тоді, може, якось допасуємо реформи із Зімбабве?
Читайте також: Читайте також Український МЕНТалітет: система МВС перетворилася на кастову структуру